ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 14 » грудня 2010 року м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року, якою
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Синицене Кіровського району АР Крим, одружений, має двох неповнолітніх дітей, працює головним державним податковим ревізором-інспектором сектору погашення прострочених податкових зобов’язань, інспектором податкової служби 1 рангу Кіровського відділення Феодосійської МДПІ АР Крим, проживаючий по вул. Сільська, б. 4 в с. Ярке Поле Кіровського району АР Крим,
притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 5 ч.1 п. «г» Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 року з закриттям провадження в справі у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення;
закрито провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1 ч.1 п. «а» Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 року,
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а також закрито провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1 ч.1 п. «а» Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, його складено відносно ОСОБА_1 за те, що він працюючи головним державним податковим ревізором-інспектором сектору погашення прострочених податкових зобов’язань Кіровського відділення Феодосійської МДПІ АР Крим, на якого п. 1.51 посадової інструкції покладено обов’язок з виявлення, проведення попередньої оцінки безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, не виконував своїх обов’язків, не реалізовував майно з ознаками безхазяйного, яке стоїть на обліку у державній податковій інспекції і з метою незаконного одержання матеріальних благ у вигляді премії та надбавки за квітень – серпень 2009 року у сумі 4644 грн. та січень 2010 року – 1042 грн., направляв до Державної податкової адміністрації в АР Крим недостовірну інформацію про надходження грошових коштів у 2009 року 1600 грн. 85 коп. і у січні 2010 року – 500 грн. від реалізації безхазяйного майна, які надійшли у порядку дарування від ОСОБА_2 та відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 1 ч.1 п. «а» та ст. 5 ч.1 п. «г» Закону України «Про боротьбу з корупцією».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду в частині визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 5 ч.1 п. «г» Закону України «Про боротьбу з корупцією» скасувати і провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу корупційного правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що інформація внесена у звіт на підставі даних Держказначейства і не містить недостовірних даних, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно нього від 26 квітня 2010 року. Також стверджує про відсутність в постанові суду мотивування висновків про його вину. Крім того, посилається на відсутність обов’язкової ознаки корупційного правопорушення – мета отримання незаконних благ, послуг, пільг чи інших переваг, а отримання премії і надбавки не є незаконним отриманням матеріальних благ, а є частиною заробітної плати.
Також в апеляційній скарзі міститься клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду через несвоєчасне отримання ним копії постанови суду тільки 10 листопада 2010 року, оскільки в передбачений законом строк копію постанови суду йому не було вручено і не було направлено поштою.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав своє клопотання, перевіривши його доводи, суд вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 294 КпАП, постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Як вбачається із матеріалів справи, постанову суду було направлено ОСОБА_1 поштою 4 жовтня 2010 року (а.с. 93), але будь-які дані про отримання ним цієї копії відсутні. Разом з тим відповідно до розписки ОСОБА_1, копія оскаржуваної постанови суду ним отримана в суді 10 листопада 2010 року (а.с. 93). Апеляційну скаргу до суду направлено поштою 20 листопада 2010 року (а.с.110).
За таких обставин суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин.
Заслухавши ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши його доводи і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про відсутність в його діях складу корупційного правопорушення, передбаченого ст. 5 ч.1 п. «г» Закону України «Про боротьбу з корупцією», заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Розглянувши справу, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 в правопорушенні, передбаченому ст. 5 ч.1 п. «г» Закону України «Про боротьбу з корупцією», знайшла підтвердження, виходячи з того, що він не реалізовував майно з ознаками безхазяйного, яке стоїть на обліку в ДПІ, і звітував у 2009 році і в січні 2010 року до ДПА про надходження коштів від його реалізації, які надійшли в порядку дарування від громадян району та від ДВС Кіровського районного управління юстиції.
При цьому суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак, передбачених ст. 1 ч.1 п. «а» Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Разом з тим такі висновки суду є суперечливими, оскільки положеннями ст. 1 цього Закону передбачене загальне поняття корупції, яке має бути враховано судом при вирішенні питання про наявність в діях особи складу корупційного правопорушення, передбаченого конкретним положенням ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Відповідно до ст. 1 ч.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», під корупцією слід розуміти діяльність осіб, уповноважених на використання функцій держави, спрямовану на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
Крім того, суть корупційного правопорушення, передбаченого ст. 5 ч.1 п. «г» Закону, про яке йдеться в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, має полягати в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, використовуючи своє службове становище, надає недостовірну або неповну інформацію, що спрямовано на задоволення корисливого або іншого особистого інтересу такої особи або інтересу третіх осіб.
Проте, в матеріалах справи відсутні жодні дані про те, що ОСОБА_1, протиправно використовуючи службове становище, діяв з метою задоволення корисливого або іншого особистого інтересу або інтересу третіх осіб, що є обов’язковою ознакою складу корупційного правопорушення, відповідальність за яке передбачена Законом України «Про боротьбу з корупцією».
Не може бути враховано як така мета його дій отримання премії та надбавки, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки отримані Кравцем премія та надбавка у зазначений період була нарахована йому не за надходження коштів за реалізацію безхазяйного майна, а як працівнику ДПІ за певний період часу (а.с. 28).
Разом з тим, посадовою інструкцією ОСОБА_1 передбачено певний обсяг функцій і обов’язків, які підлягають виконанню у зв’язку з його посадою і за виконання яких також може бути нараховано премії та надбавки, проте ані в матеріалах справи, ні в постанові суду не наведено будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 вчинив такі дії саме з метою отримання премії та надбавки і такі виплати йому було зроблено саме у зв’язку з показниками роботи з реалізації безхазяйного майна.
Таким чином, наведені вимоги закону виключають наявність в діях ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення, передбаченого ст. 5 ч.1 п. «г» Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Неврахування судом першої інстанції вищенаведених обставин призвело до неправильного висновку про вчинення Кравцем корупційного правопорушення, у зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження в справі – закриттю у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення на підставі ст. 247 п.1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 293, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 5 ч.1 п. «г» Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 року, скасувати і провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу цього правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Бондарєв В.К.