Справа № 22 -ц- 29744/ 2010 р. Головуючий 1 інст: Золотарьова Л.І.
Категорія: договірні Суддя - доповідач: Тичкова О.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Солодкова А.А.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської філії Акціонерного Комерційного Банку « Форум», треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Слоневська Дарья Валеріївна про визнання кредитного договору, договорів поруки та застави недісними –
ВСТАНОВИЛА :
В березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з дійсним позовом, в якому просив визнати недійсними укладені між ним та Харківською філією Акціонерного Комерційного Банку « Форум» ( надалі Банк) договори кредиту та застави від 12.06.2008 року та укладений між ОСОБА_5 та Банком договір поруки від 12.06.2008 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначив, що 12.06.2008 року уклав з Банком договір кредиту за яким отримав від банку грошові кошти у розмірі 23087,00 доларів США на придбання автомобілю « КІА МАДЖЕНТИС» та зобов’язався повернути кредит в строк до 11.06.2015 року шляхом сплати Банку тіла кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно у розмірі не менше 275 доларів США. На забезпечення виконання зазначеного договору в той же день ОСОБА_4 уклав з банком договір застави придбаного ним автомобілю, а ОСОБА_5 - договір поруки. ОСОБА_4 вважає, що кредитний договір укладено з порушенням вимог закону, оскільки Банк не мав індивідуальної ліцензії для надання йому кредиту в іноземній валюті. У нього як фізичної особи також не має спеціального дозволу для проведення розрахунків в іноземній валюті. Крім цього, з моменту укладення договору кредиту курс долару США відносно гривні підвищився з 5 гривень 05 копійок до 8 гривень, що істотно вплинуло на становище боржника, оскільки його сума боргу зросла майже на сорок відсотків. Позивач вважає, що подальше виконання умов договору кредиту є порушенням принципу розумності та добросовісності і вважає, що Банк зловживає правом. Оскільки недійсність основного зобов’язання викликає недійсність всіх інших зобов’язань, що були укладені на його забезпечення, позивач також просить визнати недійсними укладені з Банком договори поруки та застави .
Представник акціонерного комерційного банку « Форум» проти задоволення позову заперечував, зазначив що Банк уклав спірні договори відповідно до вимог діючого законодавства. На використання іноземної валюти, як засобу платежу Банк має банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з надання кредитів в іноземній валюті. Наявність спеціального дозволу на проведення розрахунків в іноземній валюті для позивача діючим законодавством не передбачено. Банк також заперечував, що підвищення курсу долару США відносно гривні може бути підставою для визнання спірних договорів недійсними, оскільки при укладенні договору позивач усвідомлював, що за діючим законодавством України курс національної валюти не є незмінним і встановлюється щоденно.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.
В якості доводів апеляційної скарги посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 12.06.2008 року між сторонами у справі було укладено договір кредиту № 019/08/12 AL7v за умовами якого Банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 23 087,00 доларів США, а позивач зобов’язався повернути його до 11 червня 2015 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 відсотків річних. На забезпечення зазначеного договору в той же день сторони уклали договір застави № 019/08/12 AL7v( П) транспортного засобу, а ОСОБА_5 поручилася перед Банком договір поруки.
Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог про визнання вищезазначених договорів недійсними, суд правильно керувався нормами ЦК України, Законом України « Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 07.12.2000 ( надалі Закон), декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року « Про систему валютного регулювання та валютного контролю» ( надалі Декрет), положенням « Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого постановою правління НБУ № 496 від 12.11.2003 року та обґрунтовано виходив з відсутності підстав для визнання спірних договорів недійсними.
Можливість Банку надавати кредит в іноземній валюті передбачена статтями 2,47,49 Закону, що визначають поняття коштів ( гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент) та операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Судом встановлено, що Банк має генеральну ліцензію № 62 від 03.12.2001 року та письмовий дозвіл № 62 – 3 , з додатком до дозволу № 62 – 3 від 10.06.2005 року на право здійснення банківських операцій з валютними цінностями.
Зазначення позивачем в якості іншої підстави для визнання договору недійсним - зростання курсу долара США (валюти кредиту), саме по собі не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Суд правильно врахував, що курс гривні до долару США установлюється щоденно, тому сторони при укладенні договору кредиту повинні були усвідомлювати його можливу зміну і пов’язані з цим ризики.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд повно з’ясував обставини, що мають значення для справи і ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: