АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ____________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                                    Копія.

          “ 13 ” грудня   2010 року                                           м. Хмельницький

                               Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                      Апеляційного суду Хмельницької області

           в складі : головуючого – судді Харчука В.М.

    суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.

    при секретарі Кричківській А.Ю.

                   з участю: сторін

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22ц – 5600  за   апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Хмельницьке” про скасування наказу про  звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

                                                               в с т а н о в и л а:

    15.01.2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства „Хмельницьке” про поновлення на роботі. В обґрунтування вимог вказував, що він працював за безстроковим трудовим договором в Державному підприємстві „Хмельницьке”, однак згідно наказу № 9 від 30.11.2009 року його звільнено з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України  за прогул без поважних причин. Розірвання трудового договору з ініціативи відповідача вважає незаконним, оскільки  він до 31.10.2009 року перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років і до закінчення цього строку 30.10.2009 року подав відповідачу заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку. Вважає, що відповідно до правил ст.179 КЗпП України відповідач зобов’язаний був надати йому таку відпустку. Тому просив скасувати, як незаконний, наказ № 9 від 30.11.2009 року про звільнення його з роботи робочого тракторної бригади та поновити його на роботі.

    01.03.2010 року  ОСОБА_1 подав в суд письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій раніше заявлені вимоги доповнив вимогами про стягнення з ДП „Хмельницьке” на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

    Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03 вересня 2010 року у позові ОСОБА_1 до державного підприємства „Хмельницьке” про визнання незаконним та скасування наказу № 9 від 30.11.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи, про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка подана його представником ОСОБА_2, ставиться питання про скасування судового рішення з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалення нового рішення про задоволення

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції –Граб Л.С.                                                  Справа №22ц- 5600

Доповідач –Кізюн О.Ю.                                                                                   Категорія № 51,52,53

позовних вимог.

    Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.

    Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    З’ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, давши належну оцінку зібраним доказам, суд з дотриманням норм матеріального права дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

    Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом  у випадку прогулу  без поважних причин.

    Судом об’єктивно встановлено, що згідно наказу № 6 від 10.05.2007 року ОСОБА_1 був  прийнятий в держгосп „Хмельницький” на посаду робочого тракторної бригади, а на підставі наказу № 1 від 01.02.2008 року перебував у відпустці по догляду за дитиною – дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку з 01.02.2008 року по 30.10.2009 року, по закінченні якої повинен був приступити до роботи 02.11.2009 року з огляду на те, що 31.10.2009 року  та 01.11.2009 року  вихідні дні.

    Оскільки ОСОБА_1 без поважних причин не вийшов на роботу з 02.11.2009 року, тому наказом  № 9 від 30.11.2009 року його звільнено з роботи по п.4 ст.40 КЗпП України – прогул без поважних причин з 02.11.2009 року по 31.11.2009 року.

    Доводи апелянта про те, що невихід його на роботу був обумовлений поважною причиною, яка полягає в тому, що дочка ОСОБА_4 за станом здоров’я  потребує домашнього догляду, а тому відповідач відповідно до ст.179 КЗпП України зобов’язаний був надати йому відпустку без збереження заробітної плати згідно поданої ним заяви від 30.10.2009 року, спростовуються наступним.  

    Відповідно до ч.6 ст.179 КЗпП України якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Згідно ч.7 цієї статті така відпустка може бути використана також батьком дитини.

    З огляду на ці нормативні положення, вбачається, що відпустка без збереження заробітної плати може бути надана за заявою працівника лише при наявності медичного висновку про підтвердження факту потреби дитини в домашньому догляді.

    Усупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивач не надав суду доказів про те, що ці вимоги закону ним були виконані.

    Як видно з матеріалів справи, лікарсько-консультативна комісія Хмельницької ЦРЛ лише 30.11.2009 року прийняла рішення і видала довідку про те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, потребує домашнього догляду терміном на один рік – до 01.11.2010 року (а.с.15, 76, 82);  заяви ОСОБА_1 про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, які датовані ним  30.10.2009 року та 04.11.2009 року, надійшли до держгоспу „Хмельницьке” лише 04.12.2009 року, що підтверджується свідоцькими поясненнями завідуючої відділом кадрів держгоспу – ОСОБА_6 і які позивачем не спростовані.  

    Наведене свідчить про те, що з 02.11.2009 року по 30.11.2009 року ОСОБА_1 без належного погодження з роботодавцем самовільно продовжував  перебувати у відпустці, що потягло за собою його невихід на роботу, і такі дії ОСОБА_1 відповідач вірно кваліфікував як прогул без поважних причин.

    За таких обставин  суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, тому ухвалене ним рішення колегія суддів згідно зі  ст.308 ЦПК України залишає без змін.

Керуючись ст. ст.  307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                    у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

           Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 вересня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис.

Судді: підписи.

Копія вірна. Суддя:                 О. Кізюн