Справа № 2-1942/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 27 грудня 2010  року                                                                                   м. Вінниця

Староміський  районний суд  м. Вінниці в складі:

головуючого судді: Нечипорук Л.Ф.,

при секретарі: Швець Т.М.,

за участю представника позивача: Клімішиної О.М.,

        та представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплонерго” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання,

в с т а н о в и в :

КП ВМР “Вінницяміськтеплонерго” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач, проживаючи в квартирі АДРЕСА_1, отримує від КП ВМР “Вінницяміськтеплонерго” теплову енергію у гарячій воді та централізованому опаленні. Останній не вчасно сплачує кошти за отриману теплову енергію, у зв’язку з чим станом на 21.07.2010 року утворилась заборгованість, яка складає 4 285 грн. 40 коп. Крім того, відповідачу нараховані сума втрат від інфляції в розмірі 449 грн. 85 коп. та 3% річних в розмірі 155 грн. 64 коп., а всього 4 890 грн. 89 коп. Загальну суму заборгованості позивач просив стягнути з відповідача на його користь, а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

Представник позивача Клімішина О.М. в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримала повністю, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково – на суму 1 285,40 грн. Суду пояснив, що не згоден з нарахованою позивачем сумою, оскільки він добросовісно сплачує за спожиті послуги з теплопостачання, однак, позивач, сплачені ним суми зараховує в погашення боргу, стягнутого рішенням Староміського районного суду м. Вінниці за період з лютого 2002 року по 01.05.2008 року. Вказані дії позивача представник відповідача вважає незаконними, та просить відмовити в позові про стягнення суми боргу. Крім того, представник відповідача просить відмовити в позові про стягнення з його довірителя суми втрат від інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, посилаючись на ЗУ „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

    Судом встановлено, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ЖЕК №5 (а.с.2).

Відповідач вчасно не сплачував за отриману від КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» теплову енергію у гарячій воді, в зв’язку з чим за період з 01.07.2008 року по 01.07.2010 року утворилась заборгованість, яка складає 4 890,89 грн. 78 коп., та включає в себе основну суму боргу за надані послуги – 4 285 грн. 40 коп., нарахування 3% річних – 155 грн. 64 коп. та  інфляційні – 449 грн. 85 коп. (а.с.3-5).

Встановленим фактам відповідають правовідносини, що регулюються Житловим кодексом України  та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України, квартиронаймач зобов’язаний своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги.

Між сторонами було укладено договір №05216776 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 24.03.2010 року, відповідно до якого виконавець (позивач) зобов’язується надавати споживачеві (відповідачу) та членам його сім’ї  послуги з водо, - теплопостачання, а споживач зобов’язаний своєчасно, в установлений договором  термін – до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у разі прострочення платежів сплатити пеню, а на вимогу виконавця – суму втрат від інфляції  та 3% річних (п.8, п.15.1 договору).

До укладення вказаного договору між сторонами фактично було укладено договір про надання послуг, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, а поведінка сторін засвідчуавлв їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а тому, згідно ч.2 ст. 205 ЦК України, даний договір вважається укладеним з моменту надання позивачем (виконавцем) та прийняття відповідачем (замовником) послуги з теплопостачання у гарячій воді.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р., плата за комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Як вбачається з оборотної відомості, кошти, сплачені відповідачем за спожиту теплову енергію, зараховані на його особовий рахунок, та спрямовані на погашення боргу в порядку черговості. Так, сума боргу за спожиті послуги за рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 27.06.2008 року складає 4 099,67 грн., з яких відповідачем  сплачено 1 000,00 грн., та сума боргу за розглядуваним судом позовом складає  4890,89 грн., без врахування 3% річних та інфляційних.  

    Права позивача порушені невиконанням зобов’язання відповідачем, а тому підлягають судовому захисту.

    Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

    Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання представника відповідача на Закон України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” як на підставу неправомірності нарахування позивачем суми інфляційних та процентів річних є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Нею визнається грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі порушення зобов'язання, зокрема в разі  прострочення виконання, та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ЦК України неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема форми річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

До інших засобів захисту цивільних прав відносяться річні, передбачені ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних із простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, пеня й річні, за своєю правовою природою, є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що 155,64 грн. 3 % річних та 449,85 грн. збитків від інфляції нараховані позивачем правомірно.

    На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги теплопостачання у гарячій воді в сумі 4 285,40 грн., а також – пов’язані із заборгованістю нарахування: 3% річних – 155,64 грн. та  інфляційні – 449,85 грн., а всього – на загальну суму 4 890,89 грн.

Оскільки позивачем при подачі позову до суду були понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн., суд вважає необхідним стягнути з відповідача дану суму на користь позивача, а на користь держави суму судового збору, в розмірі 51 грн., відповідно до ст. 88 ЦПК України.

    На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 67, 68, 156 ЖК України, ст.ст. 16, 509, 526, 543, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 88,  209, 212, 214, 215  ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

    Позов задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплонерго”  заборгованість в розмірі 4 890 (чотири тисячі вісімсот дев’яносто)   грн. 89 коп., а також понесені судові витрати при сплаті ІТЗ в розмірі 30 (тридцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одної) грн.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення суду.

              Суддя: