Справа № 2- 1382

                                                                                                                                    2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 грудня 2010 року  Олександрівський районний суд Донецької області

                 у складі: головуючий суддя Молчанов В.А.,

                при секретарі Держепільській Т.М.,

                з участю представника відповідачів – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов*язків,

В С Т А Н О В И В:

    Згідно позову, відповідачки працювати товарознавцями магазину «Лідер», власником якого є позивачка. З відповідачами було укладено договори по повну матеріальну відповідальність: з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – 19 січня 2005 року, ОСОБА_6 – 30 серпня 2004 року. Інвентарізацією 11 вересня 2006 року було виявлено нестачу товаро-матеріальних цінностей на суму 9547 гривень 70 коп. Вина відповідачі підтверджується актом інвентаризації, товарними звітами і накладними на отримання товару за період з 05 червня 2006 року по 09 вересня 2006 року, документами приходу і розходу, оплати товару, каси,списання товару. Відповідачі не заперечують факт наявності нестачі товаро-матеріальних цінностей, але добровільно відшкодовувати не погоджуються. Просить стягнути з відповідачі вказану суму нестачі, з метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідачів. Також вказала, що за її заявою з приводу вказаної недостачі було порушено кримінальну справу, слідство велось прокуратурою Олександрівського району, справу було закрито 28 січня 2009 року, але постанову про закриття справи їй не направляли, копію постанови вона отримала тільки зараз, тому вважає, що пропустила строк позовної даності з поважної причини і просить цей строк поновити.

    У судовому засіданні позивачка позов підтримала і підтвердила доводи позовної заяви, крім того пояснила, що 05 червня 2006 року офіційно інвентирізація в магазині «Лідер» не проводилась, лише за даними робочих зошитів були зроблені підсумки. Після інвентаризації 09 вересня 2006 року підсумки та висновки були зроблені нею самою з допомогою нештатного бухгалтера ОСОБА_7, яка і вивела суму нестачі. З приводу частини нестачі 1642 гривні 83 коп., вона раніше зверталась до суду і судом за цим фактом прийнято рішення, але вона наполягає на стягненні і цієї суми, бо відповідачі так нестачу і не повернули, ця сума записана в акті інвернтарізації на останній сторінці як товар - банани.

    Відповідачі та їх представник у судовому засіданні позов не визнали і дали аналогічні пояснення про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 фактично працювали в магазині «Лідер» продавцями, а ОСОБА_4 товарознавцем, договори про повну матеріальну відповідальність з ними не укладались. Інвентарізація до 09 вересня 2006 року не проводилась. Під час інвентаризації 09 вересня 2006 року вони перерахували тільки наявний товар, з приходними та розхідними документами позивачка їх не знайомила, а через день сказала їм про нестачу. Вони наполягають, що фактично нестачі не було. Крім того представник відповідачів заявила, що позивачка пропустила строк позовної даності – 1 рік без поважних причин, не вбачає підстав для поновлення цього строку, просить застосувати позовну давність.

           Свідок ОСОБА_7, що вона є нештатним бухгалтером позивачки, при інвентаризації 09 вересня 2006 року вона присутня не була, а проводила підрахунки на підставі акту інвентаризації та бухгалтерських документів, які їй надала особисто ОСОБА_2.

    До позову позивачка додала наступні документи:

-   свідоцтво про державну реєстрацію,

-   копії трудових договорів з відповідачками, в яких нема вказівок на повну матеріальну відповідальність,

-   копії акту інвентаризації 09 вересня 2006 року, з якого видно, що в інвентаризації сторони приймали участь, але нема вказівки про те, що перед початком проведення інвентаризації всі розходні та приходні документи та папери на матеріальні цінності здано і всі товаро-матеріальні цінності оприходувано, а ті, які вибули, списано, нема вказівки про зняття фактичних залишків цінностей, які рахуються по балансу станом на початок інвентаризації, на перед останній сторінці акту вказано товар-банани на суму 1642 гривні 83 коп., на останній сторінці опису вказано залишок товару на суму 36517, залишок товару по ревізії 26970, нестачу 9547, підписано особисто позивачкою ОСОБА_2, інших підписів нема.

-   копію постанови слідчого прокуратури Олександрівського району від 28 січня 2009 року про закриття кримінальної справи за заявою позивачки про порушення кримінальної справи відносно відповідачів за ту ж саму нестачу, в мотивувальній частині постанови вказано,що не встановлено доказів факту крадіжки товаро-матеріальних цінностей і в діях відповідачок відповідачок відсутній склад злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, це ж підтверджено і матеріалами кримінальної справи, які досліджено у суді, в яких є копія рішення суду по цивільній справи за позовом ОСОБА_2 до тих же відповідачів про стягнення суми 1642 гривні 83 коп. за тим же актом інвентаризації від 09 вересня 2006 року.

            Таким чином судом встановлено, що відповідачки працювали товарознавцями магазину «Лідер», власником якого є позивачка. З відповідачами було укладено трудові договори: з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – 19 січня 2005 року, ОСОБА_6 – 30 серпня 2004 року. Договори про повну матеріальну відповідальність не укладались. Інвентаризацію в магазині проведено 9 вересня 2006 року, при цьому перед початком проведення інвентаризації всі розходні та приходні документи та папери на матеріальні цінності здано і всі товаро-матеріальні цінності оприходувано, а ті, які вибули, списано, нема вказівки про зняття фактичних залишків цінностей, які рахуються по балансу станом на початок інвентаризації, на перед останній сторінці акту вказано товар-банани на суму 1642 гривні 83 коп., стосовно якої вже прийнято рішення суду по цивільній справі. За тим же фактом, що є предметом розгляду цієї справи проводилось досудове слідство і справу закрито через не встановлення як самого факту нестачі так і відсутності в діях відповідачок незаконного заволодіння товаро-матеріальними цінностями з вказаного магазину за ознаками ст.. 191 КК України.

    Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами суд враховує наступне:

-   - ст. 1166 ЦК України передбачає, що завдана шкода відшкодовується в повному обсязі лише особою, яка її завдала, а по справі достовірно не встановлено ні самого факту наявності шкоди і точної суми цієї шкоди, ні те, що саме відповідачі завдали цієї шкоди, позивачка посилається на акт інвентаризації від 09 вересня 2006 року, але суд не може враховувати цей акт, як доказ, бо складено цей акт з грубим порушенням вимог Інструкції про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, грошових засобів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерству фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 року, на підставі чого також було закрито кримінальну справу відносно відповідачок,

-   позивачка посилається на те, що з відповідачками укладено договори про повну матеріальну відповідальність, тому на підставі ч.1 ст. 134 КЗПП України відповідачки повинні відшкодувати їй нестачу у повному обсязі, але встановлено, що такі договори, як передбачено ст. 135-1 КЗПП України, про повну матеріальну відповідальність  з відповідачками не укладались.

Тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

            Арешт, накладений з метою забезпечення позову на майно відповідачок, необхідно скасувати.

    Керуючись ст.ст. 134, 135-1 КЗПП України, ст. 1166 ЦК України, та ст.ст.10, 60 та 212 ЦПК України, суд,    

В  И  Р  І  Ш  И  В:

    У задоволенні позову відмовити.

    Арешт, накладений в порядку забезпечення позову 20 серпня 2010 року ухвалою Олександрівським районним судом Донецької області на майно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, скасувати.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    На рішення може бути подано апеляційну скаргу у Апеляційний суд Донецької області через Олександрівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Повний текст рішення складено 24 грудня 2010 року.

Суддя                         В.А. Молчанов