ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.09.2006 Справа № А27/34
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Крутовських В.І
суддів: Прокопенко А.Є. –доповідач , Дмитренко А.К.
При секретарі судового засідання Стрюк Н.О.
За участю представників сторін:
від відповідача: Полівець В.В., довіреність №215/10/08-09-15 від 10.01.06, зав.сектором; Гармаш Л.М., довіреність №699/1008-09-15 від 16.01.06, гол.держподатінспектор юр.відділу;
Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.06р. у справі № А27/34
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптима-Зв”язок Ессетс” м.Дніпропетровськ
до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську
про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.06р. по справі № А2734 (суддя Татарчук В.О.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптима-Зв”язок Ессетс” м.Дніпропетровськ до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень. Визнано недійсними податкові повідомлення рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 07.11.05р. №0000761321/1/28631 і від 07.11.05р. №0000771321/1/28630.
Оскаржуючи постанову господарського суду Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, просить її скасувати, посилаючись на те, що рішення суду прийняте за умов неправильного застосування норм матеріального права, а саме з порушенням п.п. 3.1.1 ст. 3, п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168 “Про податок на додану вартість”.
Скаржник посилається на те, що згідно п.п. 3.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України №168 вартість майна, переданого ТОВ “Оптима-Зв”язок Ессетс” в оперативну оренду не оподатковується податком на додану вартість, відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 суми податку на додану вартість, сплачені у зв”язку з придбанням товарів (послуг) та основних фондів, до податкового кредиту не включаються і згідно п.п. 3.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168 об”єктом оподаткування при здійсненні поставки майна в оренду –є вартість послуг з поставки майна в користування, відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 до складу податкового кредиту відноситься сума ПДВ, яка відповідає сумі амортизаційних відрахувань за звітний період, врахована у вартості послуг оренди.
Крім того скаржник вважає безпідставним посилання господарського суду на роз”яснення ДПА України від 22.02.06р., оскільки підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень був акт СДПІ №59/23-321/62/08-001761 “Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ “Оптима-Зв”язок Ессетс” з питань правмірності та достовірності заявлених до відшкодування сум ПДВ за лютий, березень, травень, червень 2005 року” який складений 22.08.05р., тобто до винесення зазначеного роз”яснення ДПА України.
У запереченні на апеляційну скаргу ТОВ “Оптима-Зв”язок Ессетс”, просить залишити постанову суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на помилковість доводів скаржника.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
У період з 26.07.05р. по 22.08.05р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Оптима-Зв”язок Ессетс” з питань правомірності та достовірності заявлених до відшкодування сум ПДВ за лютий, березень, травень, червень 2005р.
За результатами перевірки було складено акт №59/13-321/62/08 від 22.08.05р., у якому зазначено, що:
- з урахуванням положень п. 1.4 ст. 1, пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” вартість майна, переданого суб”єктом господарювання в оперативну оренду, не оподатковується податком на додану вартість;
- згідно з вимогами пп. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону по товарам, які в подальшому передані в оперативну оренду, податок на додану вартість, сплачений при їх витовленні, або придбанні, до податкового кредиту не включається;
- при здійсненні поставки майна в оренду об”єктом оподаткування є відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону вартість послуг з поставки майна у користування і згідно з пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону до складу податкового кредиту може відноситися сума ПДВ, яка відповідає частці використання в оподатковуваних операціях (послуг з оренди), а саме: сумі амортизаційних відрахувань за звітний період, яка врахована у вартості послуг оренди;
- сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ склала за лютий 2005р. –398413грн., травень 2005р. –47347грн., червень 2005р. –3048853грн, а сума заниженого ПДВ за березень 2005р. –27947.
На підставі даного акту Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську 07.11.05р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000771321/1/28630, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ “Оптима-Зв”язок Ессетс” з ПДВ на 280130грн.;
- № 0000761321/1/28631 з визначенням суми податковго зобов”язання позивача з ПДВ в розмірі 220499,50грн. в тому числі: 137684грн. –основний платіж і 82815,50грн. –штраф.
Апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, приймаючи до уваги наступне.
Відповідно до довідки №1625 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним з видів діяльності підприємства є здавання під найм машин та устаткування. Придбане обладнання було передано позивачем в оренду згідно з наявними у матеріалах справи договорами та актами приймання-передачі, вказане підтверджує, що обладнання використовувалось позивачем для надання послуг оренди у межах господарської діяльності товариства.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) податковий борг звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" поставка послуг -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, результатом виконання яких є передача нематеріальних активів, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.З вказаного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Пунктом 1.17 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що значення термінів “лізинг (оренда)” розуміються у значенні, визначеному Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Пунктом 1.18.1 вказаного Закону визначено: “Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).”
Відповідно роз”яснень, розміщених у офіційному виданні Державної податкової адміністації України –“Віснику податкової служби України” №8 за 2006 рік (а.с. 78) –“надання послуг з оренди машин та обладнання є оподатковуваною операцією в межах господарської діяльності платника, суми ПДВ, нараховані (сплачені) при придбанні обладнання з метою його передачі в оперативну оренду, можуть бути включені до складу податкового кредиту в загальновстановленому порядку.
Також, як вказано у даному роз”ясненні, “щодо п.п. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону №168-97-ВР, яким передбачено, що не є об”єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізінг (оренду), крім передачі у фінансовий лізінг, то при здійсненні такої операції коригування податкового кредиту відбуватись не повинно, оскільки в її результаті не відбувається передачі права власності на майно.
Згідно з абзацом другим п. 1.4 ст. 1 Закону №168/97-ВР ця операція не є операцією з поставки товарів”.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі щодо безпідставності посилання господарського суду на вказане роз”яснення за підстав його винесення після прийняття оспорюваних повідомлень-рішень, оскільки вищезазначене роз”яснення не змінює норми Закону, а надане з метою правильного трактування його положень у спірних питаннях.
Суми ПДВ включались ТОВ “Оптима-Зв”язок Ессетс” до податкового кредиту згідно з наявними у матеріалах справи податковими накладними (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”), а сплата позивачем податку при придбанні товару підтверджується витягом руху коштів з рахунку товариства.
Таким чином господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту при сплаті ПДВ за основні засоби, які в подальшому були передані в оренду.
Приймаючи до уваги викладене, постанова господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Дніпропетровської області області від 18.05.06р. у справі № А 27/34 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий В.І.Крутовських
Суддя А.Є.Прокопенко
Суддя А.К. Дмитренко