Справа № 2-333/2010

                    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    07 грудня 2010 року         Бродівський районний суд Львівської області

    в складі  головуючої     судді           Тропак О.В.

    при секретарі                     Ковальчук Н.І.    

    за участю позивача                 ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Броди цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 6817 грн 50 коп та моральної шкоди в сумі 5000 гривень,-  

В С Т А Н О В И В :

    Позивач 22.09.2009 року звернувся в суд з даним позовом.

В обґрунтування позову зазначив,що 01 лютого 2008 року між ним та адвока-том ОСОБА_2 була укладена угода-доручення для надання правової допомоги.

У відповідності до даного договору за виконання угоди оплата проводиться за домовленістю сторін.При підписані вищезгаданої угоди-доручення ним,у присут-ності його дружини ОСОБА_3 та ОСОБА_4, була оплачена сума у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.Таким чином послуги адвоката ОСОБА_2 ним були оплачені повністю.

Через деякий час, а саме в березні 2008 року,до нього зателефонував відпо-відач і повідомив,що йому потрібно оплатити гроші у сумі 1 700 доларів США для того щоб з нього(позивача) було знято обвинувачення у вчиненні злочину передба-ченого ч.4 ст.296 КК України.При цьому ОСОБА_2 не пояснював,яким чином буде це робити.Тоді він дані гроші передав відповідачу та при цьому були присутні його дружина ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які можуть це під-твердити.

Згодом,а саме у квітні 2009 року, він розірвав з відповідачем угоду-доручення для надання правової допомоги,оскільки ОСОБА_2 своїх обов»язків належним чином не виконував,пасивно себе вів під час судового слідства,що при-звело до того, що йому прокурором було змінено обвинувачення із ч.4 ст.296 на ч.2 ст.121 та ч.4 ст.296 КК України.

Після розірвання даної угоди він зустрівся з ОСОБА_2, вони з ним порозмовляли та дійшли згоди,що останній гроші в сумі 1 700 доларів США йому по-ступово поверне,оскільки на даний час у нього немає такої суми грошей. При цій розмові були присутні його дружина ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_5.

Протягом двох тижнів з часу вищезгаданої розмови,відповідачем було повер-нуто 350 доларів США. Решту грошей,які йому винен ОСОБА_2,останній відмов-ляється йому віддавати. ВІн, його дружина та сестра неодноразово зустрічалися з відповідачем,щоб він повернув решту грошей,проте це не принесло жодного резуль-тату та по сьогоднішній день гроші у сумі 1350 доларів США йому не повернуто.

Більше того,28 липня 2009 року близько 12 год. він разом із своєю дружиною ОСОБА_3,сестрою ОСОБА_5 та знайомою дружини ОСОБА_6 прийшли в офіс адвоката ОСОБА_2 з метою повернення грошей. Проте двері в кабінеті ОСОБА_2 були зачинені,але було чути,що в середині ведеться розмова між ОСОБА_2 та невідомою особою.Коли у двері постукала його дружина,то їх ніхто не відчинив. Тоді вони вийшли на вулицю та він два рази підвищеним тоном сказав, щоб ОСОБА_2 почув через вікно його прохання, що з ним хочуть поговорити моя сестра та дружина та,щоб він повернув йому кошти.При цьому він жодним чином не порушував будь-якого громадського порядку,нецензурними словами не виражався та нікого не ображав.Проте ОСОБА_2 так і не вийшов,а згодом прийшли працівники міліції та склали відносно нього адміністративний протокол,що і стало підставою вине-сення постанови суду від 21 серпня 2009 року якою визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ст.173 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк три доби.Проте з даною постановою я не погодився та подав апеляційну скаргу.

                        -2-

Крім цього для вирішення даної ситуації він звертався до Бродівського РВ ГУМВСУ у Львівській області,Управління СБУ у Львівській області,Прокуратури Бродів-ського району Львівської області,проте жодного результату це не дало та йому були надані відповіді,що дані правовідносини носять цивільно-правовий характер, рішення по яких приймаються виключно судами,а тому для вирішення таких питань йому необхідно звернутися до суду.

Покликаючись на ст.ст.526,527,22,1166 ЦК України стверджує,що станом на дату звернення до суду відповідач зобов»язаний йому повернути 1350 доларів США, що відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України в гривневому еквіваленті становить 6817 грн 50 коп.,які зобов»язаний йому повернути ОСОБА_2Покликаючись також на ст.ст.23,1167 ЦУК України,зазначає,що внаслідок даного інциденту він зазнав значних моральних страждань,а саме став нервовим,збудженим,морально пригніче-ним,втратив сон та спокій,витрачає свій вільний та робочий час.Крім цього, про-тягом тривалого часу не може використовувати власні гроші.Тому моральну шкоду він оцінює у розмірі 5 тисяч гривень.

В судовому засіданні 08 липня 2010 року позивач позов підтримав і пояснив наступне:

01 лютого 2008 року він склав угоду з адвокатом ОСОБА_2 про надання правової допомоги  і оплатив 1000 гривень за себе і за брата в у присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 угоді сума не була зазначена.Потім ОСОБА_2 зателефонував в кінці лютого 2008 року,щоб привезти 1700 доларів,щоб зняти з брата статтю 121 ч.2 КК України на іншу статтю.10 березня 2008 року о 9 год 15 хвилин він приїхав в м.Броди взяв двох свідків:ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і в їх присутності дав ОСОБА_2 1700 доларів,який відмовився давати чек або розписку про отримання грошей і він повірив ОСОБА_2.ОСОБА_2 мав зняти обвинувачення з брата і з нього,про це була усна домовленість.ОСОБА_2 не виконував своїх обов»язків і на початку літа 2008 року прокурор змінив обвинувачення братові і йому.На диску,який він має намір подати суду,записана на мобільний телефон його розмова з ОСОБА_2 в офісі останнього.За яке це число він пригадати  не може,Був він, його дружина ОСОБА_3 і ОСОБА_2.Відбувалася розмова про те,чому  не було знято обвинувачення,а ОСОБА_2 казав,що змінився прокурор і,що він гроші пороздавав і мусить чекати поки прокурор поверне.ОСОБА_2 суми не називав і прізвища прокурора не називав. ОСОБА_2 пояснював,що гроші він роздав і він розірвав угоду з ОСОБА_2,який сказав,що по 200-100 доларів буде повертати гроші і вони дійшли такої згоди.Потім його сестра розмовляла по телефону з ОСОБА_2 і той  повернув 200 доларів,які дав  в руки ОСОБА_3.Після цього він пішов в службу безпеки. На другий день ОСОБА_2 по телефону розмовляв з ОСОБА_5 і віддав 150 доларів.Він пішов в службу безпеки і повідомив про це.21 липня 2009 року був суд по кримінальній справі.Приїхала його сестра ОСОБА_5,ОСОБА_3 і ОСОБА_6 і вони всі пішли до офісу ОСОБА_2,але їм дверей не відкрили.ОСОБА_2 викликав міліцію і суддя ОСОБА_7 дала йому 3 доби арешту,а апеляція постанову судді залишила без змін.Просить задоволити позов.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 08.07.2010 року позову не визнав і пояснив,що він жодних коштів,в т.ч. і 1000 гривень від ОСОБА_1 не отримував.З березня 2008 року і до літа 2009 року він працював по кримінальній справі братів ОСОБА_1 і все це робив безплатно.Кримінальна справа  була порушена по ст.ст.296 ч.4 і 121 ч.2 КК України,а до суду кримінальна справа відносно брата пішла за ст.ст.296 ч.4 і 121 ч.1 КК України.Потім брати ОСОБА_1 стали не визнавати вини і прокурор змінив обвинувачення.Сестру ОСОБА_1-ОСОБА_5  він побачив влітку 2009 року. При укладенні угоди не було обумовлено розмір оплати.Ніяких грошей ОСОБА_1 не повертав.В липні 2009 року він розірвав угоду з ОСОБА_1.Ці заяви про розірвання угоди є в матеріалах кримінальної справи. Ніяких грошей він у ОСОБА_1 не брав і подав позов про захист честі гідності.

    Заслухавши пояснення сторін та дослідивши інші докази у справі і перевіривши їх доказами,суд дійшов винсновку  про відсутність підстав,достатніх для задоволення позову,з наступних міркувань:

      Згідно ст.60 ч.1 ЦПК України,кожна сторона зобов»язана довести ті обста-вини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім ви-падків,встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.208 ч.1 п.3 ЦК України: у письмовій формі належить вчи-няти :правочини фізичних осіб між собою на суму,що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму  доходів громадян,крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу .

                        -3-

Відповідно до абзацу 2 частини 1 ст.218 ЦК України:»Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводи-тися письмовими доказами,засобами аудіо-,відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

    Отже, в даному конкретному випадку при передачі позивачем відповідачу  грошей в сумі 1700 доларів США ,правочин належало укладати у письмовій формі.

А  відсутність письмової форми правочину має наслідком неможливість сторін посилатися в суді на свідчення свідків,як доказ існування чи відсутності між сторонами відносин,породжених правочином,який є предметом спору,а також на умови такого правочину.Тому суд не може приймати до уваги як доказ вчинення правочину, показання,допитаних судом,свідків:ОСОБА_3та ОСОБА_5

    Оскільки між позивачем і відповідачем не було укладено письмового догово-ру,згідно з яким,за твердженнями позивача,він передав,а відповідач отримав від позивача 1700 доларів США і факту передачі грошей не було доведено позивачем належними доказами,як от: письмові докази,засоби аудіо-,відеозапису,то внаслідок  недодержання вимоги щодо письмової форми правочину,у справі відсутні підстави для відповідальності за порушення зобов»язання,так як позивачем не було доведено факту укладення грошового зобов»язання.

    Фразу:»Ті,гроші,що ти дав занеслися туди,де треба»,

зафіксовану на відео-аудіо  диску поданому суду позивачем,на якому,як пояснив позивач,міститься записана ним на мобільний телефон у серпні 2008 року (ас 42)розмова з ОСОБА_2 і те,що за поясненнями позивача в даній розмові ОСОБА_2 нібито стверджує,що взяв у позивача гроші для вирішення кримінальної справи,-

суд не може розглядати як доказ,підтверджуючий факт отримання відповіда-чем від позивача грошових коштів для «вирішення кримінальної справи»,чи як доказ отримання відповідачем в березні 2008 року грошових коштів в розмірі саме 1700 доларів США,

-оскільки з цього фрагменту в контексті розмови,яка за словами позивача відбувалася між відповідачем та позивачем і якоюсь жінкою,суд не вправі робити однозначного висновку,що мова йшла про гроші,які призначалися »для вирішення кримінальної справи» чи про конкретний розмір грошових коштів.

    Позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди,заявлені позивачем з підстав ст.ст.1166,1167 ЦК України до задоволення не підлягають, оскільки цими правовими нормами регулюються «недоговірні зобов»язання»,а предметом позову є вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди,запо-діяної порушенням договірного зобов»язання.

    Так як позивачем в суді :

не було доведено факту укладення між ним та відповідачем договірного грошового  зобов»язання ;

не було належними доказами доведено факту передачі позивачем відповідачу 1700 доларів США;

 та не доведено  факту  порушення його цивільних прав відповідачем,-

то суд розглядає як необґрунтовані вимоги позивача,заявлені з підстав ст.22,23 ЦК України.

Керуючись ст.ст.208 ч.1 п.3,218 ЦК України,ст.ст.8,10,11,60,212,215,218 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 6817 грн 50 коп та моральної шкоди в сумі 5000 гривень-відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львів-ської області через Бродівський районний суд,протягом десяти днів з дня його проголошення .

    Суддя                                         О.Тропак