Справа №2а-6731/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року
Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Невмержицький С.С., розглянувши у скороченому провадженні в місті Овруч справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про перерахунок та виплату коштів відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить зобов’язати відповідача провести донарахування в сумі 5268.60 грн. коштів, що передбачені ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон), за період з 1 червня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, мотивуючи тим, що вона проживає в селі Левковичі Овруцького району. Їй виплачувалась компенсація, що встановлена в Законі, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення її прав.
Відповідач надіслав заперечення, в яких з вимогами не погоджується.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно копії паспорту позивач проживає в с. Левковичі Овруцького району Житомирської області.
Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93, с. Левковичі Овруцького району Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачені слідуючи виплати :
- ст.37 Закону – громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення – 40 % від мінімальної заробітної плати, у зоні посиленого радіоекологічного контролю – 30% від мінімальної заробітної плати.
Постановою КМУ № 836 від 26.07.96 усупереч Закону № 796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри таких компенсацій і, зокрема :
- для щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення – 210 тис.крб. (2,1 грн. за гр.реф.), у зоні посиленого радіоекологічного контролю – 160 тис.крб. ( 1.60 грн. за гр.реф.).
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив: з 1 січня 2010 року – 869 грн., з 1 квітня 2010 року - 884 грн., 1 липня 2010 року – 888 грн., з 1 жовтня 2010 року – 907 грн..
Законом визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Законом, якими є постанови КМ № 987 від 20.06.00, №936 від 20.09.05, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій , передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Частиною 4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.
Статтею 62 даного Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів за ст.37 Закону є управління праці та соціального захисту населення по місцю реєстрації громадян.
На підставі викладеного, розмір нарахованої відповідачем доплати не відповідає кратному розміру мінімальної заробітної плати, а тому вимога про її нарахування та виплату в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підлягає задоволенню.
Виходячи із вимог ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач не погоджується із діями відповідача щодо порядку нарахування вищевказаної доплати на підставі постанови КМ України № 836 від 26.07.96, а тому, ураховуючи вищевикладене, дії відповідача є протиправними.
Однак суд враховує, що Положенням передбачено визначення конкретної суми доплат відповідачем, а тому вимога про встановлення суми заборгованості судом задоволенню не підлягає.
Від сплати судового збору сторони звільнені згідно: позивач - п.18 ст.4, відповідач – ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та рішення Овруцької міської ради від 11.02.10.
Керуючись ст.ст. 8-11, 18, 71, 122, 160, 161, 162, 183-2 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації провести донарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, за період з 1 червня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, у розмірі визначеному ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює 40 % від мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", щомісячно.
В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації виконати постанову негайно та подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Овруцький районний суд в Київський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ :