Справа № 11а-1277, 2010 р. Головуючий в 1-й інстанції
Категорія: ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 Борко А.Л.
КК України Доповідач – Ковальова Н.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця "5" дня
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Бугрименка В.Г.
Суддів: Ковальової Н.М., Сажинова В.В.
З участю прокурора – Литвиненка О.О.
захисника – ОСОБА_2
засудженого – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 07 червня 2010 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком засуджений:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий: 14.05.2001 р. Жовтневим районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 140 КК України до 1 року позбавлення волі; 14.11.2002 р. Голопристанським районним судом Херсонської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, 21.01.2003 року апеляційним судом Херсонської області за ч. 3 ст. 185 до 3 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 9 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Строк відбування покарання рахується з 19 лютого 2010 року.
Міра запобіжного заходу тримання під вартою залишена без зміни.
Вирішено питання про речові докази.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду 1549 грн., на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду 259 грн.
ОСОБА_3, визнано винним у тому, що він, будучи раніше засудженим за вчинення злочину проти власності, 19.12.2008 року, знаходячись біля магазину, який розташований на перехресті вул. Кірова та вул. Чикістів в м. Херсоні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом обману та зловживання довірою, шахрайським шляхом заволодів мобільним телефоном «Nokia N 73» неповнолітнього гр. ОСОБА_6, ІМЕІ НОМЕР_1, чорного кольору, вартістю 1515 грн., з сім картою оператора «МТС» вартістю 30 грн., на рахунку якого було 4 грн., чим завдав матеріальні збитки ОСОБА_4 на загальну суму 1549 грн.
Крім того, ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність повторно 15.02.2010 року близько 05:00, знаходячись в під’їзді АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, відкрито, із застосуванням насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої ОСОБА_5, заволодів майном, що належить гр. ОСОБА_5, а саме мобільним телефоном «Nokia 5130» вартістю 1200 грн., в якому знаходився чіп оператора «МТС» вартістю 25 грн., на рахунку якого було 19 грн., а також грошима в сумі 215 грн., завдавши таким чином матеріальних збитків потерпілій на загальну суму 1459 грн..
В апеляції засуджений ОСОБА_3 не оспорюючи правильність кваліфікації дій і доведеності вини засудженого, вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його суворості, оскільки судом не враховано пом’якшуючі вину обставини, а саме щире каяття, явку з повинною, сприяння розкриттю злочину, сімейний стан, наявність на утриманні малолітніх дітей, позитивну характеристику, відшкодування шкоди. Просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання в бік пом’якшення та, застосувавши ст. 69 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_3 та захисника засудженого ОСОБА_2, які підтримали апеляцію засудженого, думку прокурора про залишення вироку без зміни, останнє слово засудженого, в якому ОСОБА_3 просив пом’якшити йому міру покарання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Справа розглянута у скороченому порядку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, вина у вчиненому злочині засудженим була визнана повністю, а тому апеляційною інстанцією матеріали справи не перевіряються.
Злочинні дії засудженого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України.
Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і дані, що характеризують особу засудженого, а саме його негативну характеристику, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, шкоду не відшкодував. Крім того, судом враховано такі обставини, як визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, в тому числі й ті, на які є посилання в апеляції.
Також судом першої інстанції враховано пом’якшуючу покарання обставину – щире каяття, та обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
З урахуванням цього суд призначив засудженому покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що підстав для пом’якшення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засуджено ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 07 червня 2010 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.
Головуючий -
Судді: