Справа № 2-1972/10

  РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 листопада 2010 року    

Франківський районний суд м. Львова

в складі:     головуючого-судді         Ванівського Ю.М.

при секретарі             Редкевич О.О.

з участю адвоката                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору про надання послуг дійсним та стягнення заборгованості,

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів в якій просить постановити рішення, яким  визнати укладений усний договір про надання послуг між сторонами дійсним та стягнути з відповідачів  27218грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 вересня 2005 р. до позивачки звернувся ОСОБА_3  з проханням доглядати за ним та його дружиною, оскільки їх діти проживають у м.Львові та відмовились практично від їх утримання та догляду. Позивачка вказує, що з відповідачами домовилась, що буде прибирати, варити їсти, прибирати в будинку, купляти продукти харчування та лікарства, робити інші послуги, а вони погодились оплачувати послуги в розмірі середньомісячної заробітної плати. Позивачка переїхала з своєю сімєю до відповідачів проживати, виконувала умови домовленості, однак відповідачі з 2005р. по червень 2008р. не оплатили її послуги, тому вона змушена звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задоволити. Додатково пояснив, що дійсно була домовленість з відповідачами, яку він та позивачка виконували та доглядали за ними, те що договір довічного утримання розірваний йому відомо,однак просить позов задоволити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_4 не з’явилась, однак надіслала на адресу суду заперечення проти позову, суть якого зводиться до наступного, 30.12.2005р. між ОСОБА_3, який на даний час помер та ОСОБА_5 був укладений договір довічного утримання. Оскільки ОСОБА_5 не виконував умови договору, останній було розірвано. З позивачкою жодної домовленості не було, оскільки була укладена угода з ОСОБА_5 На норми закону, які посилається позивачка вказують на те, що договір укладається в письмовій формі. Просить в позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позовних вимог та вказала, що жодної домовленості про надання послуг  ні усно ні письмово позивачка з відповідачами не укладала. Позивачка не виконувала умови договору довічного утримання, тому його було розірвано. Просить відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що їй відомо про те, що між сторонами була домовленість про те, що ОСОБА_5 буде доглядати сім’ю ОСОБА_3.

Суд, вислухавши пояснення сторін, адвоката, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає що в позовних вимогах позивача слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що 30.12.2005р. між відповідачами та ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання та 05.11.2008р. його було розірвано.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З копії договору довічного утримання від 30.12.2005р. вбачається, що між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання.

З копії рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 05.11.2008р. вбачається, що розірвано договір довічного утримання від 30.12.2005р., укладеного між ОСОБА_3 від свого імені та від імені ОСОБА_4 (відчужувачами) та ОСОБА_5 ( набувачем), посвідчений приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Пікуль Г.М., зареєстрований в реєстрі за № 4687.

З копії ухвали колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 13.01.2009р. вбачається, що рішення Борщівського районного суду від 05.11.2008р. залишено без змін.

З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази, які б підтвердили факт укладення усного договору між сторонами,суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 169, 209, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.  218 ЦК України,

вирішив:  

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору про надання послуг дійсним та стягнення заборгованості - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання через районний суд протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

    Суддя                         Ю.М.Ванівський