АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ХЕРСОНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 10975     2010 рік                                                       Головуючий у 1 інстанції              

    Палькова В.М.

Категорія 05                                                                                      Доповідач Семиженко Г.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року грудня 08 дня  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

                                                                           головуючого      Семиженка Г.В.

                                                                                 суддів:             Базіль Л.В.

                                                                                                         Лісової Г.Є.

                                                                                 при секретарі  Ващенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, третя особа СГІРФО Суворовського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області, про усунення перешкод, за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, в своїх інтересах, та в інтересах малолітнього ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_8 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_20 до ОСОБА_3, ОСОБА_21, Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга», треті особи ТТП „Маяк Сервіс" приватні нотаріуси Херсонського міського нотаріального округу В.Г. Вовкодав, М.Т. Клименко, Херсонська міська рада, ПАТ „Укрсоцбанк", про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року ОСОБА_3 звернулася з вказаним позовом до суду посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, у будинку відсутня каналізація, водопостачання, опалення, електропостачання, він потребує капітального ремонту, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, займають частину будинку, чим перешкоджають позивачці в реалізації права власності, у позові поставлено питання про усунення таких перешкод шляхом виселення відповідачів та скасування їх реєстрації за даною адресою.

В уточнених позовних вимогах ОСОБА_3 з посиланням на необхідність проведення капітального ремонту у вказаному будинку поставила питання про виселення названих осіб з будинку у відповідності до вимог ст. 165 ЖК України без надання іншого жилого приміщення на час проведення ремонту.

У квітні 2010 року ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги, просила виселити на час проведення капітального ремонту з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 із скасуванням їх реєстрації як місця постійного проживання у будинку на час здійснення капітального ремонту у будинку.

У червні 2008 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом з вимогою визнати недійсними договори купівлі-продажу спірного будинку поміж Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга» та ОСОБА_21, а також між ОСОБА_21 та ОСОБА_3 з посиланням на їх незаконність, оскільки вони порушують житлові права проживаючих у цьому будинку громадян, який має статус гуртожитку.

У травні 2010 року ОСОБА_10, ОСОБА_11 у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16 у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_8. у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_5 у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_20 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 з вимогою визнання недійсними вище наведених договорів купівлі-продажу з тих самих підстав.

Рішення у справі ухвалювалося двічі, останнім рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 04 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.  Зустрічний позов ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_8 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_20 задоволено, визнано недійсними договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 03 листопада 2005 року поміж ТОВ „Райдуга" та ОСОБА_21, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Клименко М.Т., та від 15 березня 2006 року поміж ОСОБА_21 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Вовкодав В.Г.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 з посиланням на його незаконність та необґрунтованість поставила питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених нею позовних вимог та про відмову у задоволенні зустрічних позовів.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді справи сторони свої процесуальні позиції підтримали, при цьому представник ОСОБА_3 пояснила, що при придбанні спірного будинку її довіритель знала про те, що у будинку проживають інші особи, погодилася з цим, оскілки така обставина була підставою для зменшення продажної ціни будинку.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи за договором купівлі-продажу від 15 березня 2006 року ОСОБА_3 купила у ОСОБА_21 спірний будинок, остання придбала його 03 листопада 2005 року (а.с. 25-27 т. 1), ОСОБА_4 займав кв. 21 у цьому будинку на підставі обмінного ордеру від 22 грудня 1980 року (а.с. 28 т. 1), інші особи, – позивачі за зустрічними позовами, проживають у будинку на законних підставах з відповідною реєстрацією, власником будинку до 29 травня 1992 року виступав Херсонський річковий порт, до 30 червня 1998 року Техно-торгівельне підприємство «Маяк-Сервіс», право власності на будинок за яким визнано рішенням арбітражного суду Херсонської області від 26 серпня 1997 року, до 03 листопада 2005 року власником будинку був концерн «Маяк», до 15 березня 2006 року ОСОБА_21, а після цього позивачка за первісним позовом (а.с.113, 118-120-в, 123-124 т. 1, 147 т. 2), даних про те, що спірний будинок має статус гуртожитку, матеріали справи не містять.

У даному спорі виник конфлікт прав та інтересів сторін у справі, захищених ст. ст. 41 та 47 Конституції України – права власності та права на житло, задачею суду у даному випадку є визначення меж реалізації таких прав кожною стороною з врахуванням прав іншої сторони.

Ст. 165 ЖК України, на яку позивачка за первісним позовом посилається як на підставу задоволення її позовних вимог, регулює правовідносини поміж власником жилого будинку, у якому він сам проживає, та наймачем.

Позивачі за зустрічним позовом були вселені у спірний будинок як у державне, а не приватне житло, вони не укладали договір найму з ОСОБА_3, остання, коли купувала будинок, знала про проживання вказаних громадян у будинку, погодившись на таку угоду, вона разом з прийняттям на себе прав власника придбаного приміщення, в силу вимог ч. 2 ст. 13, ч. 5 ст. 319 ЦК України, прийняла на себе обов’язок дотримання житлових прав проживаючих у ньому громадян.

Таким чином ст. 165 ЖК України свою дію на спірні правовідносини сторін не поширює, підстав для задоволення заявлених ОСОБА_3 позовних вимог немає.

Позивачі за зустрічним позовом не виступають суб’єктами права власності спірного будинку і не претендують на такий статус, вони є користувачами жилих приміщень у вказаному будинку, ними не доведено факту порушення їхніх прав, свобод чи інтересів  відчуженням спірного будинку на користь ОСОБА_21 чи ОСОБА_3 попереднім власником, а тому в силу ст. 3 ЦПК України вони не мають права вимоги, які ними заявлені, рішення в цій частині є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог зустрічних позовів.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду у зазначеній частині скасувати з ухваленням нового рішенні про відмову у задоволенні зустрічних позовів.

Керуючись ст. ст. 3, 303, 307, 308, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 жовтня 2010 року в частині задоволення зустрічних позовів скасувати.

У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16, в своїх інтересах, та в інтересах малолітнього ОСОБА_17, ОСОБА_9 ,  ОСОБА_8 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_20 відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, на нього протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий                                                                         _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Судді                                                                                     _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

                                                                                              _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _