Справа  №  22 -ц- 30937/  2010 р.                                                                                         Головуючий 1 інст: Попрас В. О.      

Категорія: договірні                                                                                       Суддя - доповідач: Тичкова О.Ю.

УХВАЛА

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    08 грудня 2010 року      судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

        головуючого          -    судді  Солодкова А.А.,

        суддів колегії          -    Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.

        при секретарі          -    Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

    В С Т А Н О В И Л А :

    У березні 2010 року ОСОБА_2  звернулась з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідачів  борг у сумі 144180 грн., що еквівалентні 18000 доларам США, а також судові витрати в розмірі 1561,80  грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 01.12.2008 року  позичила ОСОБА_1 18000 доларів США, строком до 15.10.2009 року, що підтверджується  розпискою. У зазначений строк відповідач борг не повернула. Повідомила, що позиченими коштами не розпоряджалась, а передала їх своєму чоловіку, який витратив їх на власний розсуд. Позивач вважає що, борг належить стягнути з обох  відповідачів, оскільки під час укладення  договору  позики  ОСОБА_1 знаходилася у шлюбі з ОСОБА_1 та  діяла за згодою чоловіка.          

    Відповідачка ОСОБА_1 позов визнала. Підтвердила що разом із чоловіком брала у позивачки в борг 18000 доларів США, проте зазначені гроші на свою користь не витрачала, ними в повному обсязі розпорядився її чоловік. Шлюб з ОСОБА_3 не розірваний, але вони де – який час не мешкають разом. ОСОБА_1 вважала, що ОСОБА_3 повинен повернути позивачу половину з позиченої суми.     Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував. Вказував на те, що дізнався про укладення між ОСОБА_2  та ОСОБА_1 договору позики тільки  після отримання ним позовної заяви. Згоди на отримання грошей в борг дружині не надавав  та ніяких  грошей не забирав.  

    Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. З ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто   144180 грн. за договором позики та 1561,80  грн. судових витрат. В задоволенні позову в  іншій частині відмовлено.  

    Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати  та ухвалити нове рішення  яким розподілити зобов’язання подружжя в рівних частинах.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають  в зареєстрованому шлюбі.

01.12.2008 року    ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 позичила відповідачу 18000 доларів США, а остання зобов’язалася повернути в строк до 15.10.2009 року.

Факт укладення зазначеного договору підтверджується розпискою ( а.с. 39 ).

Задовольняючи позов в частині стягнення всієї  суми боргу з ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення половини від позиченої суми  з ОСОБА_3, суд правильно керувався ст.,ст. 1049, 525,526 ЦК України,  частинами  3,4 ст. 65 СК України та обґрунтовано виходив з того, що зобов’язання за договором позики від 01.12.2008 року виникло лише у ОСОБА_1

В супереч вимог ст.,ст. 10,60 ЦПК України,  позивач та ОСОБА_1 не надали суду належних доказів на підтвердження наявності згоди ОСОБА_3  на укладення зазначеного договору та використання одержаних у позику грошей в інтересах сім’ї.  

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини, що мають значення для справи і  ухвалив законне та обґрунтоване рішення.  Доводи апеляційної скарги  рішення суду не спростовують.

 Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.,ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  –  відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2010 року  – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили  з моменту її проголошення і  може бути оскаржена до вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: