Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-12848-2010 р. Головуючий у 1 інстанції –Ябчик Н.М.
Категорія 19, 27 Доповідач – Савченко С.О.
У Х В А ЛА
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої судді – Єгорової С.М.,
Суддів –Дуковського О.Л., Савченко С.О.,
при секретарі – Дімановій Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2010 року, -
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, мотивуючи тим, що 16.12.2008 року під впливом тяжких матеріальних обставин взяв в відповідача в кредит 2900 доларів США зі сплатою відсотків та кінцевим строком повернення 15.12.2009 року, після спливу цієї дати він повинен був повернути 6000 доларів США.
Договір кредиту посвідчили в нотаріуса Полякова О.О., який особисто підготував проект договору. Про всі обставини взяття кредиту були проінформовані ОСОБА_4- його співмешканка, ОСОБА_5, який і познайомив його з відповідачем та домовивсь про кредит. Під час укладання договору він був схвильованим, а тому не звернув уваги, що підписував не договір кредиту, а договір позики. Просить визнати договір позики від16.12.08р. недійсним
Рішенням Знам’янського міськрайонного суду від 28 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається, зокрема на те, що суд не повно з’ясував обставини, які мають суттєве значення для справи, не врахував того, що він отримав 2900 доларів в присутності нотаріуса та ОСОБА_5, його клопотання про допит свідків та витребування з банку данних про обмін валюти судом задоволено не повністю, в судовому засіданні оголошувались перерви, суд не взяв до уваги тяжкий матеріальний стан позивача та його намагання закінчити справу мировою угодою з відповідачем.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач доводи апеляційної скарги не визнав, пояснив, що фактично позивач брав позику для бізнесу своєї співмешканки, кошти не повертає і звертається з позовами до суду намагаючись затягнути час повернення..
Відповідач в судове засідання не з’явивсь, однак був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується його заявою про відкладення справи через його хворобу, але документи про хворобу не були надані, а тому колегія вважає причину неявки неповажною і його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в ст.203 ЦК України.
Згідно з правилом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК).
Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч.1 ст.1051 ЦК).
При цьому за змістом ч.2 ст.1051 ЦК України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може грунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч.2 ст.58, ст.59 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором позики між позивачем та відповідачем 16.12.2008 року було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримав 78000 грн. позики і зобов’язався повернути борг у строк, передбачений договором (а.с.8).
Факт підписання власноручно саме договору позики, а не договору кредиту, позивачем не заперечується.
Вказуючи на тяжкий матеріальний стан, позивач, не надав суду належних і допустимих доказів такого положення, довідка Володимирівської амбулаторії загальної практики та сімейної медицини від 5.08.2010 року про перебування дитини ОСОБА_6 на обліку в педіатра не може свідчити про тяжкий матеріальний стан позивача, а згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Обставини, визнані сторонами, згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Крім того, відповідно до ст. 16 ЦПК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочинів недійсними, позивач в силу ст.10 ЦПК України зобов’язаний довести правову та фактичну підставу недійсності кожного правочину.
Відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості, визнається судом недійсним. Доказів зловмисності вчинення правочину позивачем не надано.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позовних вимог позивача та про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя:
Судді :