Cправа №2–1633/10
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
29 листопада 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого – судді Верьовочнікова В.М.
при секретарі – Росовській О.Ю.
із участю : - позивачки ОСОБА_1,
- представника позивача ОСОБА_2,
- представника відповідача Оверковського К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про поновлення на роботі, зміну запису у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
ОСОБА_1 13.10.2010 року звернулася до суду з цим позовом, вказавши, що 16.05.2005 року її було прийнято на роботу до філії "Відділення Промінвестбанк в м.Жмеринка" на посаду економіста відділу бухгалтерського обліку та статистичної звітності. 14.09.2009 року вказану філію було перейменовано у філію "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Жмеринка". 01.04.2010 року позивачку було переведено на посаду провідного економіста сектору супроводження операцій операційного відділу. Наказом №61 від 10.09.2010 року її звільнили за п.2 ст.41 КЗпП України за втратою довіри. Вважає власне звільнення з роботи незаконним, просила поновити її на попередньо займаній посаді, визнати запис у її трудовій книжці від 10.09.2010 року №6 "Звільнено з роботи за втратою довіри, згідно ст.41 п.2 КЗпП" недійсним та зобов’язати відповідача видати їй дублікат трудової книжки без внесення зазначеного запису; стягнути на її користь з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 4277 грн., компенсацію моральної шкоди в розмірі 3000 грн., судові витрати в сумі 3000 грн., попередньо поновивши їй пропущений з поважних причин строк звернення до суду.
В судовому засіданні позивачка та її представник уточнили та збільшили заявлені вимоги. Посилаючись на обставини ліквідації філії банку, в якій працювала ОСОБА_4, просили визнати незаконним її звільнення за п.2 ст.41 КЗпП та визнати її такою, що звільнена за п.1 ст.40 КЗпП; змінити формулювання причини звільнення та зобов’язати відповідача внести зміни до її трудової книжки, зазначивши: "Звільнена з посади у зв’язку з ліквідацією філії та скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України". Вимоги про визнання запису у її трудовій книжці від 10.09.2010 року №6 недійсним та зобов’язання відповідача видати їй дублікат трудової книжки без внесення зазначеного запису, стягнення заявлених коштів залишили без змін. Додатково просили стягнути з відповідача на користь позивачки вихідну допомогу в розмірі 1950 грн. Незаконність оспорюваного звільнення позивачки мотивували тим, що до її обов’язків не входило безпосереднє обслуговування грошових чи інших цінностей і з нею не було підписано договір про повну матеріальну відповідальність. Послались також на порушення вимог ч.3 ст.184 КЗпП щодо звільнення одинокої матері, якою вона є, за наявності дитини віком до 14 років. Вимоги про стягнення середнього заробітку обґрунтували перебуванням позивачки у вимушеному прогулі з часу її незаконного звільнення, заявлену суму відшкодування визначили самостійно з розрахунку середньоденного заробітку. Завдану моральну шкоду мотивували втратою позивачкою внаслідок безпідставного звільнення нормальних життєвих зв’язків, необхідністю вжиття нею додаткових зусиль для організації свого життя, неможливістю вільного працевлаштування за наявності вказаної в її трудовій книжці негативної інформації про підстави звільнення. Просили задоволити позов.
Представник відповідача позов не визнав. Вважає, що звільнення позивачки відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, пояснивши відсутність порушень вимог ч.3 ст.184 КЗпП України обставинами повної ліквідації філії, у якій працювала ОСОБА_1, зауважив, що посада, яку обіймала позивачка до звільнення, належить до визначеного Постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 року переліку посад, звільнення з яких за п.2 ст.41 КЗпП України може здійснюватись незалежно від обставин наявності повної матеріальної відповідальності працівника та обслуговування ним матеріальних цінностей. Також послався на здійснення досудового слідства в кримінальній справі, порушеній за обставинами вчинених працівниками Жмеринської філії правопорушень, за наслідком розслідування якої буде визначена винність осіб. Зауважив, що попередні накази, якими на позивачку покладались зобов’язання щодо збереження матеріальних цінностей, не були скасовані. Зазначив, що позивачкою не доведено обгрунтування завдання їй моральної шкоди та підставність відшкодування останньої. Просив відмовити в позові.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Відповідно п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору, зокрема, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі
ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповно-важеного ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Згідно ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у п.1 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
У відповідності до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення, зокрема, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Відповідно до вимог ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання i вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку i на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
В судовому засіданні з пояснень сторін установлено, що позивачка була звільнена з роботи згідно наказу №6 від 10.09.2010 року з підстав втрати довір’я згідно п.2 ст.41 КЗпП України, що підтверджується копію трудової книжки ПА №284639 (а.с.11-12) та відповідним наказом (а.с.13).
З копій позовної заяви (а.с.9-10) та ухвали Жмеринського міськрайонного суду від 12.10.2010 року вбачається, що позивачка зверталась до суду з аналогічним позовом 27.09.2010 року, помилково відкрите в порядку адміністративного судочинства провадження за яким судом було закрито. Таким чином, в даному конкретному випадку пропущення позивачкою визначеного законом місячного строку оскарження звільнення відбулось не з її вини, а відповідно, з поважних причин, у зв’язку з чим їй необхідно поновити строк звернення до суду.
Згідно копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.14,15 відповідно) позивачка ОСОБА_5 має дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шлюб позивачки із ОСОБА_5 розірвано після народження дитини.
За змістом довідки квартального комітету "Центральний" м.Жмеринка від 11.10.2010 року (а.с.18) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
З копії постанови президії профспілки працівників Промінвестбанку від 10.09.2010 року №73 (а.с.34) вбачається надання останньою згоди на звільнення позивачки ОСОБА_1 за ст.41 п.2 КЗпП України.
Відповідно наказів №47А від 08.04.2009 року (а.с.37), №66 від 11.06.209 року (а.с.41) старшого економіста відділу бухобліку та статзвітності ОСОБА_1 було призначено відповідальною за здійснення подальшого контролю за вкладними операціями, та за введення в ОДБ інформації вказаної в розрахункових документах в національній валюті на паперових носіях, що надаються юридичними та фізичними особами.
Згідно наказу №10 від 22.01.2010 року (а.с.39) ОСОБА_1 було переведено на посаду провідного економіста сектору клієнтського обслуговування операційного відділу.
Із змісту посадової інструкції провідного економіста сектору клієнтського обслуговування операційного відділу філію "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Жмеринка", затвердженої керуючою філією 07.04.2010 року (а.с.41-44), не вбачається ознак безпосереднього обслуговування грошових або товарних цінностей вказаною посадовою особою.
Відповідно довідок філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Вінниця" від 20.09.2010 року та від 01.11.2010 року (а.с.17,45) середня заробітна плата позивачки ОСОБА_1 за останні два місяці до її звільнення становила 1950 грн.
Згідно копії постанови в.о. Жмеринського міжрайонного прокурора від 13.09.2010 року (а.с.49) за ознаками привласнення коштів вкладника шляхом зловживання своїм службовим становищем порушено кримінальну справу відносно контролера касира сектору вкладних операцій філії "Відділення Промінвестбанк" м.Жмеринка ОСОБА_6
Відповідно наказу №45 від 08.04.2009 року (а.с.54) старшого економіста ОСОБА_1 призначити відповідальною особою за зберігання товарно-матеріальних цінностей на складі філії відділення банку.
Згідно наказу №99 від 30.09.2009 року (а.с.55) старшому економісту відділу бухобліку та статзвітності ОСОБА_1 надано старт-картку для забезпечення введення електронних платіжних документів в комплексну систему "Автоматизований банк".
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 09.09.2010 року (а.с.59-60) вона не мала фізичної можливості здійснювати контролювання роботи ОСОБА_7 через власну завантаженість виконанням покладених на неї решти обов’язків.
Відповідно змісту наказу №260 о/с від 30.06.2010 року голови правління ПАТ "Промінвестбанк" (а.с.47) припинено діяльність філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Жмеринка Вінницької області" до 13.09.2010 року шляхом її ліквідації; доручено не пізніш як за два місяці попередити в.о. керуючого та головного бухгалтера філії про наступне вивільнення 10.09.2010 року за скороченням штату.
Згідно довідки перевірки організації та оформлення вкладних операцій у філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Жмеринка", затвердженої 13.08.2010 року в.о. директора філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Вінниця" (а.с.62-64) серед вказаних працівників, які займаються оформленням вкладних рахунків, і перевірка яких була здійснена, у філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Жмеринка" позивачка ОСОБА_1 не зазначена.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони представлені із дотриманням вимог закону, ніким не заперечуються та не суперечать один одному.
Суд не приймає до уваги представлені службову записку від 09.09.2010 року (а.с.56-57) оскільки надана суду її копія не підписана особою, що зазначена в ній, іншими особами - за змістом викладення встановлених обставин комісією, відсутні підтвердження про ознайомлення з нею зацікавлених осіб, інтересів яких вона стосується; повідомлення від 07.09.2010 року (а.с.58) та пояснення ОСОБА_7 від 06.09.2010 року (а.с.61), оскільки останні фактично не містять ніяких відомостей щодо службової діяльності позивачки.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що звільнення позивачки ОСОБА_1 за п.2 ст.41 КЗпП України з підстав втрати довір’я, з наявних на момент її звільнення обставин, про які сторонами повідомлено суд в межах з’ясування обставин даної справи, є неправомірним, оскільки посада позивачки, з якої вона була звільнена, не була пов’язана із безпосереднім обслуговуванням особисто нею грошових або товарних цінностей у тому розумінні, як визначено в п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року №9, а саме – не пов’язані їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо, а тому застосування звільнення її з даної посади за втратою довір’я є неприпустимим, оскільки в даному конкретному випадку не становить ознак спеціального суб’єкта, визначеного диспозицією відповідної норми закону.
При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо належності посади позивачки до переліку посад, звільнення яких за втратою довіри можливе без наявності їх повної матеріальної відповідальності, оскільки згадуваним ним нормативним актом передбачений саме перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Посилання представника відповідача щодо поширення на позивачку попередньо покладених обов’язків в частині матеріальної відповідальності також є безпідставними, оскільки вони стосуються інших посад і за відсутності даних про їх сумісництво не мають подальшої дії; окрім того матеріальна відповідальність особи за відповідним наказом стосувалась виключно матеріальних цінностей на складі філії, даних про неналежне забезпечення зберігання яких суду не наведено.
Безпідставним на думку суду є також доводи представника позивача щодо здійснення досудового слідства в кримінальній справі за обставинами порушень в діяльності Жмеринської філії банку, оскільки за обсягом встановлених судом обставин дана кримінальна справа порушена щодо зловживань іншої судової особи, а за відсутності в ній обвинувального вироку суду, що набув законної сили, самовільні висновки про винність позивачки є передчасними та упередженими. В інший спосіб вину позивачки представником відповідача також не доведено.
Суд погоджується із доводами позивачки та її представника щодо порушення відповідачем вимог ч.3 ст.184 КЗпП при звільненні позивачки, яка є одинокою матір’ю, тобто жінкою, яка самостійно виховую та утримує неповнолітню дитину, відповідне визначення правового поняття якої міститься у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року №9, оскільки виключення заборони звільнення таких осіб у випадку повної ліквідації підприємства законодавчо обмежено обставинами подальшого працевлаштування звільнюваної особи, чого фактично зроблено відповідачем не було.
За таких підстав суд доходить висновку, що звільнення позивачки за п.2 ст.41 КЗпП України за втратою довір’я слід визнати незаконним та з урахуванням ліквідації установи за місцем її попередньої роботи та відповідної неможливості поновлення її на роботі в межах заявлених вимог змінити формулювання причини звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією установи та скороченням штату працівників.
На думку суду не підлягає задоволенню вимога про зобов’язання відповідача до видачі позивачці дублікату трудової книжки, оскільки відповідне виправлення за судовим рішенням формулювання підстав звільнення в ній матиме достатній спосіб для захисту оспорюваного права, яке позивачкою не пов’язано із захистом честі, гідності та ділової репутації, в межах якого існувала б імовірність доцільності заявленої заміни документу.
Одночасно суд вважає, що в частині вимог стосовно виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу позов задоволенню не підлягає, так як позивачкою не представлено доказів фактичного перешкоджання її подальшому працевлаштуванню за наслідком звільнення за втратою довір’я.
Натомість підлягає задоволенню вимога щодо зобов’язання відповідача до виплати середньомісячного заробітку у встановленому судом розмірі за обставинами визначення звільнення позивачки з підстав ліквідації установи за скороченням штату працівників.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачкою не доведено обставини погіршення її психологічного стану та душевних страждань; разом з тим суд визначає, що неправомірне її звільнення з роботи призвело до зміни звичайного способу її життя, необхідності вжиття додаткових зусиль для його подальшої організації, відновлення порушеного права, а тому з урахуванням принципів розумності та справедливості, моральна шкода підлягає відшкодуванню у меншому від заявленому розмірі.
З урахуванням переважного задоволення заявлених позовних вимог, які мають характер вимог майнового характеру та вимог, які не підлягають оцінці, стягненню з відповідача на користь відповідачки підлягають понесені та документально підтверджені судові витрати з надання правової допомоги (а.с.7), а на користь держави – сумарні судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, від сплати яких звільнена позивачка.
Враховуючи викладене, керуючись 5, 8, 10, 60, 61, 174, 209, 210, 212-214 ЦПК України, ст. 36, 40, 41, 44, 184, 233, 234, 235 КЗпП України , п.9, 28 п останови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, суд –
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк на звернення до суду.
Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи 10 вересня 2010 року за п.2 ст.41 КЗпП України в зв’язку з втратою довіри.
Зобов`язати ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" змінити формулювання в трудовій книжці ОСОБА_1 причини та підстави її звільнення 10.09.2010 року, вказавши замість слів та цифр "за втратою довіри, згідно ст.41 п.2 КЗпП України" слова та цифри "за скороченням штату працівників у зв’язку з ліквідацією установи, згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України".
Стягнути з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м.Київ, пров. Шевченка, 12, індекс 01001) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки АДРЕСА_1 1950 (одну тисячу дев’ятсот п’ятдесят) гривень вихідної допомоги при звільненні, 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди, 3000 гривень судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м.Київ, пров. Шевченка, 12, індекс 01001) на користь держави 68 (шістдесят вісім) гривень судового збору (р/р 31418537700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261) та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (р/р 31213259700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261)
Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
СУДДЯ