Справа № 2-1899/10

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                                                                           24 грудня 2010 року  

    Ковельський міськрайонний  суд Волинської області

під головуванням судді                                      ВОСКОВСЬКОЇ О.А.

за участю    секретаря                                         КАНАШКОВОЇ О.М.

позивача                                                               ОСОБА_1

представника відповідача                                  ЧЕРНОВОЇ З.К.

представника відповідача                    ЛАЗОРА А.О.

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного товариства «Ковельмолоко», з участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог – ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_1  звернувся в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Ковельмолоко», третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що він, будучи прийнятим 12.06.2007р. на роботу у ВАТ «Ковельмолоко» вантажником та переведений 5.09.2008р. покрівельником був звільнений з роботи згідно наказу № 115 «К» від 11.10.2010 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, - за скороченням чисельності штату. Вважає таке звільнення  незаконним з тих підстав, що профспілковий комітет ВАТ «Ковельмолоко» відмовив у наданні згоди на його звільнення і крім того, він заочно навчається у Київському національному університеті ім..Т.Шевченка та є інвалідом 2-ї групи, в зв’язку з чим має переважне право на залишення на роботі при скороченні штатної чисельності працівників. Просить поновити його на попередньому місці роботи та стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 1725,73 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн.

    Позивач в судовому засіданні повністю підтримав заявлені ним вимоги та пояснив наступне. Дійсно, 12.06.2007 року він був прийнятий на роботу у ВАТ «Ковельмолоко» вантажником, а 5.09.2008р. переведений покрівельником рулонних покрівель. При цьому, виконував і іншу роботу, яку йому доручало керівництво підприємства. 11.08.2010р. адміністрація попередила його про наступне звільнення в зв’язку з скороченням штатної чисельності працівників, однак, рішенням профспілкового органу від 10.10.2010р. було відмовлено у наданні згоди на його звільнення, поскільки він є інвалідом 2-ї групи та студентом-заочником. Проте, відповідач 11.10.2010р. звільнив його з роботи, провівши, при цьому повний розрахунок з ним лише 12.10.2010р., що позивач також вважає грубим порушенням та підставою для поновлення його на роботі. Вважає такі дії відповідача незаконними, поскільки він має переважне право на залишення на роботі при скороченні штатної чисельності працівників і просить поновити його на попередньому місця роботи та стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, а також стягнути 3000 грн. завданої йому моральної шкоди.

    Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила наступне. Позивач дійсно з 5.09.2008р. був переведений покрівельником, а згідно наказу від 11.10.2010р. був звільнений з роботи відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України, - в зв’язку із скороченням штату працівників. При цьому, ОСОБА_1 завчасно, - за 2 місяці попередили про таке звільнення, зазначивши в попереджені про відсутність вільних вакансій, які б могли бути йому запропоновані. З наказом про наступне вивільнення ОСОБА_1 був ознайомлений 10.08.10р., та попереджений 11.08.10р. про звільнення його з роботи через два місяці у зв’язку із скороченням штату. Крім того, адміністрація 20.09.10р. звернулась до профспілкового органу ВАТ «Ковельмолоко» із поданням про надання згоди на звільнення позивача і голова профспілки того ж дня отримав таке подання. Проте, профспілковий орган не прийняв будь-якого рішення по даному питанню протягом встановлених законом 15 днів, а тому 11.10.10р. ОСОБА_1 було звільнено з роботи. Рішення профспілки про відмову у дачі згоди на звільнення позивача надійшло в адміністрацію вже після його звільнення. При скороченні посади покрівельника, на якій працював ОСОБА_1, виходили з того, що на підприємстві має місце зменшення обсягів виробництва, що призвело до  скорочення штатної чисельності працівників і за останні місяці було скорочено близько 90 чоловік. Просить відмовити в задоволенні позову.

    Представник відповідача Лазор А.О. позов не визнав та пояснив суду, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням усіх вимог закону, а саме – за два місяці до звільнення його було про це попереджено. Крім того, згідно закону було внесено подання до профспілкового органу про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, однак, в зв’язку з тим, що рішення по даному зверненню не було прийнято протягом п’ятнадцяти днів, вважається, що така згода надана і 11.10.2010р. позивача було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Ні на момент попередження позивача про звільнення, ні на час його звільнення вакантних посад на підприємстві не було і немає на даний час, поскільки продовжує тривати процедура скорочення штату. Розрахунки при звільненні з позивачем були проведені в день його звільнення – 11.10.10р. – шляхом перерахунку коштів на карточку останнього. Просить відмовити в задоволенні позову.

    Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог – ОСОБА_4, - пояснив суду, що вже більше року він є виконуючим обов’язки генерального директора ВАТ «Ковельмолоко». Починаючи з літа 2010р. на підприємстві має місце зменшення обсягів виробництва, що викликало необхідність скорочення штату працівників. Скорочення відбувалось кількома етапами, а саме – 50 чоловік було скорочено в серпні цього року, друга хвиля скорочень була в вересні-жовтні, і останній раз в листопаді пройшло скорочення більше двадцяти чоловік. Звільнення ОСОБА_1 відбувалось з дотриманням вимог закону, його завчасно було попереджено про таке звільнення і своєчасно було проведено повний розрахунок при звільненні позивача з роботи. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними.

    Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, покази свідка ОСОБА_6, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов безпідставний і до задоволення не підлягає.

    Так, пунктом 1 статті 40 КЗпП України передбачено можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутство) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

    Відповідно до ст..492 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

    Перелік умов, за яких надається перевага в залишенні на роботі при вказаному вище вивільненні працівників вказаний в ч.2 ст.42 КЗпП України, де, серед інших, таке право надається і працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва.

    Згідно Статуту ВАТ «Ковельмолоко» (яке пройшло державну реєстрацію 9.04.2009р.), Товариство є правонаступником всіх майнових прав і обов’язків державного підприємства «Ковельський комбінат молочних продуктів» і являється юридичною особою з моменту його державної реєстрації (п.п.3.1, 3.2). Також, згідно Статуту до компетенції генерального директора належить прийом на роботу та звільнення з роботи працівників Товариства (п.7.5.3) (а.с.82-95).

    Як вбачається з наказу № 65к від 12.06.2007р. ОСОБА_1 було прийнято на роботу вантажником, відповідно до наказу № 112 від5.09.2008р. переведено покрівельником рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів з 8.09.2008р. (а.с.41,42,77,78).

    Згідно наказу № 115к від 11.10.2010р. ОСОБА_1 було звільнено з посади покрівельника на підставі п.1 ст.40 КЗпП України – за скороченням чисельності штату (а.с.6,80). Таке звільнення було проведено відповідно до наказу № 118 від 10.08.10р. «Про скорочення посади», згідно якого в зв’язку з виробничою необхідністю було вирішено скоротити посаду покрівельника (а.с.73). З даним наказом № 118 від 10.08.10р. позивача було ознайомлено того ж дня – 10.08.2010р. (а.с.73). Крім того, згідно повідомлення від 11.08.10р. ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення в зв’язку із скороченням штату та про відсутність іншої роботи на підприємстві (а.с.72).

    Дані обставини сторонами не оспорюють ся, як і не оспорюється той факт, що ОСОБА_1 заочно навчається у Київському Національному Університеті ім.Шевченка та є інвалідом 2-ї групи.

    Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, доказуванню не підлягають.

    Відсутність вільних вакансій у відповідача які б могли бути запропоновані позивачу в період з 11.08. по 11.10.2010р. і на даний час підтверджуються  не лише поясненнями представників та вищенаведеним попередженням, а й довідкою ВАТ «Ковельмолоко» від 23.12.10р. № 758 (а.с.71). Крім того, як вбачається з довідки ВАТ «Ковельмолоко» від 10.11.2010р. № 693, на підприємстві в цей період існувала лише одна посада покрівельника (а.с.20), в зв’язку з чим посилання позивача на невиконання відповідачем вимог ст..42 КЗпП України, тобто, не надання йому переважного права на залишення на роботі при звільненні за скороченням штату, не може розглядатись як порушення позивачем норм трудового законодавства та як підстава для поновлення його на роботі.

    Та обставина, що відповідач не запропонував позивачу при звільненні останнього будь-якої іншої роботи на підприємстві також не може розглядатись як підстава для поновлення ОСОБА_1 на попередньому місці роботи, оскільки, як встановлено судом вище будь-які вільні вакансії на підприємстві  були і залишаються на даний час відсутніми, як і відсутня посада покрівельника. Крім того, той факт, що на підприємстві має місце скорочення обсягів виробництва підтверджено довідкою про динаміку обсягів виробництва продукції за січень-листопад 2010 р. ( а.с. 81).

    Отже, відповідачем при вивільненні позивача було дотримано вимоги ст..ст.42, 491 КЗпП України.

    Статтею 43 КЗпП України також передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених, в тому числі, п.1 ст.40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу. При цьому, профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган у письмовій формі про прийняте рішення в десятиденний строк.

    Як вбачається з подання в.о. генерального директора ВАТ «Ковельмолоко» ОСОБА_4 від 20.09.2010р.№ 595 останній звернувся до голови профспілки ВОСТ ВАТ «Ковельмолоко» п.ОСОБА_6 з проханням надати попередню згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв’язку із скороченням штату, та чисельності працівників (а.с.22). Згідно підпису ОСОБА_6 останній отримав таке подання 20.09.2010р. (а.с.22), що підтвердив суду і допитаний в якості свідка ОСОБА_6

    Згідно протоколу зборів членів первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ «Ковельмолоко» було прийнято рішення про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 в зв’язку з тим, що останній є інвалідом 2-ї групи та заочно навчається у вузі. Таке рішення було прийнято за участю 4 членів профспілки із наявних на той час 6 членів (а.с.99), та за участю самого ОСОБА_1, який, як вбачається з протоколу від 10.10.2010р. приймав участь в обговоренні цього питання. Згідно даного протоколу, позивач також приймав участь і в самому голосуванні при вирішенні питання про надання згоди на його звільнення, - що є порушенням процедури голосування.

    Вищенаведене рішення профспілкового органу було прийнято 10.10.2010р. (а.с.7,9,21), тобто, з порушенням встановленого ч.2 ст.49 КЗпП України п’ятнадцятиденного строку (подання від 20.09.10р.), а тому відповідно до пункту 5 цієї ж норми Закону, вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Крім того, про прийняте рішення профспілковий орган повідомив відповідача лише 25.10.10р., що підтверджується відміткою з вхідним номером № 522 (а.с.21).

    Як показав суду свідок ОСОБА_6 він дійсно отримав від ВАТ «Ковельмолоко» подання про надання попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 20.09.10р., тоді як рішення прийнято було 10.10.2010 року. Вказує, що не знав про існування строків розгляду даного питання, в зв’язку з чим і допустив таке порушення.

    Таким чином, в діях відповідача відсутні порушення вимог ст..43 КЗпП України і вивільнення позивача було проведено відповідно до даної норми закону.

    Своєчасність проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем при звільненні останнього в день звільнення – 11.10.2010р. – підтверджено письмовими доказами по справі, - зведеною відомістю № 540 від 11.10.2010р., згідно якої позивачу було перераховано на картковий рахунок НОМЕР_1 гроші в сумі 4153 грн. 71 коп. (а.с.39), розрахунковим листком за жовтень 2010р. (а.с.40), та підсумковою випискою по рахунках ВАТ «Ковельмолоко», згідно якої гроші в сумі 4153,71 грн. були перераховані до «Укрексімбанку» на картковий рахунок ОСОБА_1 саме 11.10.2010р. (а.с.43-45).

    Посилання позивача на ту обставину, що дані кошти надійшли в банк на його рахунок лише 12.10.2010р. – згідно виписки по контрактам (а.с.96,97), - не може розглядатись як порушення трудового законодавства відповідачем, оскільки свій обов’язок провести повний розрахунок з позивачем при звільненні ВАТ «Ковельмолоко» виконало належним чином та з дотриманням вимог ст..ст.47,116 КЗпП України.

    Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

    Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушень вимог трудового законодавства зі сторони відповідача і підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі відсутні.

    Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 являється інвалідом 2-ї групи (а.с. 60,61) останній звільняється від судових витрат по справі.

    Керуючисст.ст.5-8, 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.40,42,43,47,492,116,221,231,232 КЗпП України, суд, -

                В  И  Р  І  Ш  И  В :

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Ковельмолоко», з участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог – ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.  

Головуюча                                                                                   О.А.ВОСКОВСЬКА