Справа № 2- 2245/10/0408
РІШЕННЯ
ІМЕН Е М УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого – судді Сільченко В.Є.
при секретарі – Алісовій Т.С.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача ОСОБА_2
за участю пр. відповідача Лутоніної Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди , суд –
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до відповідача - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач та його представник зазначили, що позивач – 23 серпня 2001 року був направлений в службове відрядження в місто Дніпропетровськ, для вирішення виробничих питань ТОВ „ВАРТА" де він працював заступником директора, на підставі наказу по підприємству. Службовий автомобіль для поїздки був виділений ТОВ " ВАРТА"
Перед виїздом в службове відрядження водій автомобіля провів огляд автомобіля і отримав інструктаж з охорони праці та безпеки руху.
Близько 10 години на смугу руху по якій їхав службовий автомобіль в якому знаходився позивач в якості пасажира виїхав на зустріч легковий автомобіль „ФОЛЬСВАГЕН-ГОЛЬФ" під керуванням водія ОСОБА_4, в результаті чого сталося зіткнення автомобілів. По даному факту порушена кримінальна справа.
В результаті ДТП позивач отримав ряд травм, а саме тяжку сполучну травму, тупу травму брюшної порожнини, розрив селезінки, брюшна кровотеча, опіки тулубу 3 ступеню, перелом 3-9 ребер зліва, забій тазу, розрив легені гемопневмоторакс.
В зв'язку з отриманими травмами позивач вимушений був пройти курс лікування на протязі 1 місяця і 4 днів первинно в Софіївській районній лікарні , де йому видалили селезінку , а в подальшому був направлений в 2 міську лікарню для лікування в м. Кривий Ріг.
Після проходження первинного лікування в Софіївській районній лікарні позивач ще вимушений був на протязі більш як двох років проходити лікування , в нього була видалена селезінка , порушена робота хребця, все його тіло знаходиться в шрамах від операцій , а також опіків.
По факту отримання позивачем травмування був складений акт форми Н-1, який підтверджує той факт , що його вини в травмуванні на робочому місці немає.
В результаті отриманої травми на виробництві, після проходження курсу лікування 08.07.2002 року позивачем була подана заява про звільнення з роботи в зв'язку з погіршенням його стану здоров’я і 15.07.2002 року він був звільнений з роботи.
Згідно довідки ВТЕК позивачу встановлено 07.05.2003 року 25 відсотків втрати професійної працездатності, а 15.05.2005 року йому встановлено 25 відсотків втрати працездатності безстроково , так як стан його здоров’я не поліпшився.
В результаті отриманої ним при виконанні роботи часткової втрати працездатності позивачу спричинена моральна шкода , яка згідно ст.23, 1167,1168 Цивільного кодексу України підлягає відшкодуванню. Окрім цього в ст.З Конституції України вказано , що здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю в Україні.
Згідно Закону України який діяв в період настання страхового випадку, Про загально обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві..." Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві повинен відшкодувати завдану йому моральну шкоду ( ст.34 Закону).
Спричинена позивачу моральна шкода полягає в тому , що позивач вимушений нести додаткові витрати з бюджету на придбання ліків, проведення операцій , постійні медичні обстеження. При зміні погодних умов він відчуває сильні болі. Систематично повинен проводити курси лікування. В результаті отриманої позивачем втрати професійної працездатності порушені його побут, образ його життя , відчуття неповноцінності приносить позивачу додаткові моральні страждання. Стан його здоров’я не поліпшується , а тільки може погіршуватися і це його приводить до стану відчаю і апатії.
Виходячи з вищевикладеного, спричинену позивачу моральну шкоду він оцінює в 173800 гривен , виходячи з того, що мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2010 року складає 869 гривен і згідно рішення Конституційного суду України він має право вимагати в рахунок відшкодування йому моральної шкоди 200 розмірів мінімальної заробітної плати. Строк позовної давності по даній категорії справ не розповсюджується. Додаткові докази завдання моральної шкоди по даній категорій справ не потрібні, так як факт завдання моральної шкоди по даній категорії чітко передбачений цивільним кодексом України, Рішенням конституційного суду України, Законом України „Про загальнообов'язкове державне страхування..." , а також Конституцією України.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодився, позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди з боку підприємства, а вимоги щодо розміру моральної шкоди завищені та не обґрунтовані. Вважає, що позивач не зазначає чітко у чому саме полягають порушення з боку відповідача норм законодавства, що в свою чергу потягло за собою наслідки у вигляді моральних страждань, у чому полягає та чим підтверджується вина підприємства.
Передбачене ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, а також про зміну образу і якості життя в зв’язку з втратою професійної працездатності.
Таким чином , Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі не повинно виплачувати позивачеві моральну шкоду.
Вислухавши сторони, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2006 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та 2007 роки.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2008 року положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу 1 Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду , яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розділ обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Згідно вимог ст. 268 ЦК України позови про відшкодування шкоди здоров’ю заподіяному при виконанні трудових обов’язків не мають строку позовної давності.
З матеріалів справи вбачається , що в результаті ДТП позивач отримав ряд травм, а саме тяжку сполучну травму, тупу травму брюшної порожнини, розрив селезінки, брюшна кровотеча, опіки тулуба 3 ступені, перелом 3-9 ребер зліва, забій тазу, розрив легені гемопневмоторакс.
В зв'язку з отриманими травмами позивач вимушений був пройти курс лікування на протязі 1 місяця і 4 днів первинно в Софіївській районній лікарні , де йому видалили селезінку , а в подальшому був направлений в 2 міську лікарню для лікування в м. Кривий Ріг.
Після проходження первинного лікування в Софіївській районній лікарні позивач ще вимушений був на протязі більш як двох років проходити лікування , в нього була видалена селезінка , порушена робота хребця, все його тіло знаходиться в шрамах від операцій , а також опіків.
По факту отримання позивачем травмування був складений акт форми Н-1, який підтверджує той факт , що його вини в травмуванні на робочому місці немає.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи відповідача, що позивачем не надано доказів про наявності моральних страждань є безпідставними.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода.
Суд вважає, що у зв’язку з професійним захворюванням на виробництві та отримані позивачем втрати професійної працездатності, порушено звичайний для позивача спосіб життя, він вимушений втрачати додаткові сили для організації свого життя, а при таких обставинах переносить моральні страждання та переживання. При вказаних обставинах суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.
Беручи до уваги, що обставини , викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, також встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що спричинена моральна шкода підлягає компенсації.
При обговоренні суми за спричинену моральну шкоду, яку позивач оцінив у 173800 грн., суд виходить із принципів розумності, виваженості і справедливості, враховуючи тяжкість наслідків у стані здоров’я позивачки, відсотків втрати професійної працездатності – 25%. Суд вважає необхідним назначити позивачу компенсацію в розмірі 30 000 гривень, що буде відповідати компенсації за спричинену моральну шкоду.
Керуючись ст.ст. 4,12,13 Закону України «Про охорону праці», ст.. 237-1 КЗпП України, ст.. 1167, 1168 ЦК України, рішеннями Конституційного суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004р., №20-рп/2008 від 08 08.10.2008 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. (з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року), ст..ст. 10, 11, 27, 60,119,120,213-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 - 30 000 (тридцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі на користь держави судовий збір в сумі 8 грн.50 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу .
Суддя: