Справа № 2-790/10 р.

РІШЕННЯ

І м е н е м   У к р а ї н и

4 листопада 2010 року         Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

                    секретаря Буга Р.М.,

                    з участю: позивачки – відповідачки ОСОБА_1,  

                    відповідача-позивача ОСОБА_2,

                    представника відповідача-позивача ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності та зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

03.09.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності  та вказала, що вони разом з ОСОБА_2 проживали однією сім’єю з 2002 по 2007 рік, без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання вони разом придбали земельну ділянку, площею 0,1666га, яка розташована в АДРЕСА_1, Жмеринського району і на якій знаходився незавершений будівництвом будинок.

За час спільного проживання будинок був добудований і в ньому вони проживають по даний час. Під час добудови вказаного  будинку спільно з ОСОБА_2 вони вклали вікна, провели опалення, залляли підлогу та провели газ. Усі інші роботи – штукатурка, кладка плитки в кухні, шпатлювання стін в кімнатах, стяжка підлоги під лінолеум робила вона особисто, а поклейку шпалерів у кімнатах та інше здійснила за власні кошти.

На придбання вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витратили 2500 доларів США, з яких 1500 доларів США були її особистими, а 1000 доларів США вона взяла у борг. З взятих у борг 1000 доларів США 300 ОСОБА_1 повернула самостійно, а 700 доларів США вона повертали разом з ОСОБА_2.

Позивачка  вважає, що  земельна ділянка та недобудований будинок на ній були придбані за її особисті кошти та за кошти, які належали їм з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності і її вклад в придбання земельної ділянки та добудову житлового будинку складає 86%, а вклад ОСОБА_2 – 14%.  

На початку 2008 року між нею та ОСОБА_2 виник спір про майно, для врегулювання якого між ними 18.04.2008 року був укладений договір про встановлення порядку володіння і користування житловим будинком АДРЕСА_1 Жмеринського району, який був посвідчений приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4, за реєстром № 954.

Згідно договору від 18.04.2008 року у володінні та користуванні ОСОБА_1 знаходиться: кімната 1-3 площею 19,8 кв. м, кімната 1-4 площею 16,4 кв. м, котельня 1-1 площею 4,3 кв. м, веранда І площею 7,6 кв. м, ганок площею 10,2 кв. м; - у володінні та користуванні ОСОБА_2 знаходиться: кімната 1-5 площею 17,9 кв. м, кухня 1-6 площею 5,2 кв. м, коридор 1-2 площею 4,2 кв. м, п/А погріб, сарай «Б», сарай «В», убиральня «Г».

В зв'язку з цим ОСОБА_1 просить суд поділити майно, яке належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності та визнати за нею право приватної власності на 86% земельної ділянки, площею 0,1666 га в АДРЕСА_1 Жмеринського району, та на кімнати: 1-3 площею 19,8 кв. м; 1-4 площею 16,4 кв. м; котельню 1-1 площею 4,3 кв. м; веранду І площею 7,6 кв. м; ганок площею 10,2 кв. м у житловому будинку «А», який знаходиться на вищевказаній земельній ділянці; визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 14% земельної ділянки, площею 0,1666 га, в АДРЕСА_1 Жмеринського району та на кімнати: 1-5 площею 17,9 кв. м; кухню 1-6 площею 5,2 кв. м; коридор 1-2 площею 4,2 кв. м у житловому будинку «А», а також на погріб п/А, сарай «Б», сарай «В», убиральню «Г».

Під час слухання справи позивачка - ОСОБА_1 неодноразово уточнювала та змінювала позовні вимоги, згідно остатніх уточнень та доповнень, які вона надала через канцелярію суду  25.08.2010 року позивака просила:

-   визнати договір купівлі-продажу №558 від 26.02.2003 року будинку в АДРЕСА_1 в частині визнання Ѕ ОСОБА_1 та Ѕ ОСОБА_2 недійсним;

-   скасувати свідоцтво на право приватної власності  № НОМЕР_1, №НОМЕР_2 від 12.03.2008 року.

-   поділити майно, яке належить їй - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності;

-    визнати за нею – ОСОБА_1 право приватної власності на 86 % земельної ділянки площею 0,1666 га в АДРЕСА_1 та 86% житлового будинку з господарчими спорудами в АДРЕСА_1;

-   визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 14% земельної ділянки площею 0,1666 га в АДРЕСА_1 та на 14% житлового будинку з господарчими спорудами в АДРЕСА_1;

-   поділити між ними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне рухоме майно: антену супутникову вартістю 1000 грн., котел «Данко» вартістю 1250 грн., телевізор вартістю 1050 грн., газову плиту вартістю 600 грн.;

-   стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, згідно поданих квитанцій в т.ч. за оплату юридичної допомоги 3000 грн..

Того ж таки числа, 25.08.2010 року, позивачка через канцелярію суду надала заяву, в які просила її позов в частині поділу рухомого майна ( антени супутникову вартістю 1000 грн., котла «Данко» вартістю 1250 грн., телевізора вартістю 1050 грн., газової плити вартістю 600 грн.) залишити без розгляду.

25.08.2010 року суд виніс ухвалу про залишення позовної заяви, в частині  поділу між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухомого майна: антени супутникової вартістю 1000 грн., котла «Данко» вартістю 1250 грн., телевізора вартістю 1050 грн., газової плити вартістю 600 грн., без розгляду.

19.03.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ спільного майна в якому вказав, що з 2002 по 2008 рік вони з ОСОБА_1 проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет. В період спільного проживання за спільні кошти вони купили незакінчений будівництвом житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, Жмеринського району та земельну ділянку площею 0,1666 га, на якій був розташований будинок. Також біля будинку були побудовані господарські споруди. З часом вони разом добудували будинок та проживають в ньому.

Згідно свідоцтв про право власності на будинок від 12.03.2008 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, виданих на підставі рішення виконкому Браїлівської селищної ради Жмеринського району від 18.02.2008 року № 25, кожному з них, як йому – ОСОБА_2, так і ОСОБА_1 належить по Ѕ частині спірного будинку з господарськими будівлями.

В зв'язку з цим просить суд прийняти його зустрічний позов та об’єднати його в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1; розділити між ним – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільне майно – житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1, Жмеринського району, в натурі у відповідності до часток, згідно свідоцтв про право власності.

Під час слухання справи позивачка за зустрічним позовом - ОСОБА_2 уточнив свої вимоги, 28.07.2010 року надав через канцелярію суду відповідну заяву, в які просив:

-   поділи по варіанту №1 додатку №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14.09.2009 року №91 житловий будинок АДРЕСА_1 Жмеринського району;

-   виділити ОСОБА_2 в натурі на праві власності в будинку АДРЕСА_1 Жмеринського району: котельню 1-1 площею 4,30 кв. м, коридор 1-2 площею 4,20 кв. м, кімнату 1-5 площею 17,90 кв. м, кухню 1-6 площею 5,20 кв. м, частину І площею 3,80 кв. м.; погріб «п/а», сарай «Б», загальною вартістю 95637,00 грн., що складає Ѕ частину від усього домоволодіння, визнавши за ним право власності на вказану частину житлового будинку з господарськими будівлями;

-   виділити ОСОБА_1 в натурі на праві приватної власності  частину І площею 3,80 кв. м, кімнату 1-3 площею 19,80 кв. м, кімнату 1-4 площею 16,40 кв. м, ганок, сарай «В», вбиральню «Г» загальною вартістю 100802,00 грн., що  складає Ѕ частину від усього домоволодіння, визнавши за нею право власності  на вказану частину  житлового будинку з господарськими будівлями;    

-   стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2582,50 грн.  різниці у вартості майна;

-   зобов’язати ОСОБА_2, відповідно до варіанту №1 додатку №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14.09.2009 року №91: встановити отвір п.1; замурувати віконний отвір п. 2; встановити перегородку п.3;  

-   зобов’язати ОСОБА_1, відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи встановити дверні отвори п. 6 та 7;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені сим витрати на оплату державного мита в сумі 51 грн., 30 грн. на оплату ІТЗ, 2000 грн. за оплату проведеної експертизи,   та 4000 грн. за надання правової допомоги. Всього стягнути 6081 грн..  

В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнені та доповнені позовні вимоги підтримала повністю, просила задовольнити позов з таких підстав: позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 на придбання недобудованого будинку по АДРЕСА_1 Жмеринського району і земельної ділянки вклала особистих коштів еквівалентну 1500 доларів США, які вона отримала від продажу худоби, яку вона тримала і вигодувала, а кошти отримані від продажу худоби вкладала у купівлю будинку – 06.04.2002 року здала на м’ясокомбінат 3 бики, за що отримала 3600 грн. (або 700 доларів США), весною 2002 року продала 4 свині і отримала 2500 грн. (або 500 доларів США), влітку 2002 року купила 80 доларів США з своєї зарплати; восени 2002 року заробила на обробці буряків 620 грн. (або 120 доларів США), у грудні 2002 року продала власний дубовий пиломатеріал за 1500 грн.. При цьому ОСОБА_1 не надала суду будь-яких письмових доказів про отримання нею коштів від продажу худоби та за обробіток буряків.  

ОСОБА_1 пояснила, що вона зійшлась з ОСОБА_2 восени 2001 року і стала з ним проживати у її матері ОСОБА_5. Будинок АДРЕСА_1 Жмеринського району купили 26.02.2003 року за 13200 грн., а земельну ділянку за 500 грн.. Договори купівлі-продажу були посвідченні у нотаріальній конторі на неї – ОСОБА_1 та на ОСОБА_2. Для купівлі будинку вона  взяла у борг у ОСОБА_6 1000 доларів США, надавши йому розписку. З отриманих в борг 1000 доларів США вона спільно з ОСОБА_2 повернули ОСОБА_6 лише 700 доларів США, а решту 300 доларів США вона віддавала ОСОБА_6 сама.

Вважає, що на придбання спірного майна, яке є спільною сумісною власністю нею – ОСОБА_1 було витрачено 350 доларів США, а ОСОБА_2 також 350 доларів США, а решту коштів 1800 доларів США, це є її особисті кошти, а тому частка, яка може належати ОСОБА_2 у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю, складає лише 14 % спірного будинку. З нею – ОСОБА_1 проживає її донька від першого шлюбу, студентка; іншого житла ні у неї – ОСОБА_1 ні у дочки немає, крім спірного будинку.

Вимоги викладені в уточненій позовній заяві просить задовольнити повністю. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про розподіл майна просить відмовити.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 уточнений та доповнений позов ОСОБА_1 не визнали повністю і пояснили, що він – ОСОБА_2 з ОСОБА_1 став проживати однією сім’єю з 2001 року. Проживали біля матері ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в смт. Браїлів Жмеринського району. Разом з ОСОБА_1 у 2003 році придбали недобудований будинок АДРЕСА_1 Жмеринського району за спільні кошти – разом вирощували для продажу худобу і свині, а також він працював на підприємстві, де отримував заробітну плату, яку віддавав ОСОБА_1, а кошти, яких не вистачало в розмірі 1000 доларів США спільно взяли у борг у ОСОБА_6, які разом і повернули ОСОБА_6. Від безпосередньо приймав участь у добудові купленого будинку – зробив газове опалення будинку, проводив газ до будинку, заливав підлогу, стелю, вставляв вікна. Не заперечує проти того, що ОСОБА_1 також приймала участь із своїми рідними у ремонті будинку.

Договори купівлі-продажу будинку  та земельної ділянки  від 26.02.2003 року   оформлювались  на нього та на ОСОБА_1.

Свій зустрічний уточнений позов про поділ будинку з господарськими будівлями, які розташовані в АДРЕСА_1, Жмеринського району, ОСОБА_2 підтримує в повному обсязі, так як вони разом з ОСОБА_1 придбали їх за спільні кошти. Будинок фактично вже поділений ОСОБА_1, так як вона вже самостійно замурувала дверні отвори,  поставила у своїй половині будинку для опалення грубку і зробила окремий вихід з своєї частини будинку. Розподіл будинку, який вже провела ОСОБА_1 відповідає вимогам проведеної експертизи по І варіанту.    

Заслухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, так як згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України – співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 року, із змінами і доповненнями, - при вирішенні справ про виділ часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом; виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

В судовому засіданні встановлено, що сторонам належить на праві приватної власності по Ѕ ідеальній частині жилого будинку АДРЕСА_1 Жмеринського району Вінницької області з господарчими будівлями, а також сторони користуються  земельною ділянкою, площею 0,16666 га, яка знаходиться по вищевказаній адресі; є технічна можливість виділити сторонам відокремлену частину будинку з самостійними виходами і є технічна можливість переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що їздив своєю машиною разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на базар для купівлі худоби для них. Будинок вони придбали, коли проживали разом  в 2003 році. Хто з них й що робив біля спірного будинку він не знає.

Свідки ОСОБА_8 суду пояснили, що восени 2000 року придбали у ОСОБА_1 худобу, а саме 1 теля за 500 грн..

Свідок ОСОБА_9 в 2000 році, коли ОСОБА_1 проживала з батьками, купив у неї худобу – 1 теличку за 600 грн..

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він є батьком ОСОБА_1, з якою з 2001 року, почав спільно жити ОСОБА_2 у них в дома. Приблизно, через три роки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 купили незакінчений будівництвом будинок (стіни, коробка, дах). Будинок закінчували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом, а саме, вставили вікна, штукатурили стіни, проводили воду, газ, а він їм допомагав в цьому.      

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є матір’ю ОСОБА_1, яка разом з ОСОБА_11 стала проживати з жовтня 2001 року в її будинку. Вони жили однією сім’єю і у них був спільний бюджет, вони тримали худобу, а ОСОБА_5 з чоловіком ОСОБА_10 їм допомагала. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом купили спірний будинок у 2003 році, а потім спільного його добудували.  Худобу купувала ОСОБА_1 до спільного проживання з ОСОБА_11 за свої кошти. Під час спільного життя ОСОБА_11 працював на Первомайському вагоноремонтному заводі слюсарем.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що у 2001 році він допомагав ОСОБА_1 у придбанні худоби та купував у неї худобу.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що по об’яві в газеті взнав, що продаються будівельні матеріали (Т.1 а.с.151), в березні 2003 року придбав у ОСОБА_1 за 1500 грн. будівельні матеріали, крім фельцованих дубових брусків для луток. Говорила йому, що їй потрібно віддати борг за куплений будинок.

За договором купівлі-продажу від 26.02.2003 року (Т.1 а.с.5) ОСОБА_2 і ОСОБА_1 придбали у ОСОБА_14 незакінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_2 Жмеринського району за 13200 грн., про що не заперечують сторони.

За свідоцтвами № НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 12.03.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності належить по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1 Жмеринського району Вінницької області (Т.1 а.с.7, 64); а ОСОБА_2 14.03.2008 року Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації видало реєстраційне посвідчення на Ѕ частину житлового будинку з господарчими будівлями, за вказаною вище адресою (Т.1 а.с.63).

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 29.12.2008 року (Т.1 а.с.30-31) договір укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення порядку володіння і користування житловим будинком АДРЕСА_1 Жмеринського району Вінницької області, посвідченого 18.04.2008 року приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4 за реєстром № 954 – визнано недійсним; а ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області від 19.02.2009 року вказане рішення суду від 29.12.2009 року залишено без змін (Т.1 а.с.32-36).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 Жмеринського району (Т.1 а.с.84-87) та оглянутої в судовому засіданні інвентаризаційної справи № 1927 на будинковолодіння за вищевказаною адресою видно, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є співвласниками по Ѕ ідеальної частки.

Згідно договору купівлі-продажу від 26.02.2003 року (Т.1 а.с.172) ОСОБА_2 і ОСОБА_1 придбали земельну ділянку площею 0,1666га в смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області у ОСОБА_14, за 500 грн., про що не заперечують сторони. Як пояснили ОСОБА_2 і ОСОБА_1, вони державний акт на земельну ділянку не переоформляли.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 91 від 14.09.2009 року надано варіанти розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 Жмеринського району Вінницької області, з господарськими будівлями у земельної ділянки, розташованої за вказаною адресою (Т.1 а.с.92-140).

З довідки № 299 від 21.12.2009 року (Т.1 а.с.208) видно, що заробітна плата ОСОБА_1 за 2001, 2002, 2003 роки склала 5791 грн. 11 коп..

З довідок № 45, 46 від 16.12.2009 року (Т.1 а.с.209, 210) та № 568 від 23.12.2009 року видно, що заробітна плата ОСОБА_2 за 2001, 2002, 2003 роки склала 14098 грн. 61 коп..

Ці докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог закону і проти них не заперечують сторони.

Вимога ОСОБА_2 про поділ будинку АДРЕСА_1 Жмеринського району, відповідає варіанту 1, додатку 1, висновку судової будівельно-технічної експертизи № 91 від 14.09.2009 року (Т.1 а.с.116-117), а також те, що ОСОБА_1 фактично провела розподіл спірного будинку самовільно замурувавши дверні отвори з кімнати 1-5 в кімнату 1-3, та з кімнати 1-5 в кімнату 1-4, зробивши вихід з кімнати 1-3 у веранду, поставивши при цьому грубку для опалення між кімнатами 1-4 та 1-3.

Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ будинку з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, Жмеринського району Вінницької області, підлягає задоволенню відповідно до варіанту 1, додатку 1, висновку судової будівельно-технічної експертизи № 91 від 14.09.2009 року, але частковому, так як ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь різницю в ідеальних частках в сумі 2582,50 грн..

Згідно висновку експертизи (Т.1 а.с.117) Усього по домоволодінню для першого співвласника (по варіанту 1 додатку 1 експертизи)  95637,00 грн., для другого співвласника 100802,00 грн. Відступ від ідеальної частки для першого співвласника на 2582,50 грн. менше, для другого на ту ж суму більше. Тому зазначену суму, віднявши від другого співвласника необхідно ділити на попалам, присудивши першому співвласнику   1291,25 грн.  різниці у вартості майна.

Уточненні позовні вимоги ОСОБА_1 від 25.08.2010 року: визнати договір купівлі-продажу №558 від 26.02.2003 року будинку в АДРЕСА_1 в частині визнання Ѕ ОСОБА_1 та Ѕ ОСОБА_2 недійсним; скасувати свідоцтво на право приватної власності  № НОМЕР_1, №НОМЕР_2 від 12.03.2008 року; поділити майно, яке належить їй - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності; визнати за нею – ОСОБА_1 право приватної власності на 86 % земельної ділянки площею 0,1666 га в АДРЕСА_1 та 86% житлового будинку з господарчими спорудами в АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 14% земельної ділянки площею 0,1666 га в АДРЕСА_1 та на 14% житлового будинку з господарчими спорудами в АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, згідно поданих квитанцій в т.ч. за оплату юридичної допомоги 3000 грн., -  задоволенню не підлягають, так як згідно до вимог п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України  №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-230 ЦК України правочин вчинений під впливом помилки або обману, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце,  а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після  виконання хоча б однією зі сторін зобов’язань, які виникли з правочину, і не пов’язане з поведінкою іншої сторони правочину, Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману (ст.230 ЦК) у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однією зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

З рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.12.2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним (Т.1 а.с.30-31) видно, що ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір від 18.04.2008 року, який був  укладений між ним та ОСОБА_1  про встановлення порядку володіння і користування житловим будинком АДРЕСА_1 Жмеринського району, в зв'язку з тим, що він - ОСОБА_2 був введений в оману ОСОБА_1 щодо їх подальшого спільного проживання однією сім’єю, що стало основною причиною того, що він погодився на укладення завідомо несправедливого відносно себе договору. Рішенням суду від 29.12.2008 року було визнано договір укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення порядку володіння і користування житловим будинком АДРЕСА_1 Жмеринського району Вінницької області, посвідченого 18.04.2008 року приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4 за реєстром №954 – недійсним. Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області від 19.02.2009 року рішення суду від 29.12.2009 року залишено без змін (Т.1 а.с.32-36).

Вимога ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу від 26.02.2009 року  задоволенню не підлягає з підстав недоведеності в судовому засіданні фактів вчинення даного правочину під впливом помилки (ст.229 ЦК) або обману (ст.230 ЦК).

Крім того, вимоги посесор не підлягають задоволенню і тому, що згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 4  ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про сплив строків позовної давності щодо визнання договору недійсним за позовом ОСОБА_1 та застосування строків позовної давності при вирішення спору по суті, просили відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник.    

Крім того, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.23 ЗК України). У відповідності до п. 7 Перехідних положень ЗК України, з 1 січня 2004 року, громадяни, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України (2001 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає  після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

У новій редакції зазначеної вище норми, що почала діяти з 2 травня 2009 року, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державного акту про їх право на земельну ділянку площею 1,1666га,  розташовану в смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області, суду не надали, а ні договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, а ні сама земельна ділянка не зареєстровані, тому не підлягають задоволенню, також, і з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1.        

Вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 86% житлового будинку з господарчими будівлями та на 86 % земельної ділянки по АДРЕСА_1 Жмеринського району в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вкладала більше своїх коштів на придбання будинку і земельної ділянки, суд вважає безпідставними і такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового засідання, і ці  твердження спростовуються вищенаведеними доказами.

 Керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 60, 61, 88, 209, 210, 212, 213, 214 ЦПК України, ст.ст. 229, 230, 257, ч. 4 ст. 267 ч. 4 ст. 334, ст.364 ЦК України, п.6 Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 рок, із змінами і доповненнями,  п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року,ст. 23, ч. 1 ст. 125 ЗК України,  -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності -  відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поділи по варіанту №1 додатку №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14.09.2009 року №91 житловий будинок АДРЕСА_1 Жмеринського району;

Виділити ОСОБА_2 в натурі на праві власності в будинку АДРЕСА_1 Жмеринського району: котельню 1-1 площею 4,30 кв. м, коридор 1-2 площею 4,20 кв. м, кімнату 1-5 площею 17,90 кв. м, кухню 1-6 площею 5,20 кв. м, частину І площею 3,80 кв. м.; погріб «п/а», сарай «Б», загальною вартістю 95637,00 (дев’яносто п’ять тисяч шістсот тридцять сім) грн., що складає Ѕ частину від усього домоволодіння, визнавши за ним право власності на вказану частину житлового будинку з господарськими будівлями;

Виділити ОСОБА_1 в натурі на праві приватної власності  частину І площею 3,80 кв. м, кімнату 1-3 площею 19,80 кв. м, кімнату 1-4 площею 16,40 кв. м, ганок, сарай «В», вбиральню «Г» загальною вартістю 100802,00 (сто тисяч вісімсот дві) грн., що  складає Ѕ частину від усього домоволодіння, визнавши за нею право власності  на вказану частину  житлового будинку з господарськими будівлями;    

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1291 (одна тисяча двісті дев’яносто одна) грн. 25 коп.  різниці у вартості майна;

Зобов’язати ОСОБА_2, відповідно до варіанту №1 додатку №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14.09.2009 року №91: встановити отвір п.1; замурувати віконний отвір п. 2; встановити перегородку п.3;  

Зобов’язати ОСОБА_1, відповідно до варіанту №1 додатку №1 висновку будівельно-технічної експертизи від 14.09.2009 року №91: встановити дверні отвори п. 6 та 7;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені сим витрати на оплату державного мита в сумі 51(п’ятдесят одна) грн., 30 (тридцять) грн. на оплату ІТЗ, 2000 (дві тисячі) грн. за оплату проведеної експертизи,   та 4000 (чотири тисячі) грн. за надання правової допомоги (Т. 1а.с. 52, 53, 145, 224, Т.2 а.с.78).  

Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд  за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.      

          С У Д Д Я:                     (підпис)

Копія вірна:

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду                             А.М. Заярний    

Секретар: