Справа 2-900 /10р
РІШЕННЯ
Іменем України
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
21грудня 2010 року
В складі головуючого судді Воронюк В.А.
При секретарі Полонській Н.М.
З участю адвокатів ОСОБА_1 ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Козятинська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
В с т а н о в и в :
ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою розташованою в АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановленого нею бетонного паркану.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що 29.06.2000 року між ОСОБА_6 та нею був укладений нотаріально посвідчений договір дарування, згідно з яким вона отримала в дар 1/2 частину квартири № 2 в будинку АДРЕСА_1
Будинок АДРЕСА_1 складається із п’яти квартир. Для обслуговування цього будинку власникам квартир виділено у спільне володіння та користування земельну ділянку. Проте відповідачка у 2006 році без будь-якого погодження з іншими мешканцями будинку та Козятинською міською радою встановила бетонний паркан, виділивши собі фактично у індивідуальне користування частину спільної земельної ділянки. Внаслідок цього їй створюються перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою, так як утруднює проніс до квартири великогабаритних речей, під’їзд автомобілів та інше. З даного приводу вона в червні 2009 року зверталась до Козятинської міської ради, звідки отримала відповідь, що відповідачка попереджена про неможливість встановлення забору на земельній ділянці спільного користування.
Оскільки відповідачка добровільно не демонтувала паркан, тому вона змушена за захистом свого права звернутися до суду про відновлення становища, яке існувало до порушення.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_4 встановили паркан без будь яких правових підстав, не погодила його розташування з іншими мешканцями квартир та з територіальною громадою, чим порушила ст.. 42 ЗК України. Встановлений паркан чинить перешкоди позивачці, так як вона не може під’їхати до будинку, пронести великогабаритні предмети, тобто не може вільно користуватись земельно ділянкою, а тому такий паркан повинен бути знесений.
Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що коли вона придбала квартиру за вищезазначеною адресою, то територія біля її квартири була захаращена, стояв старий поломаний паркан. Вона привела територію в порядок, порозчищала кущі і встановила на місці старого паркану новий бетонний паркан, яким обгородила свою квартиру. Він нікому не заважає, встановлений з двох сторін від вулиці і частина паркану розміщена по лінії , де закінчується її квартира, тобто розмежовує земельну ділянку її та ОСОБА_3 . В паркані вона зробила хвіртку, через яку може спокійно пройти позивачка, є ворота. Вона погоджувала розташування паркану з архітектором району. Земельна ділянка не приватизована власниками квартир, але огороджена зі сторони відповідача та інших мешканців будинку дерев’яним парканом. Коли вона ставила паркан, то ні в кого не виникало до неї претензій. Встановлення паркану не перешкоджає ОСОБА_3 користуватись земельною ділянкою, оскільки вона може вільно пройти до своєї квартири, так як у всіх мешканців квартири влаштовані окремі виходи.
Представник Козятинської міської ради позов не визнає та пояснив, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у власності територіальної громади і доки співвласники багатоквартирного будинку не створять об’єднання, вони не можуть ділити земельну ділянку та встановлювати межі. Говорити, що паркан перешкоджає позивачці доступу до будинку неможливо, оскільки паркан встановлений на місці старого паркану, у ньому є ворота, хвіртка, позивачці є доступ до будинку, паркан за червону лінію не виходить . А тому позов є надуманим і не може бути задоволений.
Допитаний в якості свідка архітектор ОСОБА_7 пояснив, що він виходив на місце розміщення паркану по заяві ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, погоджував його розташування, керуючись ДБН №441-72 . Спірний паркан стоїть по границі старого паркану, його розташування сусідам не перешкоджало в користуванні земельною ділянкою..
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в АДРЕСА_1 розташований п’ятиквартирний будинок. ОСОБА_3 на праві власності належить квартира № 2 в будинку АДРЕСА_1 що підтверджується договором дарування та свідоцтвом про право власності ( а.с. 6,7). ОСОБА_4 належить на праві власності за зазначеною адресою квартира № 3. ( а.с. ). Кожна квартира має окремий вихід на вулицю.
Земельна ділянка, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 знаходиться у державній власності, що підтверджується довідкою відділу держкомзему у м.Козятин ( а.с. ),ні у власність, ні у користування мешканцям будинку АДРЕСА_1 не передавалась. Документів про виділення земельної ділянки під забудову даного будинку немає.
ОСОБА_4 біля своєї квартири благоустроїла територію та зі сторони вулиці встановила бетонний паркан по межі старого паркану. Зовнішній вигляд паркану відповідає державним будівельним нормам. У паркані є ворота, хвіртка, що дає можливість мешканцям будинку вільно проходити на вулицю та обслуговувати свої квартири, що було встановлено при виході суду на місце . Крім того продовженням бетонного паркану є деревяний паркан, який огороджує територію земельної ділянки позивачки та інших співмешканців даного будинку, в якому також є ворота та хвіртка, що дає можливість мешканцям будинку, в тому числі і позивачці вільно проходити до квартири та проносити громіздкі речі, вільно заїжджати на територію земельної ділянки.
Встановлення даного паркану ОСОБА_4 погоджувала із архітектором міста, що було встановлено в судовому засіданні та підтверджується викопіюванням з ситуаційного плану ( а.с. 24 )
Позивачка проживає в Росії, що підтверджується довідкою квартального комітету.
Стаття 42 ч.3 ЗК України передбачає , що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються співвласниками.
Прибудинкова територія являє собою територію навколо багатоквартирного будинку, визначену актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначену для обслуговування багатоквартирного будинку.
Розміри земельних ділянок прибудинкових територій визначаються пропорційно залежно від загальної площі житлових, допоміжних і нежилих приміщень, поверховості будинків, їх розташування у межах населеного пункту відповідно до державних норм і правил та затвердженої проектно-технічної документації.
Як зазначалось вище, будь яких документів щодо прибудинкової території біля будинку АДРЕСА_1 ( щодо встановлення та закріплення меж , щодо виділення земельної ділянки під забудову , щодо виділення земельної ділянки в користування чи у власність власникам квартир ). Між мешканцями будинку стихійно склався порядок користування прибудинковою територією. Тому посилання представнитка позивача на порушення відповідачкою положень ст.. 42 ч.3 ЗК України в даному випадку є безпідставним.
Відповідно до ст.. 60 ч.1 ЦПК україни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу.
Таким чином з огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов позивачки безпідставний, а тому задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст 42 ч.3, 158 ЗК України, , ст. .15, 57-60, 208,209 212-215 ЦПК України, суд
В и р і ш и в :
В позові ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою розташованою в АДРЕСА_1 відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, а особами, які не були присутні при проголошенні рішення – в той же строк з дня отримання копії рішення для ознайомлення.
Суддя : підпис
З оригіналом вірно : суддя
секретар