Справа № 6-101/ 2010 р.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Мусієвського Є.П.
при секретарі - Пелещишин І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 12.12.2008 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та визнання права власності на нерухоме майно, як предмет неустойки задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі 505000 грн., а також визнано право власності ОСОБА_2 на предмет неустойки - житловий будинок, бетонний гараж, цегляний сарай, вбиральню, хвіртку, ворота, дерев'яну огорожу, а також на цегляний будинок відпочинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Присвоєно житловому будинку, до якого відносяться бетонний гараж, цегляний сарай, вбиральня, хвіртка, ворота, дерев'яна огорожа, а також на цегляному будинку відпочинку іншу поштову адресу: АДРЕСА_2. Зобов'язано ОКП ЛОР „БТІ та ЕО" зареєструвати право власності ОСОБА_2 на вказане майно.
В заяві ОСОБА_1 просить скасувати вищезазначене рішення третейського суду.
Заявниця вважає, що рішення третейського суду винесено незаконно, оскільки судом вирішено питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, а також покликається на те, що на час розгляду справи третейським судом у провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа за її позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власність. Предметом спору у тій справі було нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що судом арештовано і рішенням районного суду від 12.12.2008 р. її позов було задоволено повністю. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 29.03.09 р. постановлено нове рішення і за нею визнано право власності на 1/2 будинку. На переконання заявниці третейський суд вирішив питання про її права і обов'язки щодо нерухомого майна, позбавивши її таким чином права власності.
Заслухавши представника заявниці, яка підтримала заяву, пояснення представника зацікавленої особи - ОСОБА_2, який частково визнав заяву і вважає, що рішення в частині присвоєння окремого номеру та в частині Ѕ майна слід задоволити, а в іншій відмовити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенні.
Оскаржуване рішення винесено третейським судом за адресою: м. Львів, вул. Стороженка,30.
Відповідно до ст.2 п.8 та ст.51 п.4 Закону України „Про третейські суди" - рішення третейського суду може бути оскаржено до місцевого загального суду за місцем розгляду третейським судом.
Ураховуючи положення статей 55, 64, 124 Конституції, аналізуючи зміст Закону Українн „Про третейські суди" та ст. 17 ЦПК, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішувати спори лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.
Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії.
Таким чином ураховуючи зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов»язковість рішення третейського суду лише для сторін третейської угоди, положення ст.51 Закону щодо неможливості оскарження рішення третейського суду (крім випадків, передбачених у ч. З цієї статті) поширюється лише на сторони третейської угоди і не може поширюватись на інших осіб, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права та інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції.
Як убачається з наданих суду доказів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали на розгляд третейського суду справу, предметом якої, в тому числі було нерухоме майно, однак незважаючи на те, що на той момент Яворівським районним судом Львівської області розглядалась цивільна справа щодо того ж нерухомого майна, яке на час розгляду справи третейським судом, Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18.01.2008 р. арештовано, а відповідачем по справі виступав лише ОСОБА_3
З оскаржуваного рішення видно, що під час розгляду справи з'ясовувалось питання щодо наявності рішень інших судів по тому ж предмету спору, однак ОСОБА_3 таке заперечив.
Наведене свідчить про введення ОСОБА_3 в оману суду, оскільки 12.12.2008 р. Яворівським районним судом Львівської області було постановлено рішення щодо того ж предмету спору.
Під час розгляду спору третейським судом ОСОБА_3 не повідомив суд про права іншої особи - ОСОБА_1 на нерухоме майно, що було предметом розгляду.
З копії Рішення апеляційного суду Львівської області від 26.03.2009 р. слідує, що за ОСОБА_1 визнано частково недійсним договір дарування 1/2 часток будинків, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.З п.5 ст.51 Закону України „Про третейські суди" Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Таким чином суд приходить до висновку, що третейським судом у відповідності до вимог Закону України „Про третейські суди" було розглянуто позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 505000 грн., однак при розгляді позовної вимоги щодо визнання права власності, присвоєння житловому будинку іншої поштової адреси та зобов'язання зареєструвати право власності, третейський суд вийшов за межі своїх повноважень і вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чим були порушені законні права і інтереси скаржниці.
За наведених умов рішення третейського суду в частині визнання права власності ОСОБА_2 на предмет неустойки - житловий будинок, бетонний гараж, цегляний сарай, вбиральню, хвіртку, ворота, дерев'яну огорожу, а також на цегляний будинок відпочинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, присвоєння житловому будинку, до якого відносяться бетонний гараж, цегляний сарай, вбиральня, хвіртка, ворота, дерев'яна огорожа, а також на цегляному будинку відпочинку іншу поштову адресу: АДРЕСА_2 та зобов'язання ОКП ЛОР „БТІ та ЕО" зареєструвати право власності ОСОБА_2 на вказане майно підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 10,60,209,210,213 ЦПК України, ст.ст.8, 51 Закону України „Про третейські суди", суд -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення третейського суду від 12 грудня 2008 року у частині визнання права власності ОСОБА_2 на предмет неустойки - житловий будинок, бетонний гараж, цегляний сарай, вбиральню, хвіртку, ворота, дерев'яну огорожу (загальною площею 257,1 кв.м), а також на цегляний будинок відпочинку площею 60,7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, присвоєння житловому будинку, до якого відносяться бетонний гараж, цегляний сарай, вбиральня, хвіртка, ворота, дерев'яна огорожа, а також на цегляному будинку відпочинку іншої поштової адреси: АДРЕСА_2 та зобов'язання ОКП ЛОР „БТІ та ЕО" зареєструвати право власності ОСОБА_2 на вказане майно - скасувати.
В решті рішення залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Львівської області та до суду першої інстанції, який ухвалив дану ухвалу протягом п»яти днів.
Суддя