ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.09.2006 Справа № А41/128
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Євстигнеєва О.С.,Чохи Л.В.
при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.
за участю прокурора Дніпропетровського району - Григорян С.С., посвідчення № 64 від 07.04.06;
за участю представників сторін:
від позивача - Ботаніна М.В., головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного сектору, довіреність № 2564/07-23 від 01.08.06;
Данильченко О.О., завідуюча юридичним сектором, довіреність № 3029/07-23 від 06.09.06;
від відповідача - Довгий Г.І., довіреність № 250 від 08.12.05;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету", с. Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.06р. у справі № А41/128
за позовом Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, смт. Ювілейне Дніпропетровської області
до державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету", с. Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області
про стягнення 10815,62 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, смт. Ювілейне Дніпропетровської області звернувся з позовом про стягнення з державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету", с. Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області заборгованості в розмірі 10815,62 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.06 № А41/128 (суддя Орєшкіна Е.В.) позов задоволено.
Постанова суду обґрунтована частиною 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, де вказано, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Пункт 2 частини 2 статті 35 Закону передбачає обов’язок роботодавця своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески. Відповідно до статті 106 Закону, у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків, страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Не погодившись із постановою, державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету", с. Олександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області просить її скасувати, посилаючись на наступні обставини.
Судом порушено норми процесуального права, а саме: Відповідно до пункту 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення про бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідач не є суб'єктом владних повноважень, а є державним підприємством, а тому його бездіяльність не може бути оскаржена прокурором до адміністративного суду. Суд не зважив на вимоги пункту 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства
України, прийняв позовну заяву до розгляду та постановив необгрунтоване рішення.
Судом порушено норми матеріального права, а саме: Згідно зі статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
- у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених ці єю статтею;
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, у тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі —недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та за стосуванням фінансових санкцій.
Суд не зважив на вимоги статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що і привело до прийняття оскаржуваного рішення.
Судом не повною мірою з'ясовані обставини, які мають значення для справи.
Прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити постанову без змін.
Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, смт. Ювілейне Дніпропетровської області також вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити постанову без змін.
При перегляді справи за апеляційною скаргою встановлено наступне.
Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету" зареєстроване в Управлінні пенсійного фонду України Дніпропетровського району Дніпропетровської області та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно частини 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV та наступними змінами до нього, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пункт 2 частини 2 статті 35 Закону передбачає обов’язок роботодавця своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.
Відповідно до статті 106 Закону, у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків, страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки (щомісяця протягом 5 робочих днів, наступних за звітнім базовим періодом), визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суму недоїмки та суми фінансових санкцій.
Як вбачається з поданої позивачем копії розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету" підлягають сплаті за березень 2006 року –11763,82 грн.
Позивач посилається на те, що відповідачем було частково сплачено вказану заборгованість, недоїмка по страховим внескам за вказаний період на момент розгляду справи становить 10752,53 грн.
Згідно з актом № 73 перевірки фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету" щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору з окремих видів господарських операцій від 18.04.06 року, складеним спеціалістом Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, управлінням Пенсійного фонду на момент складення вказаного акту встановлено борг відповідача по сплаті страхових внесків в сумі 81598,89 грн.
20.04.06 року Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області за матеріалами документальної перевірки (актом № 73 від 18.04.06 року) винесено рішення № 343 про застосування фінансових санкцій на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в розмірі 63,09 грн.
Доказів оскарження вказаного рішення у встановленому законом порядку сторонами не подано, в матеріалах справи вони відсутні.
Отже, на момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 10815,62 грн.
Недоїмка відповідачем не сплачена, що і є причиною спору. Відсутність заборгованості відповідачем не доведена.
Доводи скаржника не повинні бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Згідно з абзацем 1 пункту 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.05 року № 2953 ІV (2953-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001 (121/2001), Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Відповідно з пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (z 0442-02), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (z 0441-02) (далі- Положення про управління Пенсійного фонду), управління у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. Положення по управління Пенсійного фонду (z 0442-02) Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.3. Положення про управління Пенсійного фонду (z 0442-02) Управління має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
За змістом статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) саме територіальним органам Пенсійного фонду надано право приймати рішення про сплату простроченої заборгованості із сплати страхових внесків.
Управління у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень. Одже, пред’явлений позов слід розглядати судом в порядку адміністративного судочинства України.
Щодо права прокурора звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь Пенсійного фонду України заборгованості по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відповідно до частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного судочинства.
Щодо недотримання позивачем порядку стягнення заборгованості, на який посилається відповідач, слід зазначити наступне.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Як вже встановлено господарським судом, на момент розгляду справи у відповідача існувала заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень 2006 року та фінансових санкцій, застосованих рішенням № 343 від 20.04.06 року Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області в розмірі 10815,62 грн.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Крім того, положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, тобто встановлення статтею 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” процедури стягнення заборгованості з боржника не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, тому справа підлягає розгляду по суті.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, а підстави для скасування постанови відсутні.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 50, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.06 по справі № А41/128 залишити без змін.
Касаційна скарга на ухвалу подається протягом одного місяця безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.С.Євстигнеєв
Суддя Л.В.Чоха