Справа № 2а-893/10
П О С Т А Н О В А
іменем України
09 листопада 2010 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Руденко В.В.
при секретарі - Стрілець Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення Державтоінспекції м. Дніпропетровська Управління ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідача, просить суд скасувати постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності серії АЕ №188098 від 16.11.2009 року.
Свою позовну вимогу мотивує тим, що 05 січня 2010 року він отримав постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ №188098 від 16.11.2009 року, винесена інспектором ДПС батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області Саранчук М.М. Даною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн.. У тексі постанови зазначено, що 16.11.2009 року о 10.01 годині водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Шевроле» дн НОМЕР_1 в м. Дніпропетровську на вул. Комсомольській, здійснила зупинку та стоянку у зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР України «Зупинку заборонено».
Вважає зазначену постанову незаконною, оскільки вона винесена з порушенням вимог закону, такою, що не відповідає дійним обставинам справи, тому просить суд її скасувати.
Позивач в судове засідання не з’явилася, до його початку надала суду заяву в якій просить суд слухати справу у її відсутність, свої позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засіданні не з’явився, до його початку надав суду заяву в якій просить суд слухати справу у його відсутність, свої дії вважає правомірними, просить суд при винесені рішення застосувати строк позовної давності.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 122 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 16 листопада 2009 року інспектором ДПС батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області Саранчуком М.М. в порядку ст. 14-1 КУпАП було винесено постанову серії АЕ №188098 по справі про адміністративне правопорушення, скоєне власником ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн. за те, що 16.11.2009 року о 10.01 год. в м. Дніпропетровську на вул. Комсомольській, водій автомобіля «Шевроле» дн НОМЕР_1 здійснив зупинку та стояку у зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР України «Зупинку заборонено». Порушення було зафіксовано приладом Візір, № 0812572. До постанови додана фотокартка з фіксацією зазначеного порушення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як доказ скоєння адміністративного правопорушення до постанови приєднана фотокартка з фіксацією зазначеного порушення. Проте, судом не може бути прийнятий зазначений доказ як належний та допустимий з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України N 341 від 14.04.97 з. "Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ" ДАІ є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів МВС України, основними завданнями якої є. . . виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.
Статтею 4 п. 4, 5 зазначеної постанови зазначено, що ДАІ відповідно до докладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням власниками (володільцями) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими і службовими особами вимог Закону України "Про дорожній рух", правил, норм та стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, які регламентують вимоги щодо прав і обов'язків учасників дорожнього руху та організації дорожнього руху; забезпечує безпеку учасників дорожнього руху, захист їх прав та законних інтересів; виявляє та вживає заходів до попередження і припинення адміністративних правопорушень Правил дорожнього руху.
Пункти 3.1 та 3.4 наказу МВС України "Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України" N 1111 від 13.11.2006 р. вказують, що завданням ДПС є нагляд за дорожнім рухом з метою забезпечення його безпеки та попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху.
На підставі ст. 14-1 ч.1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки притягаються власники транспортних засобів. Проте відповідачем не надано доказів, що пристрій «Візир» є технічним засобом, що працює в автоматичному режимі, а також тому, що зазначений пристрій надавався органами ДАІ України для проведення державної експертизи або сертифікації, в зв’язку з чим у суду немає можливості зробити висновок щодо неможливості довільної зміни отриманих за допомогою зазначеного пристрою відомостей, їх коригування, знищення, несанкціонованого доповнення, втручання в роботу пристрою.
Відповідно, якщо вимірювальний прилад "Візир" не є працюючим в автоматичному режимі, то інспектор ДПС Саранчук М.М. зобов'язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення на особу, яка його вчинила.
Згідно матеріалів постанови від 16.11.2009 року після встановлення 16.11.2009 року інспектором ДПС Саранчук М.М. факту порушення водієм автомобіля «Шевроле» дн НОМЕР_1 дорожнього знаку 3.34 ПДР України, не склав безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення протокол про його вчинення та відповідну постанову про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, як це передбачено ст. ст. 254, 256, 258 КУпАП.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ №188098 є обґрунтованими.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск відповідачем строків звернення до суду, оскільки позов поданий в установлений законом десятиденний строк з моменту отримання копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, винесеної відповідачем в порядку ст. 14-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 21, 55 Конституції України, ст. ст. 247, 251, 256, 283, 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 71, 104, 122, 159, 160, 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Відділення Державтоінспекції м. Дніпропетровська Управління ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 16.11.2009 року серії АЕ №188098 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн. на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження по справі закрити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий