Справа № 2-а-4074/2010 р.

  П О С Т А Н О В А

  І м е н е м        У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                                        24 грудня  2010 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий – суддя Бабаков В.П., при секретарі Дівів’євій Я.О., розглянувши  адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії,-

                                                                    В с т а н о в и в :

Позивач  звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та перерахунок  пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що він, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом 3-ї групи по захворюванню, пов'язаному з відрядженням по ліквідації аварії на ЧАЕС та отримує пенсію по інвалідності в ПФУ Петровського району м. Донецька. Згідно ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус та соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір його пенсії повинен складати 6 пенсій за віком. Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Про державний бюджет України» мінімальна пенсія за віком відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Вважає, що розмір його пенсії значно нижче ніж передбачено законом. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок розміру його пенсії у зв'язку зі змінами у законодавстві, але відповідач відмовив йому. Згідно Постанови КМУ № 523 від 30.05.2007 року «Про затвердження нового порядку вирахування пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії в зв'язку з втратою годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи», затверджено такий новий порядок, що розмір пенсії для інвалідів 3-ї групи повинен бути не нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Вважає, що дії відповідача при вирішенні питання про перерахунок розміру пенсії неправомірні, та просить зобов'язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії, починаючи з 12 травня 2010  р.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що  відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються в вигляді державної та додаткової пенсії за шкоду нанесену здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Позивач вимагає встановлення йому основною розміру пенсії та додаткової пенсій, виходячи з мінімального розміру пенсії, який встановлено частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, частиною третьою цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (статтю 28 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2505-ІV від 25.03.05). Тобто ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії,  встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій, у т.ч. і відповідно до ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи". Враховуючи, що Закони "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мають рівну юридичну силу, відсутні підстави для застосування норм, зазначених в першому, ігноруючи норми іншого. При відсутності законодавчої норми, мінімальні розміри пенсій по інвалідності чорнобильців визначаються в порядку передбаченому нормативними актами Кабінету Міністрів України. Конституцією України (ст. 92) визначено перелік норм, які встановлюються виключно законами України. Так, виключно законами України встановлюються форми і види пенсійного забезпечення. На розміри пенсій Конституція України такий обов'язок не поширює. Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1 від 03.01.02 Відповідно до п.2 вказаної постанови КМ України № 1 розрахунок додаткових пенсій та пенсій, передбачених ч. 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провадиться виходячи з розміру 19,91 грн. (з 01.09.04 - 22.30 грн.), постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 № 1293 вказані розміри пенсій збільшено в 3,5 рази (учасники ліквідації аварії в 1986 році) та 2,5 рази (інші учасники ліквідації аварії). Розміри пенсій таким особам визначаються ст. 50, 54, вище зазначеного закону. При цьому ч. 5, ст. 54 вище зазначеного закону визначено, що порядок розрахунку пенсії за інвалідністю, яке настало в наслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України. П. 28 Прикінцевих положень ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесених змін до деяких законодавчих актів України" змінена частина третя та четверта ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 01.01.2008 викладена в такій редакції: В усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, інвалідність яких зв'язана з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче для 3-ї групи інвалідності 180% прожиткового мінімуму. Від 22.05.2008 року рішенням Конституційного суду України норми Закону "Про державний Бюджет" визнані незаконними та призупинені. Розмір пенсії позивача був перерахований станом на 01 листопада 2006 р. Постановою Кабінету міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», розмір пенсії за інвалідністю 3 групи, яка настала вразі каліцтва або захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи учасникам ліквідації в 1987-1990 р. р. не може бути нижче 760,00 грн. З цих підстав, відповідач вважає, що розмір пенсії позивачеві нарахований вірно, тому просить у задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням, та є інвалідом IIІ групи.

12 травня  2010 року позивач звернувся до УПФУ в Петровському районі м. Донецька із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії. Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька відмовило позивачу у перерахунку зазначеної пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що представник відповідача не доказав правомірність своїх дій.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає  принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Ч. 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаться виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на держави) пенсію.

Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-1 5 від 20.12.2005 року.

Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновку, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.

Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку мас право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-V від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має

право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.                                              

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах.

Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.

Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.

Частиною 3 статті 54 вказаного закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах мас місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).

Даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджений на 2008 рік прожитковий

мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Також, п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів IIІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62,

63. 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України “Про Державний .бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

До того ж, у вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правовим позиціям, викладеним у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ II).

Таким чином, для позивача як інваліда IIІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із положень ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи", що діяли у попередній редакції (тобто до внесення до нього змін Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

До того ж, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії е видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, З, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, з огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах: «Проніна проти України», «Кечко проти України».                                                                            

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсій) у розмірах, менших від визначених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправними.

Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов'язання УПФУ в Петровському районі м. Донецька здійснити перерахунок пенсії позивача з 12 травня 2010 року.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Па підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1-23, 48, 58, 69-71, 79-254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                  П о с т а н о в и в :

 Позов  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії задовольнити.

 Визнати  дії Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1  у здійснення перерахунку пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50 ч. 4, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру шести мінімальних  пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50 ч. 4, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12 травня 2010  року із розрахунку розміру шести мінімальних  пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних.

  Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови..

Суддя                                                                                                   В.П.Бабаков