№2-7461/2010р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого-судді: Кагітіної І.В.,
при секретарі: Якушевій Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, внаслідок скоєння злочину,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, який мотивовано тим, що за вироком суду відповідачка була визнана винною за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Вироком на користь ОСОБА_1 було стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 36 991,40 грн. Позивачка вважає, що на підставі ч.2 ст.625, ст.536, ч.2 ст.1214 ЦК України ОСОБА_2 повинна сплатити їй інфляційне відшкодування за користування грошовими коштами у сумі 2302,76 грн. та 3% річних у сумі 1055,31 грн. Окрім цього, у порядку ст. 23 ЦК України позивачка звернулась до суду із вимогами про відшкодування моральної шкоди, яку вона оцінює у 16 000 грн., оскільки з вини відповідачки вона була змушена докладати додаткові зусилля для організації життя, що вплинуло на її стан здоров’я та негативно відобразилося на душевному самопочутті. Перебуваючи у стресовому стані, весь цей час вона відчуває сильний душевний біль та моральні страждання, що призвели до психічних розладів здоров’я, що зафіксовано медичним висновком.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явилась, повідомлена належним чином, будь-яких письмових заперечень не надала.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 21.08.2010 року ОСОБА_2 визнана винною за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що завдало значну шкоду потерпілому. При розгляді кримінальної справи було задоволення цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на підставі ст. 1166 ЦК України 36991,40 грн. (а.с.3).
Позивачка звернулась до суду із вимогами про стягнення моральної шкоди, яка завдана протиправними діями відповідачів та яку вона оцінює у 16 000 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з противоправною поведінкою щодо неї.
Зі змісту ч.1 ст. 1167 ЦК України убачається, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З огляду на встановлені факти та викладені положення матеріального закону, суд приходить до висновку, що у наслідок противоправних дій, вчинених ОСОБА_2, що встановлено вироком суду та відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, ОСОБА_1В завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які остання зазнала у наслідок дій відповідачки, спрямованих на порушення її права власності, яке є недоторканим.
Позивачці довелося докладати додаткових зусиль для організації свого життя, повернення вкрадених коштів, що завдало їй сильний душевний біль та моральні страждання. Як убачається з пояснень представника позивача матеріальна шкода, яка була стягнута вироком суду від 21.08.2010 року, ОСОБА_2, до цього часу, не відшкодована.
Суд приймає до уваги обставини вчинення злочину, а саме те, що ОСОБА_2 використала довіру знайомої ОСОБА_1, яка є особою похилого віку, має другу групу інвалідності, є непрацездатною.
Разом з тим, при визначені розміру моральної шкоди суд враховує вищевикладене, характер та обсяг спричиненої позивачці шкоди та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути з відповідачки на користь позивача 7 000 гривень.
Разом з тим, позов ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційного відшкодування за користування грошовими коштами у сумі 2302,76 грн. та трьох відсотків річних у сумі 1055,31 грн. задоволенню не підлягають. Як на підставу задоволення в цій частині позовних вимог позивач посилається на ч.2 ст.625, ст.536, ч.2 ст.1214 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними ( стаття 536 цього Кодексу).
Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що вони не можуть застосуватись щодо стягнутої вироком суду матеріальної шкоди, оскільки це не є безпідставно набутим майном в розумінні ст. 1212 ЦК України та зобов’язанням у відповідності до ст. 509 ЦК України.
Суд при вирішені питання щодо стягнення з відповідача судових витрат, приймаючи до уваги положення ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,00 грн., у дохід держави стягнути судовий збір у розмірі 8,50 грн., оскільки позов задоволений тільки в частині немайнових вимог.
Відповідно до ст. ст. 23, 509, 536, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 – 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційного відшкодування за користування грошовими коштами у сумі 2302,76 грн., трьох відсотків річних у сумі 1055,31 грн. – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 8,50 (вісім) гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії
Суддя: