Справа № 2-1020/10

   Р І Ш Е Н Н Я

                 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22   грудня 2010 року    Ківерцівський районний  суд   Волинської   області

в     с к л а д і :       головуючого    судді             Пономарьової  О.М.

при  секретарі                                                         Оніщук Н.Є.

з   участю  позивача                                               ОСОБА_1

представника позивача                                                       ОСОБА_2

представника  3-ї особи без самостійних вимог               ОСОБА_3

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в залі суду  м. Ківерці  цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1  до  Цуманської  селищної  ради,  третя  особа на стороні відповідача без  самостійних  вимог  ОСОБА_4   про  визнання  неправомірним  та скасування  рішення  Цуманської  селищної ради,  -

                В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернувся  в суд з позовом про визнання неправомірним і скасування рішення Цуманської селищної ради від  25 березня 2008 року за № 19/30,  яким  громадянину  ОСОБА_4  передано у власність  земельну ділянку розміром  0,0900 га  для будівництва та обслуговування  жилого будинку, господарських будівель та споруд  в АДРЕСА_1  В  обґрунтування заявлених вимог  вказує, що  на підставі рішення Ківерцівського районного суду від 07.03.2006 року  він (позивач) набув права власності на  житловий будинок  та надвірні господарські споруди, що знаходяться в АДРЕСА_1,  в порядку спадкування, та зареєстрував своє право власності на об’єкти нерухомого майна у КП «ВОБТІ».  Згідно  схематичного плану земельної ділянки, наявного в технічному паспорті,  на земельній ділянці, наданій у приватну власність  ОСОБА_4, знаходиться  приміщення погребу,  право власності на яке здобуто ним в порядку спадкування.  Посилаючись на норми статей 377 ч.1 ЦК України,  120 ч.1  ЗК України, вважаючи наведені обставини такими, що порушують його  право як власника індивідуального житлового будинку з господарськими  будівлями та спорудами та земельної ділянки, призначеної для їх обслуговування, позивач просить визнати неправомірним і скасування рішення Цуманської селищної ради від  25 березня 2008 року за № 19/30 про передачу у власність ОСОБА_4 земельну ділянку розміром  0,0900 га  для будівництва та обслуговування  жилого будинку, господарських будівель та споруд  в АДРЕСА_1

    В судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 та його представник  ОСОБА_2  заявлені  вимоги підтримали в повному об’ємі . Дали пояснення за обставинами, викладеними в позові та просять його задовольнити.

    Представник відповідача ОСОБА_5  заявлені вимоги не визнав. Посилаючись на відсутність у позивача  доказів щодо права власності  чи користування  спірною земельною ділянкою  просить в задоволенні позову відмовити.

    Представник  третьої особи  на стороні відповідача без самостійних вимог  ОСОБА_3 суду  пояснила, що  земельна ділянка виділялась її братові  ОСОБА_4 для будівництва  житлового будинку.  Брат і його дружина є глухими, перебувають в українському товаристві глухих. Вважає, що погріб, який знаходиться на території спірної земельної ділянки побудований  батьком позивача самовільно, оскільки дана земельна ділянка ніколи не перебувала в його користуванні.

    Заслухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі, дослідивши надані докази суд дійшов висновку про  те, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

    Судом встановлено,  що оспорюваним рішенням  Цуманської селищної ради   від 25 березня 2008 року  за № 19/30  затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та перендано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0900 га  сільськогосподарських угідь (ріллі)  за рахунок  земель резервного фонду населеного пункту, не наданих  у власність чи користування, для  будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення  ОСОБА_4  видано Державний акт  на право власності  на  дану земельну  від 30.07.2008 року  (серія ЯД  № 298242 ).

    Позивач ОСОБА_1, будучи користувачем  суміжної земельної ділянки, звернувся до суду за захистом своїх прав оскільки вважає, що на підставі зазначеного вище рішення  Цуманської селищної ради  третя особа незаконно набула  права власності на земельну ділянку, на якій розташована господарська споруда, що перебуває в його приватній власності. Відповідно до Витягу  про реєстрацію прав власності  на нерухоме майно (а.с.6) за  ОСОБА_1  зареєстровано право власності на будинок  за адресою АДРЕСА_1

    Згідно довідок Цуманської селищної ради  (а.с.38,39)  позивач в 2007-2010 роках не сплачував   податок за земельну ділянку, якою користувався для обслуговування  житлового будинку та господарських споруд. Його мати ОСОБА_6  земельного податку також не сплачувала. Проводила лише орендну плату за  0,01 га  земельної ділянки, що виділялась їй  під город. З наданих позивачем  квитанцій про прийом  податкових платежів не вбачається ні розміру земельної ділянки, ні  виду землекористування.

    Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право  в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом  своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Діюча редакція ст. 377 ЦК України передбачає, що  до особи, яка набула право власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до стаття 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладання (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України.

При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження.  

Перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Статтями  125, 126 ЗК України передбачено, що право власності, а також право постійного користування та право оренди  земельної ділянки  виникає після одержання  її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування посвідчується державним актом, а право оренди землі  оформляється  договором, який реєструється відповідно до закону.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), але за умови оформлення цього права відповідною цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі,

Позивачем не надано доказів того, що земельна ділянка, на якій розміщені  об’єкти нерухомого майна, право власності на які  зареєстровано за ним, надавалася йому  Цуманською селищною радою  у власність чи користування. Право власності чи право користування ОСОБА_1 на  дану земельну ділянку  державними актами не посвідчувалось, тобто право користування чи право власності на дану земельну ділянку позивач не набув.

З врахуванням викладеного суд вважає, що  позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом неіснуючого права, тому позов до задоволення не підлягає.

   Керуючись  ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України,

ст.ст.120, 125, 126 ЗК України,  ст.ст. 373, 377 ЦК України, суд -

            В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1  до  Цуманської  селищної  ради,  третя  особа на стороні відповідача без  самостійних  вимог  ОСОБА_4   про  визнання  неправомірним  та скасування  рішення  Цуманської  селищної ради  відмовити.

Рішення     може бути оскаржене до Апеляційного  суду Волинської області  протягом 10-ти днів з дня його  проголошення, шляхом подачі скарги через Ківерцівський районний суд.

                           Суддя                                                       О.М.Пономарьова