Справа № 2 –1378/ 2010р.

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

14 грудня 2010 року        Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді        Козюренка Р.С.

при секретарі-                Мартикляс І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суд –

в с т а н о в и  в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, уточнивши його, у якому просить стягнути боргу за договором позики. Позов мотивує тим, що 10.02.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно якого позивач зобов’язувався надати кошти в сумі 15 000,00 гривень для розвитку комерційної діяльності відповідача, а останній у свою чергу зобов’язувався виплачувати 50% від прибутку за результатами роботи щомісячно. Разом з тим, у випадку порушення умов договору, передбачалося повернення коштів протягом трьох діб з дня вимоги. Однак, після виконання позивачем своїх зобов’язань, відповідач порушив умови договору, зокрема після вимоги про повернення коштів, ОСОБА_2 у зв’язку із скрутним матеріальним становищем. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму позики в розмірі 15 000,00 гривень, моральну шкоду в сумі 1700,00 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень та судові витрати в сумі 311,50 гривень.

Позивача в судове засідання не з’явився, подав заяву з клопотанням слухати справу у його відсутності, уточнивши позов, просить такий задовольнити та стягнути з відповідача 18700 гривень, судові витрати, а у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. На підставі ст.169,224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), проти чого представник позивача не заперечив.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що 10.02.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно якого позивач зобов’язувався надати кошти в сумі 15 000,00 гривень для розвитку комерційної діяльності відповідача, а останній у свою чергу зобов’язувався виплачувати 50% від прибутку за результатами роботи щомісячно.

Згідно п.4 договору від 10.02.2009 року (а.с.8), у випадку порушення сторонами умов договору, такий розривається та повертаються кошти на протязі трьох діб.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, натомість відповідач ОСОБА_2 не виконав своїх зобов’язань згідно укладеного договору від 10.02.2009 року, зокрема не повернув інвестиції в сумі 15000,00 гривень, що підтверджується поясненнями останнього від 20.08.2009 року, відібраними О/у СДСБЕЗ Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ст. лейтенантом міліції Будзінським В.Б. та знаходяться у матеріалах перевірки ЖРЗПЗ від 13.08.2009 року №344-2560, згідно яких ОСОБА_2 пояснив, що строк згаданого договору закінчився, але по мірі поступлення коштів зобов’язується провести повний розрахунок по договору від 10.02.2009 року.

Крім того, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.08.2009 року, відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст.190 КК України, зокрема зазначено, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини. (а.с.11).

Як вбачається із п.3 договору від 10.02.2009 року, такий набуває чинності з моменту отримання коштів строком на два місяці.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості

Згідно змісту ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Окрім цього, позивачем було понесені витрати, пов’язані з наданням останньому правової допомоги, в силу вимог ст.ст.79,84 ЦПК України, в сумі 2000 грн., що стверджується договором про надання юридичних послуг від 08.09.2009 року, квитанцією №2599832 від 05.10.2009 року та розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу, яку слід стягнути з відповідача ОСОБА_2

Між тим, керуючись засадами розумності та справедливості у відповідності до ст.ст. 23,            1167 ЦК України, суд вважає, що 1700 гривень моральної шкоди слід стягнути з відповідача.

З вищенаведеного, суд вважає, що оскільки відповідач добровільно не виконав у строк взяті на себе зобов’язання за договором позики, а тому борг у сумі 15000,00 гривень слід стягнути з відповідача.

З наведених міркувань та керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 57, 60, 169, 209, 212, 215, 218, 224-225  ЦПК України, ст.ст. 23, 526, 629, 1046-1050, 1167 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 15000,00 гривень, моральну шкоду в сумі 1700,00 гривень, витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 гривень, а всього 18700,00 гривень (вісімнадцять тисяч сімсот) 191,50 гривень (сто дев’яносто одна гривня п’ятдесят копійок) судового збору та 120 гривні (сто двадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

На заочне рішення суду може бути подано відповідачем заяву про його перегляд судом, що його ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                           Козюренко Р.С.