Справа № 1-174/10      

                                            ВИРОК

                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року.

                        Любарський районний суд Житомирської області

                   у складі головуючого  судді   Замеги І.І.

                  при секретарі  Войтович Г.М.        

                                за участю прокурора  Тещенка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Любар кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, військовозобов’язаного,  раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України,

В с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_1 в середині травня місяця 2010 року здійснюючи реалізацію масажерів населенню приїхав у с.Нова Чортория, Любарського району, де зайшов у домогосподарство до ОСОБА_2 та реалізував дружині останнього один масажер вартістю 480 грн. Під час розмови з господарами йому стало відомо, що вони являються інвалідами першої групи і ОСОБА_3 має право на отримання спецавтотранспорту, однак в зв’язку з великою чергою вона не взмозі отримати його. Знаючи про те, що остання не може отримати автомобіль підсудний вирішив шляхом обману заволодіти коштами ОСОБА_2 і з цією метою він їм повідомив, що для його придбання їм необхідно надати йому кошти в сумі 2000 грн., на що остання згодилась.

 20.06.2010 року підсудний в с.Нова Чортория Любарського району отримав від ОСОБА_3 зазначену суму грошей, яку в подальшому витратив на власні потреби.

 В судовому засіданні в пред’явленому обвинуваченні  ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні даного злочину повністю і дав покази  по обставинах справи, які наведені вище.

Потерпіла ОСОБА_3 під час проведення досудового слідства пояснила, що в середині травня 2010 року до її домогосподарства зайшов незнайомий молодий чоловік, який запропонував їй купити в нього масажер вартістю 480 грн. На його пропозицію вона згодилась. В подальшому під час розмови з вказаним чоловіком, який назвався ОСОБА_1 вона розповіла йому, що вона як інвалід має право на отримання спец.автомобіля і в неї є на це всі необхідні документи, але в зв’язку з великою чергою не може отримати його. ОСОБА_1 сказав їй, що допоможе у вирішенні зазначеного питання. В подальшому вказавши, що питання вирішується позитивно він взяв в неї 2000 грн. Після чого  ОСОБА_1 до них більше не приїжджав і його мобільний термінал знаходився поза зоною досяжності.

В поданій до суду заяві вона вказала, що претензій до підсудного не має, поскільки той відшкодував йому завдані матеріальні збитки і просила суворо його не карати.  

     Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі, а тому застосовує спрощений порядок дослідження доказів.

З розписки, яка надана потерпілою вбачається, що підсудний повністю відшкодував їй  матеріальні збитки і вона не має наміру подавати цивільний позов.      

 Аналізуючи всі зібрані та перевірені докази по справі суд вважає, що вина ОСОБА_1 в умисних діях, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману доведена повністю і кваліфікує його дії за ст. 190 ч. 1 КК України.

      Обираючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує обставини, що пом’якшують покарання: щире каяття та сприяння розкриттю  вчиненого ним злочину; обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності,  відшкодував потерпілій завдані матеріальні збитки,  а тому обирає його в межах санкції ст.190 ч.1 КК України у вигляді штрафу.

      Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись  ст.ст.323, 324 КПК України,

                                                          Суд

                                                  З а с у д и в:

  ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.1  КК України й обрати йому покарання за цим законом у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 680  гривень.

   Запобіжний захід засудженому не обирався.

             На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Житомирської області через Любарський районний суд протягом  п’ятнадцяти  діб з моменту його проголошення.

                    Суддя                                                              І.І.Замега