Справа № 22 - 7284 Головуючий у 1-й інстанції
категорія -34- - Загреба А.В.
Доповідач - Головань А.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області складі:
Головуючої Кривохижі В.І.
Суддів Черниш Т.В.
Голованя А.М.
При секретарі Дімановій Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 липня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до агентства нерухомості “Вибір” в особі приватного підприємця ОСОБА_5, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, на обґрунтування якого вказала, що 4 серпня 2006 року між нею та агентством нерухомості “Вибір” в особі ПП ОСОБА_5 було укладено письмовий договір на виконання робіт по здійсненню операцій з об’єктом нерухомості
Згідно договору, агентство нерухомості зобов’язалося підібрати їй варіант об’єкта нерухомості для купівлі, реалізувати необхідну інформацію, допомагати в оформленні необхідних для цього документів.
Того ж дня, вона та ОСОБА_4 уклали договір про завдаток, відповідно до якого нею передано 2500 грн. у рахунок належних за цим зобов’язанням платежів та 520 доларів США для оплати заборгованості за комунальні послуги, про що свідчить розписка від 29 серпня 2006 року й ще 2340 доларів США.
20 вересня 2006 року між нею та ОСОБА_4, ОСОБА_6 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1
За цим договором продавці стверджували, що квартира не перебуває під арештом чи забороною відчуження, права інших осіб на неї відсутні, судові спори по ній не ведуться, на момент посвідчення угоди заборгованості по квартплаті та комунальним послугам відсутні.
Однак в подальшому з’ясувалося, що з метою приватизації цієї квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було незаконно знято з реєстраційного обліку ОСОБА_7, який в ній проживав, і реєстрацію якого за рішенням суду від 12 квітня 2007 року в спірній квартирі було поновлено.
Вважає, що неправомірними діями відповідачів їй завдано матеріальної шкоди, яка складається з боргу за комунальні послуги в розмірі 13084 грн., нотаріальних послуг – 5230 грн., витрат на оформлення кредиту – 200 грн., страхового платежу – 351,35 грн., страхового
внеску - 141,40 грн., банківського кредиту – 36630 грн., послуг інвентарного бюро – 280 грн., консультації адвоката – 400 грн., завдатку агентству нерухомості – 2500 грн., судових витрат – 2000 грн.
Крім того, відповідачами їй було завдано моральних страждань, різко погіршився її стан здоров’я, у зв’язку з чим розмір моральної шкоди вона визначила в сумі 50 000 грн.
Посилаючись на вищезгадані обставини просила стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 60816, 75 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.(а.с.1,2, том.1)
У подальшому позивач неодноразово змінювала та уточнювала позовні вимоги й остаточно просила:
- визнати договір від 4 серпня 2006 року на виконання робіт по здійсненню операцій з об’єктом нерухомості не виконаним;
- стягнути з агентства нерухомості “Вибір” в особі ПП ОСОБА_5 кошти сплачені нею за комунальні послуги в сумі 2500 грн. та за половину вартості нотаріальних та інвентаризаційних послуг в сумі 2755 грн., неустойку за неналежне виконання зобов’язань в сумі 25 000 грн., матеріальну шкоду в сумі 21913,62 грн., в яку входять :- одноразові консультації адвокатів – 400 грн., судові витрати -2963,70 грн., правова допомога – 4450 грн., наймання квартири та оплата послуг – 3697,14 грн., компенсація за втрачений заробіток – 3740 грн., лікування – 6202,78 грн., друкування матеріалів – 460 грн., моральну шкоду в сумі 59 797,64 грн., інфляційні збитки в сумі 5659,19 грн.;
- стягнути з ОСОБА_4 кошти за комунальні послуги в сумі 13084,40 грн. та за половину вартості нотаріальних та інвентаризаційних послуг в сумі 2755 грн., матеріальну шкоду в сумі 3685 грн. в яку входять :- одноразові консультації адвокатів – 200 грн., судові витрати - 540 грн., правова допомога – 1600 грн., витрати на ІТЗ – 35 грн., компенсація за втрачений заробіток – 1190 грн., друкування матеріалів – 460 грн., моральну шкоду в сумі 51 2695,25 грн. (а.с. 38, 39, 105, 196-198, 201-207, 245, том.1), (а.с. 11-20, том.2)
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 13084,40 грн. на відшкодування майнової шкоди, 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 51 грн. у рахунок компенсації витрат із судового збору, 30 грн. у рахунок компенсації витрат із ІТЗ. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення заявленого нею позову.
Не погоджуючись із рішенням ОСОБА_4, у поданій ним апеляційній скарзі, просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, як ухвалене з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_8, які підтримали доводи скарги, заперечення представника ПП ОСОБА_5, ОСОБА_4- ОСОБА_9, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не може бути задоволеною, а скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене у справі судове рішення не повністю відповідає цим нормам.
Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_3 заявлені до ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки цей відповідач після укладення договору купівлі -
продажу отримав кошти для погашення боргу з комунальних послуг, але не використав їх
за призначенням, у зв’язку з чим це вимушена була зробити за власний рахунок позивач, то виходячи із положень ч.1 ст.1166 ЦК України повинен відшкодувати завдану майнову шкоду.
Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та агентства нерухомості “Вибір” в особі приватного підприємця ОСОБА_5 суд виходив із того, що ці вимоги не ґрунтуються на законі та не підтверджуються доказами.
Колегія суддів лише часткового погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.
Як установлено судом, 4 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та агентством нерухомості “Вибір” в особі ПП ОСОБА_5 було укладено письмовий договір на виконання робіт по здійсненню операцій з об’єктом нерухомості, за яким останній зобов’язався підібрати їй квартиру для купівлі та допомагати в оформленні необхідних для цього документів.
На виконання цієї угоди, 20 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_6 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що агентство нерухомості “Вибір” в особі ПП ОСОБА_5 виконало свої зобов’язання перед ОСОБА_3 належним чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених до цього відповідача вимог про стягнення коштів сплачених позивачем за комунальні послуги в сумі 2500 грн., за половину вартості нотаріальних та інвентаризаційних послуг в сумі 2755 грн., неустойки за неналежне виконання зобов’язань в сумі 25 000 грн., матеріальної шкоди в розмірі 21913,62 грн., яка складається із одноразових консультацій адвокатів – 400 грн., судових витрат -2963,70 грн., правової допомоги – 4450 грн., наймання квартири та оплата послуг – 3697,14 грн., компенсації за втрачений заробіток – 3740 грн., лікування – 6202,78 грн., друкування матеріалів – 460 грн., моральної шкоди в розмірі 59 797,64 грн., інфляційних збитків в сумі 5659,19 грн.
Крім того, заявлений позивачем спосіб захисту цивільних справ - визнати договір від 4 серпня 2006 року на виконання робіт по здійсненню операцій з об’єктом нерухомості не- виконаним, не передбачений чинним законодавством.
Також, суд правильно визнав такими, що не ґрунтуються на доказах та законі вимоги ОСОБА_3 заявлені до ОСОБА_4 про стягнення за половину вартості нотаріальних та інвентаризаційних послуг в сумі 2755 грн., матеріальну шкоду в сумі 3685 грн. в яку входять :- одноразові консультації адвокатів – 200 грн., судові витрати - 540 грн., правова допомога – 1600 грн., витрати на ІТЗ – 35 грн., компенсація за втрачений заробіток – 1190 грн., друкування матеріалів – 460 грн.
Разом із тим, не можна погодитися із висновками суду про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 13084,40 грн., сплачених нею з власної ініціативи підприємствам та організаціям в рахунок погашення платежів з комунальних та інших послуг, які заборгували колишні власники придбаної нею квартири - ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 27 березня 1992 року за № 6, із
наступними змінами, “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” роз’яснив, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.
Стягуючи з ОСОБА_4 13084,40 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди з підстав передбачених ст. 1166 ЦК України, суд усупереч вимогам ст. 212-214 ЦПК України взагалі не зазначив у рішенні, в чому полягає вина та протиправність дій відповідача у заподіянні матеріальної шкоди позивачу.
За правилами ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, виходячи із того, що, оскільки позивач не надала доказів на підтвердження доводів щодо завдання їй майнової шкоди відповідачем, то підстав для задоволення позову в цій частині у суду не було.
Також немає підстав вважати, що гроші у розмірі 13084,40 грн. повинні бути повернуті ОСОБА_4, як набуті без достатньої правової підстави, та що зобов’язання повернути ці кошти виникло із договірних відносин.
Ухвалюючи рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що неправомірними діями відповідача спричинена моральна шкода.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України “Про захист прав споживачів” чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникли відносини, що випливають із договору купівлі-продажу квартири, за умовами якого не передбачено відшко-дування моральної шкоди, тому посилання судів на ст. 1167 ЦК України є помилковим у зв’язку з тим, що зазначена норма закону на спірні відносини не поширюється.
За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди
Наведене свідчить, що суд першої інстанції вирішив справу в частині стягнення майнової та моральної шкоди з порушенням п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, що є підставою для скасування рішення в цій частині і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України підлягає скасування рішення і в частині вирішення питання про стягнення судових витрат – судового збору та витрат на інформацій-но – технічне забезпечення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 які зводяться до того, що при вирішенні позову суд не врахував всі обставини справи, не правильно застосував норми матеріального права не спростовують висновків суду і тому відхиляються, як безпідставні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_4 повністю.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 липня 2010 року скасувати в частині вирішення вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди й судових витрат.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди. В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: