2-3093-2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2010 року Дебальцевський міський суд Донецької області у складі: головуючої - судді Попович Т.М.
при секретарі Коковенко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дебальцівської міської ради, третя особа Відділ Держкомзему Донецької області в м. Дебальцеве про визнання права власності на земельну ділянку , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду із заявою про визнання за нею, як за спадкоємницею за заповітом ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Дебальцевому Донецької області, право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0.0999 га по АДРЕСА_1
В обґрунтування своїх вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її мати ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина на належні їй на праві власності Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_2 та Ѕ частину земельної ділянки площею 0.0999 га, на якій знаходиться вказаний жилий будинок. Власником другої частини зазначеного жилого будинку та земельної ділянки є позивачка. Позивачці та її матері належало це майно на підставі свідоцтва про право на спадщину, яку вони прийняли після смерті батька позивачки ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Позивачка на день смерті матері мешкала разом з нею, тому вважає, що прийняла спадщину. В даний час у позивачки виникла потреба оформити свідоцтво про право на спадщину, однак вона не може це зробити через те, що після тримання свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті батька, вона з матір’ю не переоформили державний акт на право власності на земельну ділянку. Вважає, що після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 у ОСОБА_2 виникло право власності на спірну земельну ділянку, а після того як вона прийняла спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2, право власності на земельну ділянку виникло в неї.
Сторони, третя особа в судове засідання не з’явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином,сторони надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою. Частиною другою ст.. 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ЗК України, при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.
На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.
Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.
У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки.
Статтею 120 ЗК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ст. 132 ЗК України (в редакції, що діяла на 5 січня 2001 року), угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: назву сторін (прізвище, ім’я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); вид угоди; предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); договірну ціну; зобов’язання сторін. Частина 3 ст. 132 ЗК України передбачала, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок» № 1066 от 05.03.2009 р. в ст. 132 ЗК України були внесені зміни, відповідно до яких угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, що затверджений постановою КМУ від 6 травня 2009 року № 439 відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акта, де знаходиться план зовнішніх меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки, починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз, зліва направо. Нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з державного реєстру земель проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку. Територіальний орган Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності на земельну ділянку проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності. Власник земельної ділянки подає для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку такі документи: а) державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку; б) цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за таким договором або свідоцтво про право на спадщину. Забороняється вимагати для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку документи, не передбачені цим пунктом.
Пунктом 2 постанови КМУ від 6 травня 2009 року № 439 передбачено, що державні акти, долучені до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, можуть бути замінені у разі добровільного звернення громадян та юридичних осіб, до яких переходить право власності на земельну ділянку
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав…
Статьею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Статею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадшини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Статею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 (а.с. 10). Позивачка та її мати ОСОБА_2 5 січня 2001 року отримали Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Дебальцевської державної нотаріальної контори, та зареєстроване в реєстрі за № 20. Відповідно до Свідоцтва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, в рівних частинах кожна. Спадкове майно складається з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_3, на земельній ділянці площею 910 кв.м., та земельної ділянки площею 0.0999 га.,що знаходиться АДРЕСА_3 наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Дебальцевською міською радою, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 426. Свідоцтво підлягало реєстрації в Єнакіївському інвентарбюро (а.с.8).
25 січня 2001 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким належний їй жилий будинок та земельну ділянку до нього, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_3 вона заповіла ОСОБА_1 (а.с.9). Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 11). 1 грудня 1979 року ОСОБА_4 склала шлюб з ОСОБА_5 та прийняла прізвище чоловіка ОСОБА_5 (а.с. 12). ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 (а.с ). Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26371568 від 10.06.2010 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований житловий будинок за адресою Донецька область, АДРЕСА_3, в розмірі Ѕ частині кожній. Площа земельної ділянки 999.0 кв.м. (а.с. 33).
У зв’язку з викладеним, суд вважає, що до спадкодавця ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 132 ЗК України (в редакції дійсної на 5 січня 2001 року) перейшло право власності на земельну ділянку за адресою Донецька обл.., АДРЕСА_3, з дня отримання свідоцтва про право на спадшину за законом - 5.01.2001 року. Після смерті ОСОБА_2, відкрилася спадщина на все її майно, в тому числі і на земельну ділянку.
Відповідно до ст.. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До позивача, спадкоємця ОСОБА_1, що в встановленому законодавством порядку прийняла спадщину в вигляді жилого будинку за АДРЕСА_4 на загальних підставах перейшло право власності на Ѕ частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, площею 0.0999 га.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 11, 60, 212 – 214 ЦПК України, ст.1272 ЦК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дебальцівської міської ради, третя особа Відділ Держкомзему Донецької області в м. Дебальцеве про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0.0999 га по АДРЕСА_1 – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0.0999 га по АДРЕСА_1 як за спадкоємницею за заповітом ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Дебальцевому Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Дебальцевський міський суд.
Суддя Дебальцевського
міського суду Попович Т.М.