Справа № 2-а-925/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року                                                                                        Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                                                 Дніпропетровської області

Суддя Верхньодніпровського районного суду, Петрюк Т.М., розглянувши одноособово у  місті  Верхньодніпровську в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду Верхньодніпровського району про  стягнення щомісячної недоплаченої соціальної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом про стягнення щомісячної  соціальної державної  допомоги до відповідача Управлянн Пенсійного Фонду Верхньодніпровського району, в якому просить поновити строк звернення до суду, як пропущений з поважної причини,  визнати дії Управляння Пенсійного Фонду  у Верхньодніпровському районі незаконними, зобов»язати Управління Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги та стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2007 по 2010 роки в сумі 5951,35 грн.

В обгрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що вона як дитина війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішень Конституційного  суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, чим порушує   її права та законні інтереси.  Протягом 2007 року їй вказана надбавка не нараховувалась та не виплачувалась, а в 2008 та 2009 році виплачувалась частково, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З цього приводу вона зверталася зі зверненням до управління Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі, але отримала відповідь, що за 2007 рік їй така надбавка не нараховувалась в зв»язку з призупиненням дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет України. А в 2008 році відповідно до змін внесених до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй виплачувалась надбавка в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що й стало причиною звернення до суду.

Розгляд справи проводиться без виклику осіб, які беруть участь у справі відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за такими підставами.

Як встановлено в судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 має  статус дитини війни, що підтверджується відміткою «Дитина війни» в пенсійному посвідченні виданому 26.07.2000 року серії НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19.12.2006 року № 489-У дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30% мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положенням п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-IV.

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

Крім того  відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахування пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року.

Доводи відповідача про те, що в ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, що мають статус «Діти війни»  на думку суду є безпідставними, так як мінімальна песія за віком  встановлюється Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Ст. 28 цього Закону визначається, що мінімальна пенсія за віком встановлюється  у розмірі прожиткового мініму для осіб, що втратили працездатність.

 Суд вважає, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсіне страхування» не є перешкодою для застосування данної величини (мінімальної пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно віком відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення та законодавством України  не встановленого іншого, крім передбаченого цією статтею мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-Iv з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” від 5.11.91 р. № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, та законодавством України не визначено з якого мінімального розміру пенсії за віком повинно наровуватись 30% надбавка дітям війни та згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій „дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань судом не приймається до уваги.

Так, у справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України № 2195-VI викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні – березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. – прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період – не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” № 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Зкону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV в новій редакції, що ознгачаэ втрату нею чинності.

Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-ІV.

Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що „дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн., з 1 жовтня – 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Згідно  до вимог ст. 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” № 835-У! Від 26.12.2008 року встановлено, що в у 2009 році прожитковий  мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудня 2008  року, тобто цей розмір складає 498 грн. Згідно Закону України Про встановлення прожиткового мінімуму” від 20.10.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1.11.2009 року становить 573 грн.

    У 2010 році  прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність відповідно до ст. 1 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646 від 20.02.2009 року затверджений у наступному розмірі:

- з 01.01.2010 року – 695 грн.;

- з 01.04.2010 року – 706 грн.;

- з 01.07.2010 року – 709 грн.;

- з 01.10.2010 року – 723 грн.;

- з 01.12.2010 року – 734 грн.

Так як позивач подав адміністративний позов з пропущенням строку звернення до суду, вважаю за необхідне задоволити вимоги позивача  в межах 6 місячного строку позовної давності, який відраховувати з часу  подання позову до суду, тобто з 29.11.2010 року. Відповідно з відповідача Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі підлягає стягненню заборгованість по допомозі „дітям війни” за період з 29.05.2010 року по 31.12.2010 року.

Таким чином розрахунок підвищення пенсії позивачеві як дитині війни з урахуванням виплаченої допомоги за даний період згідно ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 10% буде складати:

706 грн. х 20% х 1 міс. = 141,20 грн.

709 грн. х 20% х 3 міс. = 425,40 грн.

723 грн. х 20% х 2 міс. = 289,20 грн.

734 грн. х 20% х 1 міс = 146,80 грн.

Отже, підялгає стягненню 1285 грн. 00 коп.

Ухвалою від 02 грудня 2010 року позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по щомісячній допомозі „дітям війни” за період з 2007 року по 28.05.2010 року  включно залишено без розгляду, у зв`язку із пропущенням  нею строку позовної давності.

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов`язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача суд стягує судові витрати у сумі 3 грн., 40 коп. які сплачено позивачем при зверненні до суду.

На основі  ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись  ст. 6, 11, 14, 17, 70, 71, 86,122,159,-163, 183-2  КАС України ,   - суддя  

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати бездіяльнсть управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області щодо  нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1  підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 29 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком -  неправомірними.

Зобов»язати  управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхуванн за період з 29 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року,    тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, що була виплачена в зазначений період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  сплачений судовий збір в сумі 3 грн 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Верхньодніпровського районного суду. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: