Справа № 22 -ц- 30403/ 2010 р. Головуючий 1 інст: Колодяжна І.М.
Категорія: договірні Судя - доповідач:Тичкова О.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Даниленко В.М. , Піддубного Р.М.,
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про повернення грошових коштів,-
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з дійсним позовом в якому просив стягнути з відповідача безпідставно набуту грошову суму у розмірі 22407 грн., що з урахуванням інфляції складає 27000,44 грн.., три відсотки річних від зазначеної суми у розмірі 1091 грн. 85 коп., пеню у розмірі 7664 грн. та судові витрати, що складаються з судового збору, витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та витрат на правову допомогу .
В обґрунтування позову ОСОБА_5 посилався на те, що жовтні 2009 року домовився з ОСОБА_4 про купівлю у відповідача його автомобіля « Ніва – Шевроле» , на умовах виконання ним умов укладеного між ОСОБА_4 та АКБ « Укр Сіббанк» договору кредиту № 11044853000 від 26.09.2006 року та внесення передоплати вартості автомобілю. Домовленість була оформлена розписками. Згідно з розпискою ОСОБА_4 отримав від позивача 2800 умовних одиниць - доларів США, в якості передоплати вартості автомобілю, передав належний йому автомобіль ОСОБА_5 та видав ОСОБА_5 довіреність на право управляти цим автомобілем. Згодом відповідач скасував довіреність та забрав у позивача автомобіль, але отримані в рахунок вартості цього автомобілю грошові кошти, що за курсом гривні до долару США складає 22407 грн. не повернув. Позивач вважає, що між сторонами не виникло жодних зобов’язань з вищезазначеного договору. Тому що договір купівлі – продажу автомобілю не було укладено. Зі змісту розписки не вбачається, що сторони не досягли згоди стосовно істотних умов договору, а саме стосовно предмету договору та його ціни. За таких обставин позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав від нього 2800 доларів США, добровільно повертати зазначені кошти відмовляється, тому повинен сплатити на його користь суму боргу з урахуванням інфляції, три відсотки річних з простроченої суми та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилався на те, що гроші від ОСОБА_6 не отримував. Зазначав на невизначеність валюти в якій він нібито отримав кошти та відсутність з його боку зобов’язання повернути зазначені кошти.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 27 тисяч гривень 44 копійки боргу з урахуванням індексу інфляції, 1091 грн., 85 копійки – три відсотки річних з простроченої суми та судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову. Обґрунтовуючи скаргу, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення учасників процесу, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції суд виходив з того, що між сторонами виникло грошове зобов’язання, що підтверджується розпискою виданою ОСОБА_4
Проте, за змістом цієї розписки ( а.с.18) ОСОБА_4 отримав від позивача 2800 умовних одиниць, в якості передоплати, передав належний йому автомобіль « Ніва – Шевроле» ОСОБА_5 та видав останньому довіреність на право управляти цим автомобілем, залишивши за собою право скасувати довіреність та забрати автомобіль у випадку невиконання ОСОБА_5 умов укладеного між ОСОБА_4 та АКБ « Укр Сіббанк» договору кредиту № 11044853000 від 26.09.2006 року.
Зазначена розписка не свідчить про укладення між сторонами будь – якого договору, оскільки містить елементи різних цивільно – правових договорів: договору купівлі – продажу та доручення.
При цьому сторони не заперечували факту видання ОСОБА_4 довіреності на право володіти, управляти та розпоряджатися автомобілем, передачі цього автомобілю ОСОБА_5 та наступне скасування довіреності та вилучення автомобілю у позивача.
Такі обставини свідчать про виникнення у ОСОБА_5 зобов’язання перед ОСОБА_4 з договору доручення та безпідставне отримання останнім грошей у сумі 2800 у.е.
У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 свого підпису у розписці ( а.с. 18) не заперечував та підтвердив факт її складання 09.10.2009 року.
Відповідно до ст..1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Доводи апеляната щодо невизначеності у розписці виду валюти отриманої ОСОБА_4 не можуть бути прийняті до уваги. За змістом позовної заяви ОСОБА_5 передав відповідачу 2800 доларів США. Зазвичай в Україні під умовними одиницями розуміється обіг доларів США, оскільки в основному курс національної грошової одиниці прирівнюється до долара США.
Тому з ОСОБА_4 на користь позивача належить стягнути суму еквівалентну 2800 доларів США, що згідно з наданим позивачем розрахунком становить 22 407 грн.
Позов ОСОБА_5 в іншій частині задоволенню не підлягає, оскільки ст.,ст.1214, 536 ЦК України передбачає стягнення тільки відсотків за користування безпідставно одержаними грошима, а не суми боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків, як санкції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.
Вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування безпідставно набутими грошима позивач не заявляв.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції не встановив характер спірних правовідносин та як слідство не правильно застосував норми матеріального права, у зв’язку з чим рішення підлягає зміні в частині підстав для задоволення позову та визначення розміру стягнення.
Відповідно до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції, у разі невідповідності висновків суду обставинам справи , якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування і вони стосуються окремих його частин.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2010 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 22 407 ( двадцять дві тисячі чотириста сім гривень)
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 224 ( двісті двадцять чотири) гривні.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: