№2-5399/2010р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді – Кагітіної І.В.,
при секретарі – Якушевій Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу будинку, визнання права власності, анулювання запису про державну реєстрацію, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що, м аючи заощадження, наприкінці 2003 року вона вирішила придбати будинок в м. Сімферополі. 03.01.2004 року вона внесла задаток в сумі 10 000,00 грн. представнику за дорученням продавця ОСОБА_3- ОСОБА_4, а вже 13.01.2004р. перед укладенням договору купівлі-продажу представник продавця отримала від неї залишок в сумі 90 000,00 грн., про що свідчать відповідні розписки загалом на суму 100 000 грн. Проте, перед нотаріальним посвідченням укладення договору купівлі-продажу будинкуАДРЕСА_1 дочка позивачки вмовила її оформити даний договір на її ім'я, оскільки збиралась у подорож за кордон, що вимагало наявності довідки про реєстрацію нерухомого майна. Отримавши згоду ОСОБА_1 , вона обіцяла згодом переоформити зазначений договір на її ім’я про що надала відповідну розписку від 13.01.2004 року. Таким чином покупцем за договором купівлі-продажу виступила ОСОБА_2 До цього часу вона не переоформила договір на позивачку, яка вважає, що саме вона є покупцем зазначеного майна. На підставі наведеного, позивачка просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.01.2004р.реєстр №3-21 будинку АДРЕСА_1 в частині особи покупця ОСОБА_2, визнати її покупцем будинку АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 03.01.2004р. реєстр №3-21 та визнати за нею право власності на зазначений будинок; анулювати запис в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 14.01.2004р. номер запису 9876 в книзі: Д-104, щодо відомостей права власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з наведених підстав.
Відповідачка у судове засідання не з’явилась, повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, заперечень проти позову не навела.
Заслухавши представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи убачається, що 13 січня 2004р. між ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 (продавцем), та ОСОБА_2 (покупцем) було укладено договір купівлі – продажу домоволодіння за реєстровим номером №3-21 (далі – Договір) житлового домоволодіння з надвірними спорудами, розташоване в м.Сімферополі по АДРЕСА_1, який посвідчено державним нотаріусом Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори Юшкевич В.Е. Відповідно до п.3 договору продаж будинку здійснено за 100 000 грн., які повністю отримані представником продавця від покупця до підписання договору (а.с. 8).
14.01.2004 року на підставі вказаного договору за ОСОБА_2 було зареєстровано право приватної власності на будинок АДРЕСА_1, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.01.2004р., номер запису:9876 в книзі Д-104, виданий Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації (а.с. 9).
Звертаючись до суду позивачка вказує, що саме вона є фактичним покупцем за спірним договором, оскільки кошти, за які було придбано будинок належали їй, а реєстрація цього договору за ОСОБА_2, яка є її дочкою, несла тимчасовий та вимушений характер. На цей час, за життєвих обставин, враховуючи те, що відповідачка ухиляється від переоформлення договору, позивачка вважає свої права, як покупця, такими, що підлягають захисту.
Судом встановлено, що спірне майно дійсно було фактично придбано саме позивачкою за власні кошти. Так, з наданих розписок від 03.01.2004р. та 13.01.2004р., оригінали яких містяться в матеріалах справи та приймаються судом як доказ, убачається, що ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від імені продавця домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_3, отримала грошові кошти загалом на суму 100 000 грн. від покупця ОСОБА_1 (а.с. 43,44). Зазначені обставини також підтвердила допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4, яка показала, що позивачка за власні кошти та для себе купувала домоволодіння АДРЕСА_1.
13.01.2004р. ОСОБА_2 зобов’язалась по приїзду з туристичної подорожі, переоформити спірне домоволодіння на матір – ОСОБА_1, про що була видана розписка (а.с.45).
Відповідачем не надано заперечень проти власноручного викладення зазначеної розписки та заявлених позовних вимог, доказів придбання будинку за власні кошти.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні(покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З аналізу встановлених обставин та викладених положень цивільного законодавства суд приходить до висновку, що спірне майно було придбано ОСОБА_1 для особистих потреб та за власні кошти, правочин за своєю суттю не має тісного зв’язку з особою покупця, визнання його частково недійсним не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання договору купівлі–продажу житлового будинку в частині особи покупця майна недійсним та визнання її покупцем.
Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Оскільки саме позивачка є дійсним покупцем за договором купівлі-продажу від 13.01.2004р., тому є всі підстави для визнання за нею права власності на придбане нерухоме майно.
Разом з тим, позовні вимоги щодо анулювання запису в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 14.01.2004р. номер запису 9876 в книзі: Д-104, щодо відомостей права власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.
Позивачем не надано доказів порушення, невизнання або оспорювання її прав з боку компетентного органу, до повноважень якого належить реєстрація або анулювання реєстрації права власності на нерухоме майно у розумінні ст. 15 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст.ст. 203, 215, 217, 328, 655 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15 60, 88, 209, 212, 215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.01.2004 р. за реєстром
№3-21, будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, діючою від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ОСОБА_2 - в частині особи покупця майна .
Визнати ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу від
13.01.2004 р. реєстр № 3-21 будинку АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_4, діючою від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1.
В частині позову щодо анулювання запису в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 14.01.2004 року номер запису 9876 в книзі: Д-104, щодо відомостей права власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 365, 50 (триста шістдесят п’ять) гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: