АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-12827/2010 р. Головуючий у суді першої інстанції - Пляка С.Л.
Категорія – 30 Доповідач Пономаренко В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого – судді Авраменко Т.М.,
суддів – Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.,
при секретарі – Чернезі М.М.,
за участю: відповідача та його представника,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арма» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що прибули в судове засіданні, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року приватне акціонерне товариства Страхова компанія «Арма» (далі – ПАТ СК „Арма”) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05 березня 2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування автомобіля MITSUBISHI Outlander. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05 липня 2007 року, застрахований автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ-212011, Правил дорожнього руху. 04 вересня 2007 року ПАТ СК „Арма” здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 29910.02 грн. шляхом безготівкового перерахування коштів на п/р СТО ПП „Мажар-2” за ремонт ушкодженого транспортного засобу, крім того 350 грн. було сплачено за проведення товарознавчих досліджень. Просило стягнути в порядку регресу з ОСОБА_2 шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у сумі 30260 грн. 02 коп. та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2010 року позовні вимоги ПАТ СК „Арма” задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ СК „Арма” 29910 грн. 20 коп. страхового відшкодування; 350 грн. витрат на авто товарознавче дослідження; 302 грн. 60 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалене у справі судове рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ПАТ СК „Арма” відмовити.
Зокрема, посилався на те, що судом було необґрунтовано відмовлено в його клопотанні про витребування матеріалів ДАЇ по факту порушення Правил дорожнього руху іншим учасником ДТП ОСОБА_3 та матеріалів справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за скоєння ДТП, з вини якого і сталося зіткнення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 05 березня 2007 року між ПАТ СК „Арма” та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування належного йому на праві власності автомобіля MITSUBISHI Outlander державний номерний знак НОМЕР_1. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05 липня 2007 року за участю застрахованого автомобіля, яким керував ОСОБА_3 та автомобіля ВАЗ 21011 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_2, біля смт. Олександрівка Кіровоградської області на польовій дорозі, що веде від автодороги Київ-Луганськ-Ізварине до шляхопроводу смт. Олександрівка , застрахований автомобіль зазнав механічних пошкоджень(а.с. 10-15).
Із матеріалів справи вбачається, що 06 липня 2007 року ОСОБА_3 по телефону повідомив ПАТ СК „Арма” про настання страхового випадку, а 10 липня 2007 року подав письмову заяву. 24 липня 2007 до ПАТ СК „Арма” надійшла письмова заява ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування. У заяві про настання страхового випадку та в заяві про виплату страхового відшкодування винуватцем дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 вказав водія автомобіля ВАЗ 21011 ОСОБА_2 (а.с. 7-8)
04 вересня 2007 року ПАТ СК „Арма” здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 29910.02 грн. шляхом безготівкового перерахування коштів на п/р СТО ПП „Мажар-2”, що підтверджується платіжним дорученням № 2114 від 04 вересня 2007 року (а.с. 17).
Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2007 року провадження у справі відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, що мало місце 05 липня 2007 року , закрито у зв’язку з тим, що сплинув строк, передбачений ст. 38 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ СК „Арма”, суд першої інстанції виходив із того, що особою, винною у настанні страхового випадку – дорожньо-транспортної пригоди, є відповідач, вина якого доведена постановою у справі про адміністративне правопорушення, яка має преюдиційне значення, а тому він і повинен відшкодувати шкоду в порядку регресу відповідно до ст. 993 ЦК України та ст.. 27 Закону України „Про страхування”.
Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогам закону.
За положеннями ст.ст. 993, 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до загальних засад цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору підлягають: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Вирішуючи справу, суд у повній мірі зазначених вимог не врахував, заперечень відповідача не перевірив, у судовому рішенні не зазначив в чому конкретно полягає вина відповідача, не дав належної оцінки зібраним у справі доказам .
Задовольняючим позов, суд виходив із наявності вини відповідача, яка підтверджується довідкою Кіровоградського міського відділення ДАІ від 12 липня 2007 року та постановою суду у справі про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2007 року.
Проте, як убачається із довідки Кіровоградського МВ ДАІ від 12 липня 2007 року, яка була підставою для вирішення питання про виплату страхового відшкодування, дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 05 липня 2007 року, сталася внаслідок порушення п.12.1, 12.3 Правил дорожнього руху водієм як ОСОБА_4 так і водієм ОСОБА_3 , що не може бути безспірним доказом вини відповідача у настанні страхового випадку. Проте зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, та безпідставно відхилив клопотання відповідача про дослідження обставин, зазначених у довідці ДАІ. (а.с. 8).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України , вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, факт винності відповідача у наслідках дорожньо-транспортної пригоди не розглядається у порядку цивільного судочинства, і він вважається безспірним, якщо це буде підтверджено постановою у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.
Проте, як убачається із постанови Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2007 року у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП України відносно ОСОБА_4 та постанови цього ж суду від 06 вересня 2007 року у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3, яка досліджена судом в порядку ч.2 ст. 303 ЦПК України, провадження в цих справах про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності закрито у зв’язку з тим, що сплинув строк, передбачений ст. 38 КУпАП. Згідно повідомлення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2010 року, адміністративні справі відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 знищені , по закінченні трирічного строку їх зберігання.
Приймаючи до уваги, що обставини наявності причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача – відповідача ОСОБА_4 та вини останнього в її заподіянні, не були предметом дослідження при розгляді справи про адміністративне правопорушення, висновок суду про доведеність вини відповідача ОСОБА_4 у заподіянні збитків не ґрунтується на вимогах закону.
Інших безспірних доказів, які б давали підстави покладення відповідальності за заподіянні збитки на відповідача ОСОБА_4, позивачем суду не надано і судом не встановлено.
За таких обставин, висновок суду про покладення на відповідача відповідальності за заподіяні збитки, не відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи і ґрунтується лише на припущеннях.
Наведе свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ст. 307, ст.309, ч.2 ст. 314, с. 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2010 року скасувати.
У позові приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арма» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий-суддя :
Судді