Копія.                                                                   Справа № 2-а-556/10                                                                                                                                

                                                                                              2010 рік

ПОСТАНОВА

іменем України

    17 грудня 2010 року                                                   м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

       головуючої: судді Пікули Н.В.

       при секретарі: Оберук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Володимир-Волинському про виплату надбавки до пенсії як дитині війни,-

встановив:

08 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Володимир-Волинський про виплату надбавки до пенсії як дитині війни. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та пенсіонеркою.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 - IV дитина війни -особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Таким чином, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, вона є дитиною війни.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року не передбачає жодних підстав для обмеження соціальних гарантіях дітям війни.

Позивачка зазначає, що має право на отримання державних соціальних гарантій дітям війни у повному обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року було зупинено на 2006 рік, але відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 було внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, згідно з якими було виключено п . 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від. 20.12.2005 р., а новою редакцією Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про   соціальний   захист   дітей   війни»   від   18.11.2004   року, запроваджуються  у  2006  році  поетапно,  за  результатами  виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.    

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 71 та з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.200 6 року, було призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, але Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №  6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 12 ч. 1 ст. 71 з урахуванням  ст. 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року. Відповідно до пп. 2 п. 41 розд. 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року,   ст. 6 Закону України «Про соціальний; захист   дітей війни» від 18.11.2004 року було викладено в новій редакції, згідно якої передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором : згідно з одним із законів», але Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення пп. 2 п. 41 розд. 2 Закону України «Про Державний  бюджет  на  2008  рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих актів України» від 28.12.2007  р.

Позивачка зазначає, що з дати набрання чинності Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року передбачена  законом надбавки їй не виплачувалась.     Сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги становить за  2010 рік - 2553 гривні.

В позовній заяві позивач просить визнати такі дії відповідача протиправними та зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити на її  користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня по грудень 2010 року.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17.11.2010 р. частина позовних вимог щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з мічня 2010 року по 08 червня 2010 року залишено без розгляду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з»явився, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився,  однак подав заперечення, в якому позовні вимоги не визнає та просить   проводити   розгляд   справи  у   відсутності   представника відповідача та відмовити в задоволенні позову повністю.  Зокрема, в запереченні відповідач зазначає,  що статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону № 2195 від 18.11.2004 року, передбачено, що дітям війни пенсії або  щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що сплачується замість пенсії,  підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообовязкове  державне  пенсійне  страхування" ,  мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом. Одночасно частина 3 статті 28 цього Закону встановлює,  що  мінімальний  розмір  пенсії  за  віком,  встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно із цим Законом.  Це значить, що використання цього мінімального розміру пенсій за віком для інших розрахунків не передбачено.

Крім того, в листі Міністерства юстиції України № 21-46-561 від 31.08.2007 року адресованому Пенсійному фонду України зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Вважають, що питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей  війни". Застосування мінімального розміру пенсій, визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, є порушенням частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

Разом з тим, позивачем було пропущено строк, в який вона повинна була звернутись за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.

У відповідності до ст.99 Кодексу Адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки, позивач дізналась чи повинна була дізнатись про рішення Конституційного суду України 23.02.2007 року і не скористалась своїм  правом звернення до адміністративного суду, тому відповідач просить відмовити у задоволенні  адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи,  оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  дитина війни  - особа,  яка є громадянином України та якій, на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової  війни, було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач наділена правовим статусом дитини війни та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м.Володимир-Волинському, Волинської області.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

3 довідки відповідача встановлено, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни нараховувалося та виплачувалося поетапно, остання виплата становила 49,80 грн.

Разом з тим, дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є чинною у 2010 р.

Таким чином, підвищення до пенсії як дитині війни позивачу нараховувалась та виплачувалась, однак у меншому розмірі ніж 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачає ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивач не подав заяви про поновлення пропущеного строку, ухвалою від 17.11.2010 р. в частині позовних вимог залишено без розгляду.

В свою чергу, відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року), управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати, відповідно до чинного законодавства.

Таким чином,  суд приходить до висновку,  що саме відповідач зобов'язаний провести нарахування та виплату позивачу  підвищення до пенсії, як дитині війни за період з  08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Разом із тим, суд визнає  безпідставними доводи відповідача у запереченні  про те, що  мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  не  поширюється  на  спірні  правовідносини,  оскільки наявність  такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» права  на  отримання  підвищеного  розміру  пенсії,   виходячи  із мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

 Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і  законами України.  

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного  позову, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень.

На підставі наведеного, та керуючись  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. б, 11, 17, 99, 104, 158, 160, 161-163 КАС України, ст. 19 Конституції України, суд-,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України у м.Володимир-Волинському щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 08 червня 2010 року до 08.12.2010 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м.Володимир-Волинському нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 08.06.2010 року по 08.12.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.  6  Закону України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни», з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.З ст. 160 КАС України,  а  також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуюча-\ підпис.

Згідно з оригіналом.

Голова суду                                      Н.В.Пікула