Справа № 22 - 4247 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія - 45 - - Сарап М.Б.
Доповідач - Головань А.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої Спірідонової Л.С.
Суддів Савченко С.О.
Голованя А.М.
При секретарі Дімановій Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бобринець-кого районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2010 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів і
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд з зазначеним позовом посилаючись на те, що згідно рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 17 травня 1999 року із ОСОБА_5 на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Проте починаючи із 1 січня 2004 року по 1 червня 2009 року ОСОБА_5 заборгував їй аліменти у розмірі 7703 грн.
У зв’язку з цим, просила стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів за вказаний період у розмірі 46131,27 грн.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 2500 грн., 25 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто із ОСОБА_3 в дохід держави 461,31 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що не відповідає обставинам справи з передачею справи на новий розгляд.
Сторони, які були належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з’явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на запитання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Ухвалене у справі судове рішення не відповідає цим нормам.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вина відповідача у простроченні сплати аліментів доведена тільки починаючи з 9 грудня 2009 року, то стягувати неустойку з нього необхідно саме з цього часу ураховуючи при визначенні її розміру його матеріальний стан.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як убачається із змісту позовної заяви позивач ставила питання про стягнення з відповідача пені за період прострочення виплати аліментів із 1 січня 2004 року по 1 червня 2009 року.
Разом із тим, в порушення принципу диспозитивності суд стягнув із позивача пеню починаючи із 12 грудня 2009 року по день вирішення справи - 29 березня 2010 року незважаючи на те, що вимоги про стягнення заборгованості за вказаний період позивач не заявляв.
Крім того, суд дійшов помилкового висновку, що про наявність боргу відповідачу стало відомо тільки 12 грудня 2009 року – дня одержання повідомлення про борг, а тому підстави для стягнення неустойки із відповідача починаючи із 2005 року відсутні.
Однак з погодитися із цим не можна виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
Встановлено, що починаючи із березня 2005 року по червень 2009 року ОСОБА_5 не сплачував аліменти на утримання сина, внаслідок чого утворилась заборгованість.(а.с.6).
При цьому суд зазначив, що відповідачу не було відомо про наявність у нього заборгованості по аліментам.
Однак цей висновок суду спростовується повідомленням відділу державної виконавчої служби Чаплинського районного управління юстиції Херсонської області, у якому починаючи із 1.01.2004 року по 20.07.2009 року перебував на виконанні виконавчий лист про стягнення аліментів, про те, що відповідач ухилявся від сплати аліментів, вибув без повідомлення місця перебування і був оголошений у розшук.(а.с.50)
Відповідно є всі підстави вважати, що відповідач заборгував позивачу аліменти і одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення починаючи з 1 березня 2005 року по 31 червня 2009 року.
Розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за цей період складає грошову суму 46131,27 грн.
Проте, ураховуючи не високий матеріальний рівень доходів відповідача, наявність у нього на утриманні нової сім’ї, поганий стан здоров’я суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір неустойки за весь час прострочення сплати аліментів визначивши її у сумі 3000 грн.
За наведених обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, як ухвалене з порушенням матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 3000 грн. пені за весь час прострочення сплати аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст . 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено .
Ураховуючи, що при подачі позову до суду позивачем не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та те, що вона не звільнена від їх сплати, суд вважає, що із неї в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 441,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 112,20 грн.
Із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 29,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,80 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скарги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення аліментів в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень).
Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 441,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 112,20 грн.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 29,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,80 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: