Справа №2-2042/10

                                                              Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                         ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

м.Ковель                                                                                               08 грудня  2010  року                                

                            Ковельський міськрайонний суд Волинської області        

під головуванням  судді Луньової Т.М.,  

за участі секретаря – Бєлих Н.Б.,

позивача  - ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно   в порядку спадкування,

                                                                в с т а н о в и в :

                          Позивач  у справі звернувся до суду з позовом, в якому прохає визнати за ним  право власності на нерухоме майно – домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1  в порядку спадкування після смерті матері – ОСОБА_5.  

                          Позовні вимоги обгрунтовуються наступними обставинами: батьки пози вача – ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за життя були власниками житлового будинку по АДРЕСА_1. У зазначеному домоволодінні разом з батьками постійно проживав позивач у справі.  ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Люблинець Ковельського району помер  батько позивача ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 – мати позивача, ОСОБА_5. Сторони у справі є спадкоємцями першої черги за законом  після смерті батьків, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Разом з тим, лише позивач у справі, відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину як після смерті батька, так і після смерті матері. Відповідачі у справі приймати спадщину, яка відкрилась після смерті батьків, не бажають. Осіб, які б мали обов’язкову частку у спадковому майні також немає. Як спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину у порядку, передбаченому чинним законодавством,  позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1.  Разом з тим, у зв’язку  з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яким за життя володіла спадкодавець ОСОБА_5, у видачі свідоцтва про право на спадщину  позивачеві було відмовлено.  

                            У попередньому   судовому засіданні позивач ОСОБА_1  та представник позивача ОСОБА_8  позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, прохають його задовольнити, ухвалити рішення, яким визнати за позивачем право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_5.  

                          Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнали, не заперечують проти його задоволення, ствердили обставини, якими позивач обґрунтував позвні вимоги.

                          Заслухавши пояснення сторін і дослідивши письмові докази у справі суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню.

                          Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову  суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб,  суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті  визнання  відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

                          Відповідно до ст.328  ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

                          Копією свідоцтва про народження   серії ЯИ № НОМЕР_1  від 03 жовтня 1952 року доводиться та обставина, що батьками позивача у справі є ОСОБА_6 та ОСОБА_5.  

                          Копіями свідоцтв про смерть серії 1-ЕГ № НОМЕР_2 від 25 липня 2009 року  та    серії 1-ЕГ №НОМЕР_3 від 21 травня 2010 року,  що містяться в матеріалах цивільної справи, доводиться та обставина, що батько позивача – ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Люблинець Ковельського району Волинської області, а мати позивача  -  ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт.Люблинець Ковельського району Волинської області.    

                         Повідомленням Ковельської державної нотаріальної контори №1345 від 03.12.2010 року доводиться та обставина, що відповідачі не звертались до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.

                         Згідно записів будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в АДРЕСА_1 позивач у справі дійсно постійно проживав із спадкодавцем на  час  відкриття спадщини.  

                         Довідкою №1668 від 18.03.2010 року Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» доводиться та обставина, що реєстрація  права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1  не проводилась.

                         Згідно п.216 Інсрукції про прядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої Наказом МЮ України 03.03.2004 року № 20/5, видача свідоцтва про право на спадщину  на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після надання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів.

                          Повідомленням Ковельської державної нотаріальної контори №1241/02-14 від 23.11.2010 року доводиться та обставина, що позивачеві дійсно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

                          Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, а у відповідності до вимог ч.1 ст. 1261 ЦК України першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкоємця, ....той із подружжя, який його пережив та бтьки.

                          Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв сппадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.  

                          Згідно ч.2 ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї ж черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

                        В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ствердили   факт своєї відмови від прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батьків сторін.                        

                        Позивачем виготовлено технічну документацію на спадкове домоволодіння.  

                        Таким чином в судовому засіданні здобуто достатньо доказів, які стверджують право позивача  на зазначене у позовній заяві нерухоме майно.

                        На підставі ст.  15,30,62, 85, 212, 213,  215, 130, 173,174  ЦПК України,   ст. 328 , 1268, 1269,1275  ЦК України,    суд –

                                                                   в и р і ш и в :

                         Позов задовольнити повністю.

                         Визнати за позивачем  ОСОБА_1   право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_5.  

                        Судові витрати залишити за сторонами.

                         Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду Волинськоі області через Ковельський міськрайсуд   протягом десяти днів з дня проголошення  рішення.

                       Головуюча :                                                                   Т.М.Луньова