АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-12858/2010 р. Головуючий у суді першої інстанції –Горовець М.І.
Категорія – 45 Доповідач – Пономаренко В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Авраменко Т.М.,
суддів – Суровицької Л.М., Пономаренко В.Г.
при секретарі - Слюсаренко Н.Л.,
за участю: представників сторін,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства „Гордієнко С.А” на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства „Гордієнко С.А.” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому зазначила, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 22 березня 2002 року вона є власником земельної ділянки. У вересні 2006 року вона уклала з фермерським господарством „Гордієнко С.А.” договір оренди земельної ділянки строком на 14 років.
Проте укладений між ними договір не відповідає вимогам Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, оскільки в ньому відсутні істотні умови та додаткова угода про збільшення орендної плати до 3% від грошової оцінки землі, а також не дотримано вимог закону та умов договору щодо складання акта прийому передачі об’єкта оренди, що на її думку є підставою для відмови в реєстрації договору оренди, а також визнання його недійсним.
Крім того, однією з умов укладення договору оренди була усна домовленість з головою фермерського господарства про те, що ОСОБА_2 придбає для неї легковий автомобіль будь-якого класу в рахунок попередньої орендної плати за користування її земельною ділянкою протягом 14 років, чого останній не виконав і що є підставою вважати, що договір був укладений під впливом обману зі сторони голови фермерського господарства. У зв’язку із зазначеним просила позовні вимоги задовольнити та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі фермерське господарство „Гордієнко С.А.” просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3, просила апеляційну скаргу відхилити, оскільки доводи її є безпідставними, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в укладеному сторонами договорі відсутні істотні умови , передбачені ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, а також відсутній акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), який є невід’ємною частиною договору, а тому дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду землі”, іншими Законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.. 2 Закону України „Про оренду землі”).
Відповідно до ст.. 90 Земельного Кодексу України власники земельних ділянок мають право передавати земельну ділянку в оренду.
Згідно зі ст.ст. 13,14, 15, 19 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі – це угода сторін про взаємні зобов’язання, відповідно до яких орендодавець за плату, розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації, передбачаються умовами договору, які не можуть суперечити законам України, передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання на обумовлений договором строк.
Після досягнення сторонами домовленості з питань орендної плати та інших істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України „Про оренду землі”, підписання договору та його реєстрації він набуває чинності та може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, у тому числі і в частині розміру орендної плати ( ст..ст.16, 18, 20, 21 цього Закону).
Відповідно до частин 1-3,5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦПК України, відповідно до частини 1 статті 205 ЦПК України , є підставою недійсності правочину.
Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія КР № 039404 від 22 березня 2002 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,38 га, розташованої на території Тишківської сільської ради, Добровеличківського району, Кіровоградської області, переданої їй у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11)
У вересні 2006 року ОСОБА_3 уклала з фермерським господарством „Гордієнко С.А.” договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Добровеличківському відділі Кіровоградської філії ДП „Центр ДЗК” 30 жовтня 2006 року, відповідно до якого належну їй на праві власності земельну ділянку площею 4.38 га позивачка передала в оплатне користування відповідачеві для вирощування сільськогосподарських культур строком на 14 років.(а.с. 8-12).
Умовами зазначеного договору визначено розмір орендної плати (1.5% від вартості земельної ділянки, ) порядок і форма виплати ( в грошовій формі), строки виплати ( не пізніше 01 січня кожного року), строки та підстави перегляду орендної плати, відповідальність орендаря за порушення строків виплати орендної плати в вигляді сплати пені (п.п. 9-14 Договору) , умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду (п.15 Договору) , умови і строки передачі земельної ділянки в оренду (п.18-20 Договору), умови повернення земельної ділянки ( п. 21-25 Договору), відсутність обтяжень щодо використання земельної ділянки (п.26 Договору), підстави зміни умов договору і припинення його дії(п. 36-40 Договору), відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору (п.41-42 Договору).
Зазначене свідчить, що зміст договору не суперечить діючому законодавству, сторони, що його уклали, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, перелік яких у договорі, відповідає переліку, визначеному статтею 15 Закону „Про оренду землі”, що підтверджується також виконанням сторонами умов договору протягом чотирьох років, чого не заперечував і представник позивачки в судовому засіданні.
Дотримано сторонами і умов договору щодо передачі земельної ділянки, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки, датованим вереснем 2006 року. Здійснення передачі земельної ділянки до реєстрації договору оренди, що мало місце у жовтні 2006 року і що відповідало волі сторін, не може бути підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки законом визначені граничні терміни передачі об’єкта оренди, а щодо передачі об’єкта оренди до реєстрації договору, законом ніяких обмежень не передбачено.
Не можна погодитися і з висновками суду в частині відсутності акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки договір оренди сторонами укладався на підставі державного акта на право приватної власності позивачки на землю, який містить дані про місце розташування та план зовнішніх меж земельної ділянки (а.с.11)
Не можуть бути прийняті до уваги, як підстава для визнання договору оренди недійсним, і твердження позивачки щодо відсутності в договорі додаткової угоди щодо збільшення орендної плати до 3% річних, оскільки умовами договору передбачено, що зміни та доповнення до умов цього договору (п.36 Договору) здійснюються у письмовій формі за згодою сторін. Матеріали справи не містять доказів звернення позивачки до відповідача з пропозицією збільшення розміру орендної плати та відмови відповідача в укладені такої угоди.
Проте, як установлено в судовому засіданні із пояснень як представника позивачки так і відповідача, незважаючи на те, що умовами договору орендна плата визначена в розмірі 1.5% грошової оцінки землі, фактична виплата орендної плати в останні роки відповідачем здійснюється у розмірі 3% грошової оцінки , що не є порушенням вимог закону та прав позивачки.
Твердження позивачки щодо того, що договір оренди землі було укладено нею під впливом обману зі сторони відповідача, належними та допустимими доказами нею суду не доведено, а тому вони не можуть бути прийняті до уваги.
Відтак, висновки суду щодо невідповідності договору оренди вимогам закону і наявності підстав визнання його недійсним, не відповідають встановленим обставинам та матеріалам справи і є помилковими.
За таких обставин, колегія судів визнає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, що відповідно до ст.. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволені позовних вимог.
Керуючись ст..ст.303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу фермерського господарства „Гордієнко С.А” задовольнити.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2010 року скасувати.
У позові ОСОБА_3 до фермерського господарства „Гордієнко С.А.” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча – суддя:
Судді :