АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________________________________________Копія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 01 ” грудня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Харчука В.М.
суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.
при секретарі Жищинській І.М., Кричківській А.Ю.
з участю: апелянтки ОСОБА_1,
представників відповідачів Поліщук С.В., Григорук Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц – 5564 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 04 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради, дошкільного навчального закладу № 6 „Зіронька” про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, визнання незаконними наказів.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,
в с т а н о в и л а:
23.10.2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради, дошкільного навчального закладу № 6 „Зіронька” про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, визнання незаконними наказів. В обґрунтування вимог вказувала, що з 18.11.2008 року працювала пралею в дошкільному навчальному закладі № 6 „Зіронька”, однак згідно наказу № 352 від 07.10.2009 року звільнена з цієї роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді і виконуваній роботі за станом здоров’я).
Обставини, з якими пов’язане її звільнення полягають у наступному.
У вересні 2009 року завідувач ДНЗ № 6 різко змінила до неї своє ставлення і безпідставно висувала їй звинувачення в тому, що вона порушує психологічний клімат в колективі, некоректно ставиться до адміністрації закладу і така її поведінка є несумісною з роботою в дошкільному закладі. 25.09.2009 року завідувач ДНЗ № 6 видала наказ № 331 про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді догани „ за систематичне порушення трудової дисципліни, не виконання Правил внутрішнього трудового розпорядку, за порушення психологічного клімату ДНЗ, некоректне ставлення до адміністрації закладу, за поведінку несумісну з роботою ДНЗ”. До застосування дисциплінарного стягнення будь-яких пояснень керівник закладу від неї не вимагала.
Незаконне накладення на неї дисциплінарного стягнення та упереджене ставлення керівника дошкільного навчального закладу призвело до нервового потрясіння, внаслідок чого вона захворіла і з 28.09. по 02.10.2009 року перебувала на лікарняному з діагнозом „гостра екзема”. Після одужання ніяких застережень зі сторони лікуючого лікаря про неможливість подальшої роботи пралею не було і вона приступила до роботи, а вже
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Бондарчук Л.А. Справа №22ц- 5564
Доповідач –Кізюн О.Ю. Категорія № 51,52
07.10.2009 року їй було оголошено наказ про її звільнення з роботи з посиланням на довідку ЛКК Старокостянтинівської ЦРЛ від 02.10.2009 року та лист фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Звільнення вважає незаконним, оскільки адміністрацією дошкільного закладу не було дотримано вимог ст.149 КЗпП України щодо відібрання у неї письмового пояснення; профспілковий комітет дав згоду на її звільнення, однак на засідання профкому її не було запрошено. В листі фонду була записана лише рекомендація про переведення її на іншу роботу, а в довідці ЛКК – рекомендація на шість місяців щодо протипоказання роботи з дією на шкіру миючих засобів та води. Крім того, 09.10.2009 року вона була оглянута консиліумом лікарів Хмельницького обласного шкірно-венерологічного диспансера, які дали висновок про те, що вона здорова і протипоказань для праці на посаді пралі дитячого дошкільного закладу немає.
Просила суд визнати незаконними накази № 331 від 25.09.2009 року та № 352 від 07.10.2009 року та поновити її на роботі пралі ДНЗ № 6 „Зіронька”, стягнути з відповідачів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 04 жовтня 2010 року в позові ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради та Дошкільного навчального закладу № 6 „Зіронька” про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу, визнання незаконними наказу № 331 від 25.09.2009 року „Про винесення догани пралі ДЗН № 6 „Зіронька” ОСОБА_1” та наказу № 352 від 07.10.2009 року „ Про звільнення з роботи ОСОБА_1” відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Згідно п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи. Відповідно до ч.3 цієї статті звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Встановлено, що згідно наказу № 352 від 07.10.2009 року, виданого завідувачем дошкільного навчального закладу № 6 „Зіронька” м. Старокостянтинів, ОСОБА_1 – пралю дошкільного навчального закладу № 6 звільнено з роботи з 07.10.2009 року за п.2 ст.40 КЗпП України, „в зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді і виконуваній роботі за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню цієї роботи”. Звільнення ОСОБА_1 проведено за згодою профспілкового комітету ДНЗ № 6 від 07.10.2009 року та на підставі довідки ЛКК Старокостянтинівської ЦПЛ № 0108 від 02.10.2009 року, та листа № 201 від 06.10.2009 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Старокостянтинівському районі.
Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 в позові про визнання незаконним наказу № 352 від 07.10.2009 року , поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку ЛКК ОСОБА_1 протипоказана робота пралі; що при закритті лікарняного листа 02.10.2009 року лікуючим лікарем у медичній карті ОСОБА_1 записана рекомендація про обмеження контакту з лакофарбами та водою;що згідно Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою КМУ від 08.11.200 року № 1662, розділ 6 „Алергічні захворювання” – екзема відноситься до професійних захворювань, а у графі 4 переліку робіт та виробництв, на яких можливе виникнення професійного захворювання значаться пралі; що переведення ОСОБА_1 її на іншу роботу є неможливим із – за відсутності вільних вакансій в ДНЗ.
Такий висновок суду не можна визнати обґрунтованим, оскільки він не повністю узгоджується з дослідженими судом доказами і зроблений без належного врахування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно листка непрацездатності, виданому Старокостянтинівською ЦРЛ, вбачається, що з 28.09.2009 року по 02.10.2009 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з діагнозом – гостра екзема.
Відповідно до довідки лікарсько-консультативної комісії Старокостянтинівської ЦРЛ від 02.10.2009 року, виданої на ім’я ОСОБА_1, видно, що згідно рішення ЛКК (протокол № 186 від 02.10.2009 року) з огляду на діагноз гостра екзема ОСОБА_1 за станом здоров’я протипоказана праця, пов’язана з дією на шкіру миючих засобів, води на період шість місяців. Ця довідка підписана головою ЛКК ОСОБА_5, членом комісії ОСОБА_6 та лікуючим лікарем ОСОБА_7
Заперечуючи проти такого висновку ЛКК, позивачка вказувала на те, що при закритті лікарняного листка не була попереджена лікуючим лікарем про неможливість подальшої роботи пралею, на засідання ЛКК її не запрошували, а про наявність висновку ЛКК вона дізналась лише 07.10.2009 року, коли профспілковий комітет ДНЗ оголосив їй своє рішення про дачу згоди на її звільнення з роботи. Вважає, що висновок ЛКК було ініційовано завідувачем ДНЗ, з якою у неї склались неприязні стосунки. В зв’язку з цими обставинами вона 09.10.2009 року була оглянута консиліумом лікарів Хмельницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру, який дав висновок про відсутність у неї протипоказів для праці на посаді пралі дитячого дошкільного закладу.
Ці доводи ОСОБА_1 підтверджуються дослідженими судом доказами.
Так, з пояснень лікуючого лікаря ОСОБА_7, який був допитаний судом першої інстанції в якості свідка, вбачається, що станом на 02.10.2009 року прояви хвороби у ОСОБА_1 були відсутні повністю, а тому потреби в будь-яких рекомендаціях щодо неможливості подальшої роботи ОСОБА_1 пралею не було, і на засідання ЛКК він документів відносно ОСОБА_1 не передавав. Ці пояснення свідка підтверджуються зробленими ним записами в медичній карті ОСОБА_1 за 02.10.2009 року.
Свідок також пояснив, що він не є членом ЛКК, а довідку ЛКК підписав як лікуючий лікар за вказівкою голови ЛКК ОСОБА_5, і що на засіданні ЛКК він не був присутній.
Допитаний в якості свідка голова ЛКК ОСОБА_5 підтвердив, що рішення ЛКК було прийнято з його ініціативи, ОСОБА_1 на засідання ЛКК не запрошувалася, і довідка ЛКК особисто ОСОБА_1 на руки не видавалася.
Посилання суду на те, що при закритті лікарняного листа 02.10.2009 року лікуючим лікарем у медичній карті ОСОБА_1 записана рекомендація про обмеження контакту з лакофарбами та водою, є безпідставними. Вбачається, що запис – рекомендація в медичній карті щодо обмеження контактування з миючими засобами та водою датована 03.10.2009 року, тобто після висновку ЛКК.
Також є безпідставним й посилання суду на те, що згідно Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою КМУ від 08.11.200 року № 1662, екзема відноситься до професійних захворювань, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази про наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання.
Згідно висновку Хмельницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру від 09.10.2009 року протипоказів для праці ОСОБА_1 на посаді пралі дитячого дошкільного закладу немає.
Зазначеним обставинам суд першої інстанції належної правової оцінки не дав і дійшов хибного висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи без достатніх правових підстав, тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу № 352 від 07.10.2009 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог ОСОБА_1
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання незаконним наказу № 331 від 25.09.2009 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. В цій частині рішення суду є законним та обґрунтованим і доводами апеляційної скарги не спростовується.
Відповідно до положень ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З матеріалів справи видно, що даний трудовий спір розглядається судами більше одного року, але не з вини позивачки, тому з огляду на положення ст.235 КЗпП України на її користь слід стягнути з ДНЗ № 6 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 08.10.2009 року по 30.11.2010 року (включно).
Встановлено, що місячний посадовий оклад ОСОБА_1 на посаді пралі ДНЗ № 6 визначався розміром мінімальної заробітної плати, яка законодавчо встановлювалась на відповідний рік.
Тому при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує розмір мінімальної заробітної плати, яка законодавчо була визначена у відповідні періоди за весь час вимушеного прогулу за період з 08.10.2009 року по 30.11.2010 року (включно), і вважає, що на користь позивачки підлягає стягненню з ДНЗ № 6 „Зіронька” середній заробіток у розмірі 11 581 грн.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду від 04 жовтня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу № 352 від 07.10.2009 року , поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.
Визнати незаконним та скасувати наказ № 352 від 07.10.2009 року „Про звільнення з роботи ОСОБА_1”
Поновити ОСОБА_1 на посаді пралі дошкільного навчального закладу № 6 „Зіронька” м. Старокостянтинів з 08.10.2009 року.
Стягнути з дошкільного навчального закладу № 6 „Зіронька” м. Старокостянтинів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 581 грн. (одинадцять тисяч п’ятсот вісімдесят одна грн. - означена сума визначена без утримання податку з доходу фізичних осіб й інших обов’язкових платежів).
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Копія відповідає оригіналу: Суддя О.Ю. Кізюн