Справа № 2-А-1093/2010/1231
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010р. Стахановський міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Юрченко І.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Стаханові про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунки пенсії,
ВСТАНОВИВ:
19.10.10р. позивач звернувся з позовом до суду, зазначивши, що він є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, та з 23.02.2010р. інвалідом 3-ї групи за захворюванням, пов’язаним з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією відповідного посвідчення та довідкою МСЕК. До 31.07.2010р. позивач отримував пенсію у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що підтверджується його пенсійним посвідченням утримувача пенсії та атестатом ГУПФУ про зняття з обліку, копії яких додаються.
25.07.2010 р. позивач подавав до ГУПФУ заяву про припинення виплати йому пенсії за вислугу років з 01.08.2010 року у зв’язку з переходом на інший вид пенсії, яку сплачує інший орган ПФУ (УПФУ), копія цієї заяви додається.
30.07.2010р. позивач особисто подав до УПФУ письмову заяву з усіма необхідними документами про перехід на інший вид пенсії - пенсію по інвалідності, отриману внаслідок Чорнобильської катастрофи (копія заяви з відміткою про отримання УПФУ додаються), згідно ст.ст.54 та 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У зв’язку з цим з 30.07.2010р. він отримує пенсію від УПФУ як інвалід 3-ї групи за захворюванням, пов’язаним з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується письмовою відповіддю УПФУ, копія якої додається. Однак, розмір вказаної пенсії, яку він отримує з 30.07.2010р., не відповідає чинному законодавству. Зокрема, ч.4 ст.54 Закону про ЧАЕС, якою передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Також, згідно із ст.50 Закону про ЧАЕС інвалідам 3-ї групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Таким чином, розмір належної йому державної пенсії, передбаченої ст.54 Закону про ЧАЕС, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбаченої ст.50 Закону про ЧАЕС як інваліду війни 3-ї групи –має становити не менше 6 мінімальних пенсій + 50 % мінімальної пенсії, а разом – 6,50 мінімальних пенсій. Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції, ст.5 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ч.2,3 ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», мінімальна пенсія не може бути нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальна пенсія встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму. Позивач звертався до відповідача з письмовою заявою про встановлення йому основної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст.50,54 Закону про ЧАЕС, в загальному розмірі не нижче 6,50 (650 %). Але відповідач, відмовив йому у встановленні пенсії в зазначених розмірах, посилаючись на те, що Постановою КМУ №1 від 03.01.2002р. встановлено, що пенсії та додаткові пенсії, призначені відповідно до ч.4 ст.54 та ст. 50 Закону про ЧАЕС, обчислюються із розміру 19,91грн. та 16.61грн., а відповідно до Постанови КМУ від 13.07.2004 р. – із розміру 22, 30 грн. Згідно з Постановою КМУ від 27.12.2005 р. №1293 з 01.01.2006 р. підвищився розмір пенсій призначених відповідно до ст.54 Закону про ЧАЕС у 1987р. в 2,5 раз, при цьому мінімальний розмір пенсії для 3 групи – 760грн., інше діючим законодавством не передбачено. Така позиція УПФУ є неправомірною та такою, що не відповідає Конституції України та положенням наведених вище законів, з яких випливає, що порядок визначення розміру мінімальної пенсії врегульований діючими законами України. Така мінімальна пенсія для будь-якої категорії громадян без виключень може визначатися тільки законом, а отже будь-які підзаконні нормативно-правові акти, в т.ч. Постанови КМУ не можуть встановлювати чи змінювати мінімальну пенсію незалежно від категорій громадян. Тому є неправомірним застосування УПФУ Постанови КМУ №1 від 03.01.2002 р., якою встановлюється інша мінімальна пенсія ніж та, що визначена законами України, при чому більш ніж в 20 разів менша від прожиткового мінімуму. З цих же причин не може застосовуватися і Постанова КМУ № 530 від 28.05.2008 г.
Крім того, згідно Постанови КМУ від 16.07.2008 р. № 654 з 01.09.2008р. втрачає чинність вищезазначена Постанова КМУ № 1 від 03.01.2002р. Також є безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування Постанови КМУ №1 від 03.01.2002р., т.я. ч.4 ст.54 Закону про ЧАЕС порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, з огляду на те, що вказаною нормою закону надано право КМУ встановлювати лише порядок обчислення пенсій, передбачених цим Законом. Права встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком ця норма Закону про ЧАЭС до компетенції КМУ не відносить. А отже має бути застосований розмір мінімальної пенсії, встановлений виключно законом. Крім того, порядок обчислення вказаної пенсії визначений КМУ в іншій Постанові - №523 від 30.05.1997р. «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», в п.4 якої, (як і в ч.4 ст. 54 Закону про ЧАЕС) зазначено, що пенсія інваліду ЧАЕС 3-ї групи не може бути менше 6 Мінімальних пенсій. Крім того, в п.2 Постанови КМУ №523 від 30.05.1997 р. (з урахуванням змін, внесених Постановою КМУ від 04.03.2004 р. № 268) зазначено, що обчислення і призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку, одержаного за роботу за межами зони відчуження, провадиться на загальних підставах відповідно до Закону про пенсії, тобто при обчисленні розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинна застосовуватися саме мінімальна пенсія, встановлена Законом про пенсії. Зазначені розміри державної та додаткової пенсії, передбаченої ст.50,54 Закону про ЧАЕС, які повинні сплачуватися, є тим мінімумом, встановленим законом для осіб, визнаних інвалідами 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, нижче якого пенсія не може призначатися та сплачуватися. І розмір цього мінімуму цілком залежить від розміру встановленого законом Прожиткового мінімуму. Тому в розмірі цього мінімуму пенсія повинна була призначатися та сплачуватися з подальшими перерахунками позивачу незалежно від того чи звертається він до УПФУ з письмовими заявами про підвищення (перерахунок) пенсії чи ні. З зазначених причин в цій ситуації не може застосовуватися загальне правило, передбачене ч.4 ст. 45 Закону про пенсії, згідно якому перерахунок пенсії при її підвищенні здійснюється або з початку місяця, в якому надійшла заява про перерахунок, або з початку місяця, наступного за місяцем надходження такої заяви. Це відповідає ч.3 ст.42 Закону про пенсії (в редакції Закону України від 23.12.2004 р. №2291-ІV), де зазначено що у разі збільшення розміру Прожиткового мінімуму підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру Прожиткового мінімуму. Крім того, Законом України від 05.10.2006 р. N 231-V аналогічна норма була внесена і в Закон про ЧАЕС відносно порядку збільшення розміру пенсії по інвалідності, визначеної згідно зі ст.ст. 54 та 50 Закону про ЧАЕС – останній був доповнений частиною 3 статті 67 Закону, в якій зазначено: «У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.» На підставі зазначеного позивач просив суд: визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов та покласти на відповідача обов’язок здійснити перерахунок та виплату йому основного розміру його пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності до вимог частини 4 статті 54 та статті 50 Закону № 796-ХІІ, а саме в розмірах 6 та 0,50 (50 %) мінімальних пенсій за віком відповідно з нарахуванням та сплатою компенсації втрати частини доходів (пенсії) у зв’язку з порушенням строків її виплати з 01.08.2010р. і довічно.
У судове засідання позивач та його представник, а також представник відповідача не з’явились. Від всіх цих осіб до суду надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, у зв’язку з цим розгляд цієї справи здійснюється судом в порядку письмового провадження.
Відповідачем надано письмові заперечення за позовом, у яких зазначено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. В обґрунтування зазначено, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії та додаткової пенсії як особі, віднесеної до 1 категорії постраждалому від Чорнобильської катастрофи 3 групи. Ст.62 Закону про ЧАЕС передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А отже відповідач керується вказаною нормою закону. Позивач знаходиться на обліку в УПФУ як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом 3 групи за захворюванням, яке пов’язане з аварією на ЧАЕС. Пенсія позивачу була нарахована відповідачем як інваліду Чорнобильської катастрофи 3 групи інвалідності, на підставі закону про ЧАЕС.
Пенсію позивачу відповідач виплачує відповідно до ч.4 ст.54 Закону про ЧАЕС , визначений відповідно до постанови КМУ №654 від 16.07.2008р. розмір пенсії по інвалідності 3 групи. Також позивач безпідставно посилається на ст.67 Закону про ЧАЕС, а отже ним невірно застосовуються норми Пенсійного законодавства. Просили у позові відмовити
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Позивач має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ар.с.14), та з 23.02.2010р. є інвалідом 3-ї групи за захворюванням, пов’язаним з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (ар.с.15). До 31.07.2010р. позивач отримував пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (ар.с.18).
З 01.08.2010р. позивачу, який перебуває на обліку в УПФУ м.Стаханова як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалід 3 групи за захворюванням, яке пов’язане з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, призначено пенсію як інваліду Чорнобильської катастрофи 3 групи, як учаснику ліквідації в зоні відчуження на підставі закону про ЧАЕС виходячи з розміру відшкодування фактичних збитків (ар.с. 25-26, 28-29). Вказані обставини та розмір фактичних виплат сум пенсії, отриманих позивачем, сторонами не оспорюється і тому, на підставі ч.2 ст.72 КАС України ці обставини судом вважаються такими, що не підлягають доказуванню.
Позивач звертався до відповідача із заявою про нарахування йому пенсії у розмірі, встановленому ст.50,54 Закону 796-12, проте йому у такому нарахуванні було відмовлено, та повідомлено, що виходячи з фінансових можливостей Державного бюджету розрахунок мінімальної пенсії за віком за ст.54 здійснювався відповідно до Постанови КМУ №1 від 03.01.2002р. встановлено, що пенсії та додаткові пенсії, призначені відповідно до ч.4 ст.54 та ст. 50 Закону про ЧАЕС, обчислюються із розміру 19,91грн. та 16,61грн., а відповідно до Постанови КМУ від 13.07.2004 р. – із розміру 22, 30 грн. Згідно з Постановою КМУ від 27.12.2005 р. №1293 з 01.01.2006 р. підвищився розмір пенсій призначених відповідно до ст.54 Закону про ЧАЕС у 1987 р. в 2,5 раз, при цьому мінімальний розмір пенсії для 3 групи – 760грн., інше діючим законодавством не передбачено. Позивачу проведений перерахунок пенсії та на 30.08.2010р., він складає 1152,00 (ар.с.25-26).
Виходячи з встановлених судом обставин, позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі Закон 796-12)
Статею 49 Закону 796-12 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частинами 1,4 ст.54 Закону 796-12 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону 796-12 особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
А отже, виходячи з наявного станом на 01.08.2010р. статусу позивача як особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інваліда 3-ї групи за захворюванням, пов’язаним з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, останній має право на отримання державної та додаткової пенсії у розмірах встановлених ст.50,54 Закону 796-12.
При цьому, з наведених положень статей 50,54 Закону 796-12 випливає, що вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії, є мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (надалі Закон 1058-15), відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду, на що суд не бере до уваги положення частини третьої статті 28 Закону 1058-15, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону 796-12.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає слушними доводи позивача щодо неправомірності посилання відповідача при призначенні та обчисленні йому державної та додаткової пенсії виходячи з розмірів, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р., 13.07.2004р., 27.12.2005р., т.я. при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають саме положення частини першої статті 50 та частини четвертої статті 54 Закону України 796-12, а не вказані постанови, якими істотно звужується обсяг встановлених законом прав.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на ст. 62 Закону України 796-12, якою передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього закону повадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Крім того, порядок обчислення відповідних пенсій затверджено постановою КМУ від 30.05.1997р. №523, яка є чинною на час розгляду справи судом, та її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50,54 Закону 796-12.
Тому суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбач енних ст.50,54 Закону 796-12, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого у законі про державний бюджет на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
А отже, доводи позивача щодо неправомірності дій відповідача щодо призначення та виплати державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону про ЧАЕС, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбаченої статтею 50 Закону про ЧАЕС, як інваліду 3-ї групи за захворюванням, пов’язаним з Чорнобильською катастрофою, в меншому розмірі, ніж передбачено ст.ст. 54 та 50 Закону 796-12, обґрунтованими.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (796-12), яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року та діє на час розгляду справи судом, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Як зазначалось вище, відповідно до ст.28 Закону 1058-15 мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. А, отже, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача призначити та виплачувати позивачеві з 01.08.2010р.: - основну та додаткову пенсію, передбачену статтею 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується пенсія;
При цьому, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перерахунку пенсії з нарахуванням та сплатою компенсації втрати частини доходів (пенсії), задоволенню не підлягають, т.я. ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.3,4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», передбачають нарахування та сплату такої компенсації лише щодо фактично нарахованих, але не сплачених сум пенсії. А отже з урахуванням того, що наявність обов'язку призначення відповідачем пенсії позивачу у вказаних розмірах встановлено лише рішенням суду за результатами розгляду даної справи, підстави для нарахування компенсації за вказаний період, відсутні. А отже позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи можливість звернення постанови суду по цій справі до негайного виконання у зв’язку з надходженням заяви представника позивача про це, суд бере до уваги наступне.
Пунктом 1 ч.1 ст.256 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів — у межах суми стягнення за один місяць. Згідно з ч.2 ст.256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті. З огляду на викладене, клопотання представника позивача щодо звернення постанови суду у межах всієї суми пенсії до негайного виконання є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 р. № 19-рп/2010 по справі № 1-40/2010, статтями 2, 10, 11, 15, 17, 18 частиною 1 пунктом 3 (в редакції Закону України від 25.12.2008 р. № 808-VI), 100, 158- 163, 167, 185, 186, 256 частиною 2 пунктом 1 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов щодо призначення та виплати ОСОБА_1 основного розміру його пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, що стала інвалідом 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в менших розмірах, ніж передбачено частиною 4 ст.54 та статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 з 01.08.2010 р.:
- основного розміру пенсії, передбаченого статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6(шести) мінімальних пенсій за віком, виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується пенсія;
- додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 (п’ятдесят ) відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується пенсія.
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної cкарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Стахановський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Оскарження постанови в апеляційному порядку не зупиняє її виконання.
Суддя :