Справа № 22ц – 5172/10 Головуючий у 1 інстанції – Пушкарчук В.П.
Категорія: 30 Доповідач - Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю представника позивача ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_5,
представника комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа 1-111 ступенів № 15» Луцької міської ради – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 в своїх інтересах та інтересах малололітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа 1-111 ступенів № 15» Луцької міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_6, ОСОБА_7 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа 1-111 ступенів № 15» Луцької міської ради про стягнення майнової та моральної шкоди покликаючись на те, що 18 січня 2010 року малолітній ОСОБА_9 спричинив їх малолітньому сину ОСОБА_8 під час шарпанини біля школи тілесні пошкодження середньої тяжкості. На лікування сина вони потратили 2410.06 грн. Крім того вважають, що їм та сину було завдано моральну шкоду, яку вони оцінюють – сину 20000 грн., а батьком по 10000 грн. Просили стягнути з батьків малолітнього ОСОБА_9 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа 1-111 ступенів № 15» Луцької міської ради спричинену шкоду.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа 1-111 ступенів № 15» Луцької міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 1205.03 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь малолітнього ОСОБА_8 5000 грн. моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в дохід держави 29 грн. 75 коп. – по 14.88 грн. з кожного судового збору та 60 грн. - по 30 грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року прийнято відмову ОСОБА_6, ОСОБА_7 від позову в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_8 до комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа 1-111 ступенів № 15» Луцької міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, а провадження в справі в цій частині закрито.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказує на незаконність рішення суду із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.
В апеляційній скарзі відповідачі зазначають, що суд першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги позивачів, оскільки їх син не наносив малолітньому ОСОБА_8 ударів, намагався уникнути бійки взагалі. Вказують, що саме малолітній ОСОБА_8 спровокував шарпанину.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній зазначених.
Представник позивачів ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалене згідно вимог чинного законодавства.
Представника комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа 1-111 ступенів № 15» Луцької міської ради – ОСОБА_1 покладається на думку суду.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції ,
колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 01.02.2010 року встановлено, що в діях ОСОБА_9 вбачаються ознаки злочину, однак в порушені кримінальної справи відносно малолітнього ОСОБА_9 відмовлено в зв’язку з не досягненням віку з якого настає кримінальна відповідальність (п.2 ст.6 КПК України) (а.с. 5). Постановою судді Луцького міськрайонного суду від 22 лютого 2010 року провадження в справі відносно ОСОБА_3 закрито, оскільки в діях останньої не вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно акту судово-медичного обстеження № 98 від 27 січня 2010 року вбачається, що ОСОБА_8 спричинені тілесні пошкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до середньої важкості тілесних ушкоджень.
Судом встановлено, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які навчаються разом в Луцькій загальноосвітній школі 1-111 ступенів № 15 тривалий період часу існують неприязні відносини. 18 січня 2010 року на уроці трудового навчання між ними виникла словесна суперечка, яка переросла в шарпанину, однак вчитель по трудовому навчанню зробив зауваження та припинив цю суперечку між хлопцями. Після цього однокласник ОСОБА_10 підійшовши до ОСОБА_9 повідомив, що після закінчення уроків ОСОБА_9 буде битися з ОСОБА_8 Після закінчення уроків ОСОБА_9, забравши з роздягальні свої речі, вибіг зі школи направляючись додому де його зупинив однокласник ОСОБА_11 До них ще підійшли ОСОБА_12 та ОСОБА_13 В цей час зі школи вийшов ОСОБА_8 та підбіг до ОСОБА_9 і штовхнув його, після чого між ними розпочалася шарпанина. Розборонив їх неповнолітній ОСОБА_14 Коли ОСОБА_9 забирав із землі свій рюкзак, до нього знову підбіг ОСОБА_8 та знову розпочав між ними шарпанину. ОСОБА_9 відштовхнув від себе ОСОБА_8, який посковзнувшись впав і на нього в цей час впав ОСОБА_9
Отже, із наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_8 отримав тілесні пошкодження під час шарпанини з однокласником ОСОБА_9, який відштовхнув від себе ОСОБА_8 і останній не встояв, а впав. При цьому впав на лежачого потерпілого і ОСОБА_9
Таким чином судом встановлено, що дії ОСОБА_9 знаходяться в причинному зв’язку з наслідками, які наступили.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1178 ЦК України встановлено, що шкода, завдана малолітньою особою ( яка не досягла чотирнадцять років) відшкодовується її батьками чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Враховуючи встановлені обставини суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що спричинена майнова шкода підлягає відшкодуванню з батьків малолітнього ОСОБА_9
При визначені майнової шкоди суд врахував термін перебування малолітнього ОСОБА_8 на лікуванні та затрачені його батьками витратами, задовольнивши позовні вимоги частково.
Однак, при стягненні моральної шкоди судом першої інстанції не враховано поведінку самого потерпілого.
Судом було встановлено, що саме поведінка малолітнього ОСОБА_8 привела його до наслідків, які настали після шарпанини, а саме тілесні пошкодження середньої важкості.
Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в частині стягнення моральної шкоди рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши розмір відшкодування шкоди до 500 грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, 218 ЦПК України , на підставі ст. 23 ЦК України,
колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року в даній справі в частині стягнення моральної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно в користь малолітнього ОСОБА_8 500 грн. моральної шкоди.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді