Справа 2-А-775/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня  2010 року   Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої  -  судді Старжинської О.Є., при секретарі Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора дорожньо – патрульної служби відділення  Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Вознесенська та Вознесенського району Тяпаєва Олександра Володимировича  про визнання  постанови про накладення адміністративного стягнення противоправною.

ВСТАНОВИВ:

03.12.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в порядку адміністративного судочинства до суду з позовною заявою до  до інспектора дорожньо – патрульної служби відділення  Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Вознесенська та Вознесенського району Тяпаєва Олександра Володимировича  (далі - відповідач) про визнання постанови від 28.11.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.  за правопорушення, передбачене  за ст. 122 ч. 2 КУпАП противоправною.  

       В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він 28.11.2010 року не допускав порушення п. 16.3 Правил дорожнього руху   під час керування автомобілем «ІЖ» номерний знак НОМЕР_1 у м. Вознесенську на регульованому перехресті  по вул. Кірова – Жовтневої революції і інспектор Державтоінспекції приймаючи постанову по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 2 ст. 122 КУпАП не вжив дій по збору доказів для спростування його заперечень.  

Посилаючись на незаконність постанови , позивач просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

              Відповідач в судове засідання не з'явився, судом належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.  Згідно п. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і  місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню.

Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).

В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП   складений 28.11.2010 року протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП – порушення правил проїзду перехрестя, а саме: 28.11.2010 року  о 16-05 год. в м. Вознесенську на перехрещувальній дорозі по вул. Кірова позивач, керуючи автомобілем «ІЖ» номерний знак НОМЕР_1 не зупинив транспортний засіб перед світлофором, так щоб бачити його сигнали,  чим створив перешкоду для руху пішохода і порушив п. 16.3 Правил дорожнього руху.

Згідно зазначеного протоколу відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП винесена постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта,

речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач ОСОБА_1 заперечував проти порушення Правил дорожнього руху, суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача, але таких доказів ні протокол, ні постанова не містить. Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

 Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

       У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За змістом ст. 293 КУпАП  під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни;  скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення, у зв'язку недостатнім обґрунтуванням доказами вчиненого правопорушення, підлягає скасуванню і справа направляється на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив, оскільки не були з'ясовані обставини, які мають значення для справи.

Юрисдикція щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не покладена на суди (ст. 17 ч. 2 п. 3 КАС України).

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову ВЕ 285831 від 28.11.2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122ч.2 КУпАП відносно ОСОБА_1  скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23.12.2010 року.

    Суддя:                                                                              О.Є.Старжинська