Справа № 2-309/2010року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010  року                                                                                       м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді – Кагітіної І.В.,

при секретарі –          Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям, -

встановив:

У листопаді 2009 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям.

Ухвалою від 12.04.2010р. позов  ОСОБА_4 в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів у солідарному порядку матеріальної шкоди у сумі 16861,55 грн., моральної шкоди у розмірі 5000 грн. залишено без розгляду (а.с.92).

Позовні вимоги ОСОБА_1 з урахуванням уточнення, мотивовані тим, що 26.09.2009р. внаслідок заповнення системи опалення було затоплено належне йому комерційне приміщення (торгівельний зал магазину автозапчастин) у цокольному поверсі АДРЕСА_1 Залиття відбулось з вини мешканців квартири №8 за цією ж адресою, що розташована поверхом вище, внаслідок того, що відповідачами було знято прилад опалення, при цьому не заглушено стояк. 01.11.2009 року відповідачі повторно залили приміщення позивача у наслідок халатного відношення до сантехобладнання. Факти залиття підтверджені актами ЖЕУ-2 від 28.09.2009р. та від 02.11.2009р. Завдану залиттям шкоду відповідачі не компенсували. Крім того, внаслідок залиття позивачу була завдана моральна шкода, оскільки приміщення він використовує для підприємницької діяльності, що є єдиним джерелом прибутку для його родини. На підставі викладеного, з урахуванням уточнень,  позивач остаточно просить стягнути з відповідачів у частковому порядку матеріальну шкоду у розмірі 20 090 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судові витрати, а саме: витрати на проведення експертизи у розмірі 2075 грн., судовий збір у розмірі 225 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. (а.с. 108)

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги, прийняти до уваги висновок експерта.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачів ОСОБА_6 у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки вини у залитті приміщення їх не має. Залиття сталось у наслідок того, що позивач проводив у своєму приміщенні ремонт та вмовив відповідачів також провести заміну труб у їх квартирі. Це було здійснено працівниками ОСОБА_1 без відповідного дозволу ЖЕО. Після того, як відповідачі дізнались про запуск системи, вони просили позивача перекрити вінтель, що ним не було  зроблено. Винні дії позивача полягають у тому, що він не здійснив контроль за ремонтними роботами, які проводили його працівники.  

Суд, заслухавши представників сторін та відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та визначив відповідно з ними правовідносини.

ОСОБА_1 є власником 51/100 частки нежилих приміщень (крамниці) у цокольному поверсі АДРЕСА_1 та використовує зазначені приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю, пов’язаною з торгівлею автозапчастинами. Відповідачі по справі є власниками у рівних частках квартири №8 за тією самою адресою, що підтверджено правовстановлювальними документами (а.с.27-29, 46-47)  

26.09.2009 року було оглянуто приміщення крамниці автозапчастин, розташоване у цокольному поверсі АДРЕСА_1 в м.Сімферопол, після залиття з квартири №8, про що складено акт обстеження ЖЕУ-2. При цьому було виявлено у торгівельному залі сліди залиття: стеля – загальна площа 30 кв.м., стіни – на штукатурці мокрі плями загальною площею 36 кв.м., бетонна підлога – вода на поверхні усього полу – 32 кв.м., всередині  приміщення залит водою товар у картонній упаковці, який знаходився на стелажах та на полу. Причиною залиття зазначено ту обставину, що мешканцями квартири №8 було знято прилад опалення,  стояк опалення не заглушено, в результаті чого, при заповненні системи опалення, про яке мешканці будинку повідомлялись заздалегідь, відбулося залиття нижче розташованого приміщення магазину автозапчастин. (а.с. 34)

Згідно акту, складеного після залиття 30.10.2010 року інженером ЖЕУ-2 ОСОБА_7, при огляді вищезазначеного магазину встановлені наступні пошкодження у торгівельному залі: стеля має жовті плями загальною площею 30 кв.м., на стінах виявлено часткове здуття штукатурного слою з відокремленням фарбового покриття площею 6,8 кв.м., подекуди виявлено розриви цього слою загальною площею 3,9 кв.м., на стелі навкруги восьми освітлювальних приладів жовті плями (8шт.) (а.с.37).

З акту ЖЕУ -2  від 02.11.2009р. убачається, що внаслідок затоплення приміщення крамниці автозапчастин, яке відбулось 01.11.2009 року з квартири №8,  виявлено на стелі мокру пляму загальною площею 0,9 кв.м. При цьому причина залиття, яке відбулось у ніч з 31.10.2009р. на 01.11.2009р., не встановлена. Ймовірною причиною залиття зазначено халатне відношення до сантехнічного обладнання (не закрито кран холодної води) (а.с. 35)

З оцінки зазначених актів суд приходить до висновку, що наявність вини відповідачів у залитті 26.09.2009 року нежитлових приміщень, що належать позивачу, підтверджена. У той час, як причини залиття у ніч з 31.01.2009 року на 01.11.2010 року не підтверджена доказами.  

Щодо посилання відповідачів на те, що залиття 26.09.2009 року сталось з вини ОСОБА_1,  то суд їх не бере до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших  обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показаннями свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертизи.

З пояснень ОСОБА_2, показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10  судом встановлено, що відповідачі у приватному порядку впустили до квартири робітників, які зняли батарею. При цьому, заглушка або нова батарея поставлена не була.

Суд не бере до уваги, як доказ вини позивача ОСОБА_11, посилання на те, що заміна труб проводилась з його ініціативи та він обіцяв замінити трубу, оскільки це не підтверджено доказами у вигляді укладення договору про виконання робіт.

Інформацію про залиття цокольного приміщення, викладену в.о. начальника ЖЕУ-2 Київського району м. Сімферополя ОСОБА_12, суд не приймає, як доказ, оскільки зазначені в ньому обставини про те, що заміна стояків опалення у квартирі №8 проводилась за рахунок власника крамниці ОСОБА_1 за його власною ініціативою, носять характер припущення, оскільки не підтверджені будь-якими іншими доказами (а.с.99).

При цьому, з пояснень ОСОБА_2 встановлено, що вона знала з оголошення про те, що відбудеться запуск системи опалення. Разом з тим, з будь-якими усними або письмовими завами до ЖЕУ-2 про відсутність заглушки та батареї не зверталась, що убачається з показань свідка ОСОБА_13, який є сантехником, та з інформації в.о. начальника ЖЕУ-2 Київського району м. Сімферополя ОСОБА_12 (а.с.99)

Відповідно до ст.10 ЦПК України  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таке ж положення міститься у  ч.1 ст. 60 ЦПК України.  Відповідно до ч. 4  ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до положень статті 11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладене, виходячи з положень ч.ч. 4-5 ст. 319, ст. 322 ЦК України щодо обов’язків власника утримувати майно, що йому належить, використовувати право власність не на шкоду правам громадян, суд приходить до висновку, що відповідальність за залиття крамниці, яке відбулось 26.09.2009 року, повинна бути покладена на власників квартири №8 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки саме вони, як власники, несуть відповідальність за її утримання, у тому числі і приладів опалення, які у ній знаходяться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166  ЦК України   майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ст. 1192  ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При вирішенні питання про можливість задоволення позовних вимог на підставі зазначених положень цивільного законодавства, суд приймає до уваги висновок експерти №311 від 16.02.2010р., яким встановлена вартість матеріальної шкоди, а саме  вартість будівельно –поновлювальних робіт у розмірі 20090 грн.

При цьому, суд бере до уваги роз’яснення експерта ОСОБА_14, надані у судовому засіданні, що розрахунок збитків проведено з урахуванням того, що  неможливо виконати роботи з штукатурки, шпакльовки та фарбування, які мають такий самий фізичний знос, що і пошкодження.  При цьому, обсяг  та вартість ремонтних робіт щодо відновлення пошкодження, завданого приміщенням позивача у наслідок залиття 01.11.2009 року,  увійшов  у роботи щодо відновлення пошкодження, завданого у наслідок залиття 26.09.2009 року.

Висновок експерта позивачем не спростований, призначена по справі додаткова судова будівельно-технічна експертиза за клопотанням відповідача ОСОБА_2 не оплачена.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30.05.1997 року ( зі змінами), у разі незгоди сторони оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі по 10 045,00 грн. з кожного підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми моральної шкоди, то суд виходить з вимог ст. 23, 1167  ЦК України  та встановлених фактів.

Внаслідок залиття квартири, позивачу завдана моральна шкода, яка виразилась у порушенні звичайних життєвих зв’язків, необхідності прийняття додаткових зусиль для їх відновлення, а саме: необхідність усунення недоліків залиття у приміщенні, яке він здає в оренду, неодноразові звернення до відповідачів.

При визначені розміру моральної шкоди суд, враховуючи характер та обсяг спричиненої позивачам шкоди та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути з відповідачів на користь позивача по 500  гривень з кожного.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (а.с.1,2,77, 81).

  На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 23, 319, 322, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215,  ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі по 10 045,00 (десять тисяч сорок п’ять) гривень 00 копійок з кожного та моральну шкоду у розмірі по 500,00 (п’ятсот) гривень 00 копійок з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати:  судовий збір у розмірі по 139,50  (сто тридцять дев’ять) гривень 50 копійок з кожного;  витрати на інформаційно – технічне забезпечення у розмірі по 60 (шістдесят) гривень 00 копійок з кожного та  витрати, пов’язані з проведенням експертизи, у розмірі по 1000,00 (одній тисячі) гривень 00 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: