П О С Т А Н О В А
Іменем України
Справа №2а-1279/10 р.
21.09.2010 року. Франківський районний суд м. Львова в складі :
головуючого судді Дячишин В.Ф.
при секретарі Трубич З.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної Інспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВК №125915 від 30.06.2010 року,-
в с т а н о в и в :
позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВК №125915, винесену інспектором ДПС 3-го взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ молодшим сержантом міліції Грабовюком К.М. 30 червня 2010 року, згідно якої вбачається, що позивачем 30.06.2010 року о 4 год. 59 хв. під час керування транспортним засобом марки Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 на ділянці дороги Київ – Чоп – 301 км на території Бощанського району Рівненської області, перевищено максимальну швидкість руху на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху – 50 км/год», рухаючись зі швидкістю 78 км/год, чим перевищив максимально допустиму швидкість на 28 км/год та, відповідно, порушив положення п.12.9 ПДР, що містило ознаки складу адмінпроступку, відповідальність за який передбачена ст. 122 КпАП України.
Позивач заперечив факт порушення ним ПДР України 30.06.2010 року на ділянці дороги Київ – Чоп – 301 км на території Бощанського району Рівненської області, мотивуючи тим, що ним не було перевищено встановлене на даній ділянці дороги обмеження швидкості руху, а належний йому транспортний засіб рухався з дозволеною швидкістю 48 км/год. Постанову по справі про адміністративне правопорушення винесено лише на підставі протоколу, який не містить інформації про всі істотні обставини події, а саме щодо здійснення ним руху. Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, який саме пристрій фіксації швидкості використовувався працівниками ДАІ, що унеможливлює всупереч ст.251 КУпАП встановлення факту наявності саме функцій відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки. У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на даному приладі швидкість належала саме його автомобілю. Крім того, ані в протоколі, ані в постанові про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюванням, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Вважає, що жодних доказів перевищенням ним швидкості не надано, просить позов задоволити та скасувати постанову.
В судове засідання позивач у зв’язку з перебуванням за межами України не з’явився, подав до суду заяву, в якій просить слухати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити.
В судове засідання представник відповідача не з’явився про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідно до ст.128 КАС України, суд вважає. що справу слід слухати у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити.
Судом встановлено, що 30.06.2010 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України, згідно якої вбачається, що позивачем 30.06.2010 року о 4 год. 59 хв. під час керування транспортним засобом марки Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 на ділянці дороги Київ – Чоп – 301 км на території Бощанського району Рівненської області, перевищено максимальну швидкість руху на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху – 50 км/год», рухаючись зі швидкістю 78 км/год, чим перевищив максимально допустиму швидкість на 28 км/год та, відповідно, порушив положення п.12.9 ПДР, що містило ознаки складу адмінпроступку, відповідальність за який передбачена ст. 122 КпАП України
Згідно ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданим заходу впливу в зв»язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно – телекомунікаційних системах», інформація, яка є власністю держави, повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю, яка здійснюється за результатами державної експертизи.
З листа №8/1-817 від 25.03.09 р. Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України вбачається, що пристрій «Візир» для проведення державної експертизи або сертифікації не надавався та вказаних процедур не проходив.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак відповідачем не надано суду жодних доказів у підтверджені правомірності прийнятого рішення.
Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 не порушував ПДР 30.06.2010 року о 4 год. 59 хв. під час керування транспортним засобом марки Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 на ділянці дороги Київ – Чоп – 301 км на території Бощанського району Рівненської області, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.11, 18, 49, 51, 12, 71, 160-163, КАС України, 268, 287, 288 КУпАП суд, -
п о с т а н о в и в :
позов задоволити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВК №125915 від 30.06.2010 року, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КпАП України.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі відкладення складення постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складення в повному обсязі, апеляційну скаргу-протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.Ф.Дячишин