Справа № 2-0-322- 2010

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 вересня 2010 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

           головуючий – суддя Мінаєв І.М.

при секретарі – Бондарєвій В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Слов’янську заяву ОСОБА_1, за участю зацікавленої особи СГІРФО Слов’янського МВ ГУМВС України в Донецькій області про встановлення факту мешкання,-

                                                               В С Т А Н О В И В:

31.08.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту мешкання на території України, а саме обґрунтувавши свої вимоги, тим, що він народився та мешкає у м. Слов’янську Донецької області. У лютому місяці 1990 році він був засуджений народним судом м. Слов’янська Донецької області строком на 5 років позбавлення волі. З 17.07.1990 року він відбував покарання у Кіровській виправній колонії № 33 Донецької області, початок строку покарання 02.02.1990 року.

02.02.1995 року його було звільнено з місць позбавлення волі, у зв’язку з чим він прибув до свого місця мешкання, а саме до м. Слов’янська. До теперішнього часу він не мав змоги оформити паспорт громадянина України, у зв’язку з тим, що він на 24 серпня 1991 року він не був зареєстрований в Україні та не є громадянином України.  

У судовому засіданні заявник підтримав свої вимоги у повному обсягу, навела доводи, аналогічні викладеним у заяві, просить суд  встановити факт мешкання на території України на 24 серпня 1991 рік.

Представник третьої особи ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, у судове засідання з’явилась та не заперечувала у задоволення заявлених вимог ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засідання пояснив, що з ОСОБА_1 він знайомий з шкільних років, з 1983 - 1985 року, а також разом з ним знаходились у місцях позбавлення волі з 1990 року по 1995 рік, у 1980 році ОСОБА_1 нібито від’їжджав на заробітки до Російської Федерації, а може знаходився у місцях позбавлення волі. У 2000-2003 роках ОСОБА_1 також знаходився у місцях позбавлення волі.  

Суд, вислухавши пояснення заявника, представника зацікавленої особи, свідка, вивчивши матеріали справи, приходить до переконання, що вимоги заяви підлягають задоволенню у повному обсягу з наступних причин:

Відповідно до довідки від 19.05.2010 року Державного департаменту України з питань виконання покарань Кіровської колонії № 33, ОСОБА_1 був засуджений 12.06.1990 року Слов’янським народним судом до 5 років позбавлення волі, відбувши покарання 02.02.1995 року та прибув до місця мешкання АДРЕСА_1. (а. с. 4).

Згідно довідки серії ДС № 003983 від 08.09.1987 року, встановлено, що ОСОБА_1 з 23.12.1986 року по 13.09.1987 рік відбував покарання у місцях позбавлення волі. (а. с. 13).

    Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, належності  правовстановлюючих документів  особі, прізвище, ім’я, по-батькові, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем цієї особи,  зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

    Відповідно до ст. 257 ЦПК України  заява фізичної особи про встановлення  факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

     Пояснення свідка суд приймає до уваги як достовірні, підстав вважати, що свідок зацікавлений в розгляді справи, у суду немає.

           Таким чином, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що факт мешкання ОСОБА_1 на 24 серпня 1991 року на території України доведено.

            Встановлення факту мешкання на території України потрібно заявнику для оформлення своїх правовстановлюючих документів та має для нього юридичне значення.

            Керуючись ст. ст. 5-8, 10-15, 107, 208-209, 212-215, 218, 256-259 ЦПК України, суд, -

                                                             В И Р І Ш И В:

    Вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту мешкання - задовольнити.

    Встановити ОСОБА_1 факт мешкання в Україні, ІНФОРМАЦІЯ_2, на 24 серпня 1991 рік  на території України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя Слов’янського міськрайонного суду                                                         І.М.Мінаєв