Справа № 22ц- 2830/10 Головуючий у І інстанції – Кухтей Р.В.
Категорія № 25 Доповідач – Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року місто Луцьк
Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі колегії суддів:
головуючого – судді Шевчук Л.Я.,
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі Матюхіній О.Г.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог Закрите акціонерне товариство (далі ЗАТ) «Перший Український міжнародний банк» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія « Індиго » про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія « Індиго » на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 квітня 2010 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі відповідач вказує на незаконність рішення суду в частині задоволення позовних вимог із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та винести нове рішення про відмову в позові повністю.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія « Індиго » в користь ОСОБА_1 15639 грн.10 коп. - страхового відшкодування, 618 грн.56 коп. - сума боргу згідно індексу інфляції, 972 грн. - пені, 145 грн.25 коп. – 3% річних, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і 173 грн.75 коп. сплаченого судового збору та 8000 грн. витрат на правову допомогу.
В решті позову – відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не дано юридичної оцінки наданих відповідачем доказам. Зокрема, не звернуто уваги на подання страхувальником свідомо неправдивих доказів щодо настання страхового випадку. Вважає, що вірно відмовили у виплаті страхового відшкодування, а тому підстав для стягнення пені, 3 % річних не було.
Представник відповідача в судове засідання не з’являвся без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія « Індиго » було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 206-11826-08, згідно якого було застраховано автомобіль « Мітцубісі –Оутландер», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 13 березня 2009 року стався страховий випадок, тому відповідач повинен був провести оплату ремонту автомобіля згідно умов договору.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 28 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія « Індиго» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 206-11826-08, згідно якого було застраховано автомобіль «Мітцубісі–Оутландер», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. З довідки ДАІ УМВС України у Волинській області вбачається, що 13 березня 2009 року біля 15 години 30 хвилин по вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Мітцубісі–Оутландер» отримав механічні пошкодження заднього бампера та задньої кришки багажника(а.с.13).
Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль «Мітцубісі–Оутландер», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було передано в заставу позичальником ОСОБА_1 банку ЗАТ ПУМБ у м. Львові. Вартість ремонту пошкодженого автомобіля становила 15 639.10 грн., яку банк надав позичальнику на відновлювальний ремонт предмета застави ( а.с. 19) і направив повідомлення страховику. Крім того, зразу ж після дорожньо-транспортної пригоди позивач повідомив про ДТП і страхову компанію, і працівників міліції. На наступний день було написано заяву про сплату страхового відшкодування. Однак письмової відповіді про відмову від оплати страхового випадку ОСОБА_1 не отримав і відповідач суду не надав. На запити банку страховик повідомив про відмову у виплаті в зв’язку з фактом настання страхового випадку, оскільки страхувальник повідомив завідомо неправдиву інформацію про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 989 ЦК України страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що страхувальник у встановлений договором строк повідомив страхову компанію про настання страхового випадку та надав всі відповідні документи згідно з договором про страхування. Доказів, що даний випадок є не страховим відповідач суду не надав.
Згідно з ст. 988 ЦК України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Отже, судом встановлено, що взяті на себе зобов’язання страхувальник виконав, однак страховик відмовив йому у виплаті страхового відшкодування в зв’язку з тим, що страхувальник надав завідомо неправдиву інформацію про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку.
Таким чином судом з’ясовано, що відповідач не надав суду доказів про підтвердження його доводів, щодо подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку. Крім того, письмова відповідь про відмову у виплаті страхового відшкодування страхувальнику не надавалася. Надані відповідачем докази не є тими доказами, на підставі яких може бути відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Будь-яких інших доказів в підтвердження своїх вимог та заперечень відповідач суду не надав.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з страховика розміру реальних збитків автомобіля «Мітцубісі–Оутландер», який належить на праві власності позивачу. Розмір суми збитку підтверджується наданими суду рахунками.
Відповідно до п.10.5 Договору страхування за несвоєчасне проведення розрахунків винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості від сум, що підлягають сплаті за кожен день затримки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором.
Із змісту договору про страхування автомобіля позивача не встановлено іншого розміру відсотків.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши вимоги позивача в цій частині позову.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення витрат за надання правової допомоги підлягає зміні, оскільки в розрахунок суми представником помилково враховано вивчення законодавства по правовому питанні і вивчення та узагальнення судової практики по даному питанні. Отже, витрати по оплаті допомоги адвоката підлягають стягненню з страхової компанії в користь позивача в меншій сумі, а саме 4864 грн.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 218, 84 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія « Індиго » задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 29 квітня 2010 року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити, стягнувши з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія « Індиго » в користь ОСОБА_1 4864 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді