Справа № 2 – 7225/10
УХВАЛА
03.12.2010 р. м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Кукти М.В. при секретарі с/з Таранець О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі клопотання представника позивача про укладання мирової угоди, -
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просив суд визнати договір дійсними угоду та договір купівлі – продажу від 27.02.2004 р. щодо 17/100 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1
Також просив суд визнати за ним право власності на це майно.
У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про затвердження мирової угоди між сторонами від 09.11.2010 р. (л.с. 52), у якій сторони дійшли згоди щодо визнання за позивачем права власності на спірне майно.
Представник позивача підтримав цю заяву.
Представник відповідача жодного разу у судове засідання не з'явився, надав чисельні заяви про розгляд справи за його відсутності та визнання позову.
Вислухавши представника позивача, який підтримав цю заяву, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про визнання мирової угоди.
Відмовляючи у задоволенні цього клопотання, суд виходить з того, що мирова угода (л.с. 52), що представлена суду, суперечить діючому законодавству, зокрема спірний договір купівлі – продажу квартири підлягає як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» роз’яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язкова для сторін.
Таким чином підстав для визнання мирової угоди у суду не має.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди відмовити.
Ухвала суду окремо не оскаржується. Зауваження щодо неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду.
Суддя:
Справа № 2 – 7225/10
РІШЕННЯ
Іменем України
03.12.2010 р. м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Кукти М.В. при секретарі с/з Таранець О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сімферопольського районного союзу споживчих товариств «Райпотребсоюз», при третій особі КРП «СМБРТІ», про визнання угоди та договору дійсним, визнання права власності, -
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просив суд визнати договір дійсними угоду та договір купівлі – продажу від 27.02.2004 р. щодо 17/100 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 Також просив суд визнати за ним право власності на це майно.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі ордера № 238 від 13.05.1977 р. її покійний тесть отримав спірну квартиру, в якій стали проживати вона та її покійний чоловік. У відповідності до домовленості між нею та відповідачем, якому квартира належала на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 451/4 від 13.12.1994 р., сторони уклали 27.02.2004 р. письмовий договір купівлі – продажу квартири та вона почала сплачувати вартість цієї квартири. Остання сума була внесена нею на рахунок відповідача 12.07.2004 р. на підтвердження придбання цієї квартири позивач посилається на відповідні квитанції та акт прийому – передачі від 02.12.2006 р.
Звернення позивача до відповідача з вимогою про посвідчення договору купівлі – продажу квартири були проігноровані відповідачем, який посилається на відсутність у нього реєстраційного посвідчення на будинок.
Вважає, що відповідач ухиляється від нотаріального оформлення договору від 27.02.2004 р., та посилаючись на зміст ч. 2 ст. 220, 150, 329, 638, 328 ЦК України, просить суд позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, заявив клопотання про затвердження мирової угоди між сторонами від 09.11.2010 р. (л.с. 52), у задоволенні якого суд відмовив ухвалою від 03.12.2010 р.
Представник відповідача жодного разу у судове засідання не з'явився, надав чисельні заяви про розгляд справи за його відсутності та визнання позову і мирової угоди.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що спірна квартира на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 451/4 від 13.12.1994 р., належить відповідачу (л.с. 57).
Відповідно до наданих суду документів між сторонами був укладений договір купівлі – продажу від 27.02.2004 р. (л.с. 13), щодо спірної квартири, у якій проживає позивач.
В супереч діючому ЦК України, сторони не посвідчили договір нотаріально та не зареєстрували його.
Після внесення позивачем вартості квартири 02.12.2006 р. сторони склали акт прийому – передачі майна (л.с. 15).
У подальшому, як слідує з документів (л.с. 18, 20, 22), відповідач повідомив позивача про втрату оригіналу реєстраційного посвідчення на будинок АДРЕСА_1
Позивач вважає цю обставину ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що спірний договір купівлі – продажу квартири у відповідності до ст. 207, 208, 209, 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України підлягає як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» роз’яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язкова для сторін.
Таким чином на даний час спірний договір є у відповідності до ч. 1 ст. 220 ЦК України нікчемним.
Ця позиція зокрема міститься в ухвалах Верховного Суду України від 06.10.2010 р. по справі №6 – 22177св09, 15.09.2010 р. по справі №6 – 6189ск10.
Суд вважає можливим рекомендувати сторонам відновити втрачений оригінал реєстраційного посвідчення на будинок АДРЕСА_1 для подальшого нотаріального посвідчення та державній реєстрації.
Судові витрати по справі суд відносить на рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60 ЦПК України, ст. 207, 208, 209, 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» , -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК, через Київський районний суд м. Сімферополя у відповідності до вимог ст. 291 – 296 ЦПК України.
Суддя:
Вступна та резолютивні частини рішення
Справа № 2 – 7225/10
РІШЕННЯ
Іменем України
03.12.2010 р. м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Кукти М.В. при секретарі с/з Таранець О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сімферопольського районного союзу споживчих товариств «Райпотребсоюз», при третій особі КРП «СМБРТІ», про визнання угоди та договору дійсним, визнання права власності, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК, через Київський районний суд м. Сімферополя у відповідності до вимог ст. 291 – 296 ЦПК України.
Повний текст рішення сторони можуть отриманим у приміщенні суду після 08.12.2010 р.
Вступна та резолютивні частини рішення виготовленні у нарадчої кімнаті у одному примірнику.
Суддя: