№ 2 - 41/07 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 квітня 2007 року                                                                         м. Новомиргород

Новомиргородський районий суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді      Забуранного Р.А.

при секретарі                                    Вороні Т.П.

за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у використанні земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулася ОСОБА_1, до ОСОБА_2, про усунення перешкод у використанні земельної ділянки, вказавши, що на праві приватної власності їй належить домоволодіння АДРЕСА_1. Поряд із її домоволодінням проживає відповідачка і межа від її домоволодіння до межі з відповідачкою складає 1,10 метра. З моменту придбання вказаного домоволодіння і до вересня 2005 року між їх домоволодіннями на межі стояв паркан із сітки , що давало можливість вільного доступу повітря до її будинку та стоку природної води. З приводу землекористування суміжними земельними ділянками у них не виникало ніяких незручностей та конфліктних ситуацій.

У вересні 2005 року відповідачка без її згоди прибрала огорожу у вигляді металевої сітки та поставила паркан із шиферу довжиною 20 м. та висотою 1,90 метра.

Такий паркан створив для неї незручності, які полягають у тому, що до її будинку не проникає світло та повітря, обмежилося воздухонепродування та збираються стічні води в результаті чого сиріють стіни та проходить руйнація її будинку.

Вважає , що вказаними діями відповідачка порушила вимоги земельного законодавства у зв'язку з чим вона неодноразово зверталася до різних інстанцій державної влади. Так як вказане результатів не дало то вона звернулася до суду та просить зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у землекористуванні сусідніми земельними ділянками та прибрати шиферний паркан, стягнути з відповідачки витрати на проведення приватизації її

земельної ділянки та інші витрати пов'язані із розглядом справи на загальну суму 395,97 гривень та моральної шкоди в розмірі 5 тисяч гривень.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позов та пояснила , що у 1990 році купила домоволодіння АДРЕСА_1 разом з усіма побутовими будівлями. По сусідству з нею розташоване домоволодіння відповідачки АДРЕСА_2. З моменту купівлі вказаного домоволодіння між їх з відповідачкою земельними ділянками був розміщений паркан з металевої сітки. Однак у вересні 2005 року відповідачка без її згоди демонтувала вказаний паркан із металевої сітки та побудувала паркан з шиферу. Від межі земельної ділянки відповідачки і до її будинку відстань складає 1,10 метрів і паркан з шиферу який висотою 1, 90 метрів порушує її права щодо добросусідства так як із зведенням паркану із шиферу порушилося воздухопродування між парканом та її будинком, збираються стічні води в результаті чого сиріють стіни та проходить часткова руйнація її житлового будинку. Просила суд зобов'язати відповідачку прибрати вказаний шиферний паркан та відшкодувати їй матеріальні збитки в розмірі 395,97 гривень та стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, пояснивши, що у 2003 році у зв'язку із станом здоров'я відповідачка продавши квартиру в м. Н., купила житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2. На момент купівлі вказаного домоволодіння між її сусідами, а саме між позивачкою та відповідачкою був розташований паркан із металевої сітки. Однак, у зв'язку з тим, що вказаний паркан почав руйнуватися та із чоловіком позивачки у відповідачки склалися неприязні відносини, так як останній постійно погрожував їй то вона вирішила побудувати новий паркан із шиферу що і зробила у вересні 2005 року. Вказаний паркан був побудований відповідачкою на межі із їх домоволодіннями з позивачкою і ніяким чином його розташуванням права позивачки порушенні не були. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши згадані пояснення та вивчивши письмові матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню за такими обставинами.

Частиною 1 статтею 103 Земельного кодексу України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення , тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних

ділянок,   раціональна  організація  територій,   встановлення, зберігання межових знаків тощо)\ ч. З ст. 103 ЗК України\.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1, являється власником земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом серії КР № 033958. Відповідачка по справі являється власником домоволодіння розташованого АДРЕСА_2, що підтверджується реєстраційним написом на документі про право особистої власності Новомиргородської дільниці Кіровоградського міжміського бюро технічної інвентаризації за № 582\3 від 29 серпня 2003 року.

При купівлі домоволодіння, що підтверджується договором купівлі - продажу від 02 липня 1990 року, ОСОБА_1, купила домоволодіння АДРЕСА_1 з всіма господарськими будівлями в тому числі і парканом.

При  купівлі  домоволодіння,  що  підтверджується  договором купівлі - продажу від 25 березня 2003 року,  відповідачка по справі  ОСОБА_2,  купила  домоволодіння  АДРЕСА_2 з всіма господарськими будівлями в тому числі і парканом.

Статтею 108 Земельного кодексу України визначено, що у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному із сусідів.

Як вбачається з матеріалів справи та безспірно встановлено в ході судового засідання паркан між домоволодіннями сторін розташований виключно на межі між їх домоволодіннями, що підтверджується викопіровками із плану будівництва вказаних домоволодінь, актами комісії Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 01 липня 2006 року та від 07.02.2007 року та свідченнями свідків, членів комісій при огляді домоволодінь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а відстань від паркану до будинку позивачки складає більше одного метра.

Крім того, як безспірно виявлено в ході судового засідання паркан між домоволодіннями сторін, а саме з металевої сітки належав відповідачці , що підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_9, та колишнього власника домоволодіння АДРЕСА_2, які підтвердили, що вказаний паркан будувався ОСОБА_10, та продавши домоволодіння даний паркан перейшов у власність відповідачки та його лицева сторона розташована із сторони відповідачки, тобто зовнішні ознаки даного паркану вказують на те, що він належить відповідачці.

Отже, відповідачка мала право на будівництво нового паркану, крім того, стовпчики паркану розташовані виключно на межі між домоволодіннями сторін, а сам паркан кріпиться до них з сторони відповідачки та розташований на її території, що вказує що паркан із шиферу належить лише відповідачці.

Позивачкою в ході судового розгляду по справі не було надано достатньо належних та допустимих доказів які б вказували на те ,

що вказаний паркан між домоволодіннями сторін належить їй чи являється спільною сумісною власністю сторін по справі.

Як вбачається з пояснень фахівця Новомиргородської дільниці Кіровоградського бюро технічної інвентаризації Т., пояснень заступника відділу містобудування та архітектури Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області М., та з листа Новомиргородської районної санітарно - епідеміологічної станції за № 129\02 від 16.02.2007 року будівництвом паркану між домоволодіннями сторін із шиферу не порушено будь які санітарні та будівельні норми, що ставить під сумнів доводи позивачки, що будівництвом вказаного паркану порушенні її права, а саме обмежено воздухонепродування, обмежений стік природних опадів, що призводить до вологості стін та руйнації її будинку .

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову та вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 208,209, 213-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, до ОСОБА_2, про усунення перешкод у використанні земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції   або в порядку   ч.  4 ст.  295 ЦПК України.