АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________Копія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 24 ”листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Харчука В.М.
суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.
при секретарі Жищинській І.М.
з участю: апелянтки ОСОБА_1
адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц – 5369 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 13 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації, третя особа – Довжоцька сільська рада про скасування рішення виконавчого комітету Кам’янець-Подільської районної ради, свідоцтва про право власності та визнання права власності.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,
в с т а н о в и л а:
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, Кам’янець-Подільської районної ради, третя особа Довжоцька сільська рада про скасування рішення Кам’янець-Подільської районної ради, свідоцтва про право власності та визнання права власності. В обґрунтування вимог позивачка вказувала, що відповідач ОСОБА_4 доводиться їй рідним сином, який народився в 1964 році. В 1954 році вона розпочала будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 Кам’янець-Подільського району і яке було закінчено в 1955 році. Двір, в якому вона проживала із чоловіком та сином відносився до суспільної групи робітників. Згідно рішення виконкому сільської ради від 28.01.1982 року погосподарський номер було переведено на відповідача ОСОБА_4 без зміни суспільної групи господарства, а 18.04.1988 року виконавчим комітетом Кам’янець-Подільської районної ради на підставі рішення цього ж органу від 18.09.1986 року за № 195 на ім’я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння в АДРЕСА_1. Про те, що її права власника на означене будинковолодінні порушено, вона дізналася наприкінці 2009 року, коли відповідач повідомив її про свій намір відчужити будинок.
Тому позивачка просила: скасувати рішення Кам’янець-Подільської районної ради № 195 від 18.09.1986 року та свідоцтво про право власності на домоволодіння від 18.04.1988 року; визнати за нею право власності на будинковолодінні по АДРЕСА_1 Кам’янець-Подільського району і стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Вдовичинський А.В. Справа №22ц- 5369
Доповідач –Кізюн О.Ю. Категорія № 2.5
судові витрати.
Ухвалою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 30.08.2010 року за
клопотанням позивачки проведено заміну відповідача – Кам’янець-Подільську районну раду на Кам’янець-Подільську районну державну адміністрацію (а.с.102)
Рішенням Кам’янець - Подільського міськрайонного суду від 13 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п.11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 „Про судове рішення у цивільній справі”, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Ухвалюючи рішення про відмовлення ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд першої інстанції цих роз’яснень Пленуму ВС України не врахував, і відмовив в позові як з підстав недоведеності позовних вимог, так і з підстав пропуску позивачкою строку позовної давності.
Наведене свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема положень ст.213 ЦПК України, згідно яких рішення суду має бути законним та обґрунтованим.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 ґрунтуються на повно й всебічно досліджених обставинах, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідають вимогам закону, тому відмова в позові з цих підстав є законною та обґрунтованою.
З огляду на викладене посилання суду в мотивувальній частині на застосування до спірних правовідносин строку позовної давності не є підставним, що тягне за собою зміну судового рішення шляхом виключення з мотивувальної частини:
- абзацу тринадцятого „ Крім цього, на думку суду, не заслуговують на увагу твердження представника позивача, що відповідно до ст. 268 ЦК України (в редакції 2003 р.) на вимоги позивачки не поширюється позовна давність, тобто на її вимогу про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено її право власності, оскільки п.6 „Прикінцевих та перехідних положень” ЦК України (в редакції 2003 р.) встановлено, що „ правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом”. А тому враховуючи визнання позивачкою в судовому засіданні тієї обставини що їй було відомо про отримання свідоцтва сином на право власності на спірний будинок ще в 1988 р., те, що це свідоцтво видавалось на підставі оскаржуваного рішення виконкому Кам’янець-Подільської районної ради, а тому строк позовної давності сплив ще в 1991 р. І в зв’язку з цим необхідно керуватися положеннями ЦК УРСР (1963 р.) при визначенні строку позовної давності. Ст.. 71 ЦК УРСР (1963 р.) встановлено загальний строк позовної давності 3 роки. Ст. 80 ЦК УРСР (1963 р.) встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Підстав для продовження строку позовної давності суд не вбачає, не заявлялося і позивачкою, її представником такого клопотання. В зв’язку з цим, на думку суду, підлягають задоволенню вимоги представників відповідачів щодо застосування судом строків позовної давності”;
- слів „ та пропуском позивачкою строків позовної давності” в абзаці п’ятнадцятому;
- посилання на ст.ст.71,74-76, 80, 83 ЦК УРСР (1963 р.), ст..268, п.6 „Прикінцевих та перехідних положень” ЦК України (2003 р.) в абзаці шістнадцятому.
Доводи апеляційної скарги про порушення прав власника ОСОБА_1 на будинковолодіння по АДРЕСА_1 Кам’янець-Подільського району спростовуються наступним.
Судом першої інстанції об’єктивно встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 Кам’янець-Подільського району згідно записів в по господарських книгах по Довжоцькій сільській раді є 1955 року забудови і рахувався за господарством, віднесеним до суспільної групи – робоча. До 28.01.1982 року головою цього двору рахувалася позивачка, після чого рішенням виконавчого комітету Довжоцької сільської ради народних депутатів № 5 від 28.01.1982 року було задоволено заяву ОСОБА_1 і вирішено перевести погосподарський номер на її сина ОСОБА_4
Рішенням виконкому Кам’янець-Подільської районної ради № 195 від 18.09.1986 року „Про реєстрацію житлових будинків, які належать громадянам сіл Довжок та Оринін Кам’янець-Подільського району” на підставі постанови Ради міністрів СРСР віл 10.02.1986 року № 136 „Про порядок державного обліку житлового фонду” було визнано право власності на житлові будинки за громадянами с. Довжок та с. Оринін на підставі виписки із по господарських книг сільської ради народних депутатів та зобов’язати видати їм свідоцтва про право власності. Цим же рішенням зобов’язано Бюро технічної інвентаризації зареєструвати свідоцтва про право власності згідно списків приєднаних до рішення.
На підставі цього рішення виконавчим комітетом Кам’янець-Подільської ради народних депутатів 18.04.1988 року було видано на ім’я відповідача свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 Кам’янець-Подільського району, яке зареєстровано в реєстрову книгу МБТІ за № 5-1071.
З огляду на ці обставини у суду першої інстанції не було підстав для скасування рішення виконкому Кам’янець-Подільської районної ради № 195 від 18.09.1986 року „Про реєстрацію житлових будинків, які належать громадянам сіл Довжок та Оринін Кам’янець-Подільського району” та визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 Кам’янець-Подільського району, виданого 18.04.1998 року на ім’я ОСОБА_4
Доводи апелянтки про те, що вона являється забудовником спірного домоволодіння ніякими об’єктивними доказами не підтверджуються, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 13 вересня 2010 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення вказівку суду про застосування строку позовної давності. В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис.
Судді: підписи.
Копія вірна: суддя О.Ю.Кізюн