Справа   №2а-380/2010 р.

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

07 грудня 2010 року        Шаргородський районний суд  Вінницької області

        Суддя Соколовська Т.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недоотриманих сум до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», -

В С Т А Н О В И В:  

  ОСОБА_1 29.11.2010 року звернулася до Шаргородського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області, в якому просить визнати дії Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області незаконними та зобов’язати здійснити нарахування та виплати недоотриманих сум до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

         В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни». Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватися щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          У листопаді 2010 року вона звернулася до відповідача з проханням нарахувати і виплатити належні їй  як «дитині війни» грошові кошти, на що отримала лист з відмовою у нарахуванні та виплаті недоплаченої соціальної допомоги, хоча відповідно до положення про УПФ України, нарахування і виплата 30% надбавки до пенсії відноситься до компетенції відповідача.

           Вважає, що не нарахування та невиплата працівниками УПФУ у Шаргородському районі належної їй соціальної надбавки у повному обсязі є незаконними та такими, що порушують її охоронювані законом права, тому вона вимушена звернутись за захистом своїх інтересів до суду. Просить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі щодо здійснення нарахування і виплати їй державної соціальної допомоги, як «дитині війни» незаконною, зобов'язати відповідача виконати вимоги діючого законодавства шляхом нарахування та виплати недоплаченої їй щомісячної державної соціальної допомоги в межах строку позовної давності, тобто з 10 травня 2010 року по день винесення рішення суду, з врахуванням проведених виплат.

           За правилами п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам застосовується скорочене провадження.

           02.12.2010 року по даній справі суддею відкрито скорочене провадження.

           Відповідно до вимог ч.4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

          Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі  подало заперечення на позов, згідно  якими відповідач позов не визнає і просить залишити його без задоволення як безпідставний.

           Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, оцінивши  повідомлені позивачем та відповідачем обставини, заперечення з приводу заявлених позовних вимог, та наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недоотриманих сум до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області (а.с.8), отримує пенсію за віком і має статус дитини війни, що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Шаргородської РДА № НОМЕР_1 від 13.01.2006 року (а.с.7).

В силу ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діє на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.1 «Прикінцевих положень» вказаного Закону останній вступив в силу з 01 січня 2006 року є чинним і підлягає застосуванню.

Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що  пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист.

          Як вбачається з письмових заперечень відповідача (а.с.10), УПФУ у Шаргородському районі  отримувало у 2007-2010 роках з Державного бюджету кошти, призначені для виплат дітям війни, і розподіляло їх в межах, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік та постановою Кабміну від 28.05.2008 року №530, яка, на думку відповідача, є єдиним нормативно – правовим актом, який регулює питання проведення даних доплат до пенсії «дітям війни».

Відповідно у 2010 році позивачка отримувала доплату до пенсії, як «дитина війни», але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як встановлено ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а  в меншому розмірі,  зокрема:  по 49,80 грн. щомісячно, тобто в розмірі, встановленому п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою звужуються та обмежуються державні соціальні гарантії дітям війни, що є неприпустимим з огляду на вимоги ст.22 Конституції України та ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Непереконливими є доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в статті 28 Закону України   «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується  «дітей війни», оскільки,  на час виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 зазначеного Закону і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, і чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого цим Законом мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

 Таким чином, при визначенні розміру підвищення доплати до пенсії відповідно до ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

           Безпідставним є також посилання відповідача на ухвалу Конституційного Суду України від 19.05.2009 року №27-у/2009, як на одну із підстав у відмові в задоволенні позову, оскільки Конституційним Судом відмовлено у відкритті конституційного провадження у даній справі.

           За таких обставин суд вважає, що позивачка має право на щомісячне підвищення до пенсії, згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», за період часу з 10.05.2010 року по день винесення рішення суду, тому відмова відповідача у нарахуванні і виплаті їй недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є незаконною.

           Безпідставними також є посилання відповідача, викладенні в письмових запереченнях на відсутність фінансування з бюджету для виплати підвищення пенсії в розмірах, які вказані позивачкою, як на підставу у відмові в задоволенні позову, оскільки відповідно до вимог Конституції України не можна звільнити державні органи навіть частково від їх конституційного обов’язку щодо реалізації права громадян на соціальний захист, крім того питання фінансування видатків на підвищення до пенсії дітям війни не є предметом спору, виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядається.

           Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року.

   Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

           Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного Фонду України, оскільки судом не ухвалюється рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

            Враховуючи викладене та керуючись   ст.ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96  Конституції України, ст.ст.   1, 2, 3, 4, 6, 7   Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року,   ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,     ст. ст.   2,4, 6, 8, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 99, 159, 160, 161, 162,183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України  суд, -

П О С Т А Н О В И В :

   Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недоотриманих сум до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити.

  Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі ОСОБА_1 щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 10.05.2010 року по 07 грудня 2010 року, з урахуванням проведених виплат, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% надбавки до пенсії.

             Зобов’язати Управління пенсійного фонду у Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 10 травня 2010 року по 07 грудня 2010 року, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.

              Постанова підлягає до негайного виконання.

              Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку до  Київського апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 10-ти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. 

Суддя: