№ 1-30

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2009 року м. Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у складі: головуючого підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарях ЛОЗІ К.А., ШЕРЕМЕТ О.Ю., за участю державного обвинувача - прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції БУДОВОГО С. М., розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню оперативного чергового 2 сектору режимно - секретного відділу Управління Служби безпеки України в Чернігівський області, майора -

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, одруженого, такого, що має на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 -у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України.

Судовим слідством військовий суд, -

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_3, який у 2000 р. займав посаду старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівський області, обвинувачується у тому, що він, у той час являючись військовою службовою особою та будучи наділеним повноваженнями слідчого, діючи умисно, перевищив владу та службові повноваження, вчинивши дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, при наступних обставинах.

16 листопада 2000 року, в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 79, 80 Кримінально-процесуального Кодексу України, п/п 4 п.1 та п.п. 7, 8 «Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, яке переходить у власність держави і розпорядження ним» затвердженого ПКМ України № 1340 від 25.08.1998 року (далі - Порядок), ст. 35 Закону України «Про службу безпеки України», ст. 114 КПК України, при розслідуванні кримінальної справи за № 596 незаконно виніс постанову від 16.11.2000 р. про реалізацію речових доказів - нафтопродуктів, які не відносяться до товарів з обмеженим терміном зберігання та не є швидкопсувними. В резолютивній частині постанови ОСОБА_3, ще до утворення комісії по проведенню опису, оцінки і передачі майна для реалізації, у порушення п.8 Порядку, визначив ціни реалізації речових доказів, що зазначені в експертному висновку № ЧК-1037/2 від 15.11.2000 p., станом на 10-16 жовтня 2000 року, тобто на час перетину державного кордону України без врахування всіх необхідних платежів і зборів, а саме: вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг по сертифікації, збереженню та інших можливих витрат, що призвело до реалізації нафтопродуктів за заниженими цінами та до настання тяжких наслідків у вигляді спричинення збитків державі на суму 2 214 731, 56 грн.

Підсудний ОСОБА_3, винним себе в інкримінованому злочині не визнав в повному обсязі та пояснив, що він, діючи як слідчий та розслідуючи кримінальну справу № № 596, за наявності для цього належного процесуального приводу виніс постанову про реалізацію речових доказів.

Підсудний пояснив, що підставами для прийняття рішення про реалізацію стало надзвичайно велике скупчення вагонів на залізничних станціях Чернігівської області, неможливість вирішення питання щодо передачі на зберігання значної кількості нафтопродуктів в стислі строки, оскільки наприклад «Чернігівнафтопродукт» частково належав фігурантам порушених кримінальних справ, а інші або не мали технічної можливості для зберігання, або робили це на комерційній основі за умови попередньої оплати і вартість зберігання нафтопродуктів в цьому випадку прирівнювалася до їх вартості, тобто була економічно невигідною. Внаслідок великої скупченості цистерн була можливість виникнення надзвичайної пожежної чи екологічної ситуації. Сприяли швидкому вирішенню цього питання також і вимоги центральних та місцевих органів влади терміново звільнити від затриманих нафтопродуктів залізничні цистерни, що належали іншим державам та негайно повернути їх власникам. Можливості передати для зберігання речові докази на комерційній основі слідчий відділ УСБУ в Чернігівській області не мав. В зв’язку з цим про необхідність вирішення питання про реалізацію нафтопродуктів до початку самої реалізації, було відомо як керівництву Слідчого Управління СБУ України так і керівництву управління УСБУ в Чернігівський області, де це питання неодноразово обговорювалось на службових нарадах під керівництвом начальника УСБУ в Чернігівській області, начальника та заступників слідчого управління - безпосередніх його, ОСОБА_3 керівників і рішення про проведення реалізації речових доказів було схвалено. Він, ОСОБА_3, отримав усну вказівку від безпосередніх своїх керівників на винесення постанови для проведення реалізації.

Підсудний ОСОБА_3 також не визнав себе винуватим у тому, що ще до утворення комісії по проведенню опису, оцінки і передачі майна для реалізації, він в резолютивній частині постанови визначив ціни реалізації речових доказів, які зазначені в експертному висновку Чернігівської торгово-промислової палати, внаслідок чого члени комісії начебто змушені були погодитись із ціною, визначеною в постанові слідчого, що призвело до реалізації нафтопродуктів за заниженими цінами, тобто без врахування всіх необхідних платежів і зборів. Він, ОСОБА_3, переконаний, що, не будучи фахівцем з ціноутворення, він самостійно ціну визначити не міг, а зробив лише посилання на джерело ціноутворення. В разі незгоди з цінами, які були встановлені експертами Чернігівської торгово-промислової палати, комісія з оцінки, опису та передачі майна, у відповідності до повноважень, якими вона була наділена Постановою KM України № 1340, мала право призначити повторні експертизи без будь-яких обмежень для встановлення іншої ціни. Члени комісії визначили ціни реалізації самостійно та з власної волі погодились з тією ціною, яка була зазначена в експертних висновках. Сама реалізація відбувалася під контролем податкової інспекції. Підсудний зазначив, що його постанова про реалізацію була лише підставою для створення такої комісії по опису і оцінці майна і була обов’язковою для виконання тільки в частині реалізації майна, про що на його думку свідчить винесення в подальшому ним, ОСОБА_3, додаткових постанов про перерахування в доход держави акцизного збору, якими було внесено зміни в резолютивну частину постанови про реалізацію. Крім того, на думку підсудного, визначення ціни реалізації не було обов’язковим для виконання, оскільки у відповідності до положень «Порядку» - «Контроль за дотриманням вимог порядку (в тому числі і визначенні ціни реалізації) покладається на державну податкову адміністрацію», тобто законодавцем визначений спеціальний порядок визначення ціни реалізації, який не регулюється кримінально-процесуальним законодавством.

Щодо обвинувачення в частині незаконного винесення постанови від 16.11.2000 р. про реалізацію речових доказів по кримінальній справі № 596.

Судовим слідством встановлено, що 15 жовтня 2000 р. начальником слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області (далі - СВ УСБУ) порушено кримінальну справу № 596 за фактом вчинення контрабанди нафтопродуктів, тобто за ознаками злочину, передбаченого ст. 70 КК України (в редакції 1960 p.), яку було доручено розслідувати підсудному, як старшому групи слідчих. У цей же період затримані нафтопродукти (далі - НП), були визнані речовими доказами по вказаній кримінальній справі.

Далі підсудним, в межах розслідування вказаної кримінальної справи, було винесено постанову про реалізацію речових доказів. З цієї ж постанови видно, що вона винесена слідчим СВ УСБУ ОСОБА_3 в порядку ст. ст. 78, 79, 130 КПК України (т.2 а/с 218).

23 листопада 2000 року постановою начальника слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області кримінальні справи за № № 595 та 596 об’єднано в одному провадженні із збереженням для подальшого обліку № 595.

Свідок ОСОБА_4, у 2000 році заступник начальника слідчого управління УСБУ в Чернігівській області, суду показав, що затримані нафтопродукти знаходились в цистернах, які належали закордонним залізницям. Вартість зберігання та простою цистерн в короткий проміжок часу склала декілька мільйонів гривень та продовжувала швидко зростати. Без сплати цих витрат Укрзалізниця не дозволяла робити будь-яких дій с затриманими нафтопродуктами, у тому числі переміщувати чи зливати. Велике скупчення цистерн з бензином могло призвести до вибуху або до виникнення екологічної катастрофи. Склалася складна ситуація і вона була на контролі СБ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства транспорту України, Укразалізниці. З цієї обстановки в УСБУ в Чернігівській області постійно проводились наради, на яких були присутні в тому числі заступник Голови СБ України ОСОБА_5, заступники начальника слідчого Управління СБ України ОСОБА_14, ОСОБА_15. Йому, 110ДІ, було відомо від ОСОБА_16 та ОСОБА_17 про те, що рішення про реалізацію було погоджено з вказаними особами, а також з ОСОБА_18. За таких умов керівництвом УСБУ в Чернігівській області було прийнято рішення про реалізацію речових доказів, а ОСОБА_3 отримав вказівку керівництва про винесення постанови про реалізацію.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 в 2000 році начальник 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області, показав, що всі важливі рішення по планам розслідування кримінальних справ по контрабанді приймалися на нарадах за участю співробітників слідчого відділу, обласної прокуратури Чернігівської області, Слідчого Управління СБ України. Він, ОСОБА_19 по цим справа м особисто спілкувався з співробітником Слідчого Управління СБ України ІДАДЕЄМ, який був куратором УСБУ Чернігівської області та направляв в Слідче Управління копії постанов слідчих, в тому числі і про реалізацію речових доказів. УСБУ в Чернігівській області в той час не мало коштів, для передачі нафтопродуктів на зберігання на комерційних умовах, тому було прийнято рішення про реалізацію цих доказів.

Свідок ОСОБА_16, у 2000 році начальник Управління УСБУ в Чернігівській області, дав суду аналогічні за своїм змістом покази. Крім того свідок показав, що він давав вказівку підлеглому відділу оперативним шляхом з’ясувати можливість передачі речових доказів для зберігання. Під час цьою було з’ясовано, що такої можливості в Чернігівській області з різних причин не було, а керівництво СБ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства транспорту України, Укразалізниці, Ради Національної Безпеки та Оборони, вимагало вжити термінових заходів для звільнення від вантажів затриманого рухомого складу. Повернути нафтопродукти власникам було неможливо. Тому було прийнято єдине можливе в тій ситуації рішення про реалізацію речових доказів. Щочетверга він, ОСОБА_16, доповідав заступнику голови Служби безпеки України генерал-лейтенанту Ю. ВАНДІНУ про порушення кримінальних справ, в тому числі і по контрабанді та подальше їх спрямування.

Постановою від 02 вересня 2008 р. про відмову в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб УСБУ в Чернігівській області, зокрема ОСОБА_16, за фактом перевищення влади і службових повноважень при прийнятті рішення про реалізацію речових доказів при провадженні досудового слідства по кримінальним справа м № № 595, 596, 599, 601, відмовлено на підставі п.2 ч. 1 ст. 6 КПК України (т.6 а/с 110-112).

Свідок ОСОБА_17 у 2000 році начальник слідчого управління УСБУ в Чернігівській області, суду показав, що керуючи слідчими групами, у тому числі і по розслідуванню кримінальних справ по контрабанді, він давав вказівку готувати постанови про призначення товарознавчих експертиз та готувати нафтопродукти до реалізації. Після виготовлення висновків експертів з оцінки нафтопродуктів, він, ОСОБА_17 дав вказівку готувати постанови про реалізацію, оскільки вже було погоджено рішення про проведення реалізації. Крім того, свідок зауважив, що копії всіх процесуальних рішень по справа м № № 599, 601, 595, 596 направлялись до Генеральної прокуратури, прокуратури області, СБ України. Висновок експертів Чернігівської торгово-промислової палати щодо вартості нафтопродуктів сумнівів та заперечень ні у кого не викликав. ОСОБА_17 також пояснив, що в Чернігівській області не було можливості злити для зберігання таку кількість нафтопродуктів з врахуванням того, що не було підприємств, які могли би прийняти для зберігання речові докази у такій кількості (всього по 4-м справа м по контрабанді затримано біля 560 цистерн, що становило біля 36 000 тон), а також того, що база „Чернігівнафтопродукт" була структурним підрозділом „Альфа-нафта", яка фігурувала у порушених кримінальних справах, а відповідно службові особи вказаних установ були зацікавленою стороною.

Постановою від 02 вересня 2008 р. про відмову в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб УСБУ в Чернігівській області, зокрема ОСОБА_17, за фактом перевищення влади і службових повноважень при прийнятті рішення про реалізацію речових доказів при провадженні досудового слідства по кримінальним справа м № № 595, 596, 599, 601, відмовлено на підставі п.2 ч. 1 ст. 6 КПК України (т.6 а/с 110-112).

З дослідженого судом листування, зокрема листа заступника голови Служби безпеки України генерал-лейтенанта Ю. ВАНДІНА на адресу Заступника Генерального прокурора України БАГАНЦЯ О.В., № 6/3910 від 27.11.2000 p., видно, що цим листом доводиться інформація, у тому числі і про прийняте рішення про реалізацію речових доказів по кримінальним справа м № № 599, 601, 595, 596.

З листів Заступника Генерального прокурора України С. ВИНОКУРОВА № 05 - 21737 - 00 від 13.01.01 p. на адреси Голови СБ України ДЕРКАЧА Л.В., заступника Міністра транспорту КІРПИ Г. М., вбачається, що прокурору Чернігівської області дано вказівку щодо вжиття термінових заходів для звільнення від вантажу затриманого рухомого складу та повернення вагоно-цистерн власникам.

Наведена вище інформація підтверджується листом Заступника Генерального прокурора України С ВИНОКУРОВА № 05 - 21737 - 00 від 13.01.01 року на адресу прокурора Чернігівської області, яким вимагається вжити термінових заходів для звільнення від вантажу затриманого рухомого складу та повернення вагоно-цистерн власникам.

На виконання вказівки Заступника Генерального прокурора України С. ВИНОКУРОВА № 05 -21737 - 00 від 13.01.01 року щодо вжиття термінових заходів для звільнення від вантажу затриманого рухомого складу та повернення вагоно-цистерн власникам, заступник прокурора Чернігівської області 30.01.01 року листом доповідає, що речові докази, зокрема по кримінальній справі № 595 було реалізовано, а кошти від реалізації надійшли на депозитний рахунок УСБУ в Чернігівській області.

Відповідність наведених вище показів свідків фактичним, встановленим судом обставинам справи, підтверджується і дослідженим в судовому засіданні подальшим листуванням за наслідками реалізації речових доказів, зокрема листом Заступника Голови СБ України генерал - лейтенанта ДРИЖЧАНОГО за № 6/1631 від 10.03.05 р. на адресу Першого заступника Голови ДПА України ЖВАЛЮКА з приводу перевірки податкового законодавства при реалізації речових доказів по кримінальним справа м № № 599, 601, 595, 596, в якому стверджується, що керівництву СБ України відомо про реалізацію речових доказів у 2000-му році, яка відбулася за вказівкою начальника слідчого управління ОСОБА_17.

Таким чином, в судовому засіданні безспірно встановлено, що ОСОБА_3 отримав надану в межах компетенції вказівку безпосереднього керівництва - начальника слідчого управління УСБУ в Чернігівській ОСОБА_17, тобто компетентної особи, про винесення постанови про реалізацію речових доказів, а саме звернену до нього, ОСОБА_3, вимогу службової особи органу управління, вчинити певні дії, яка за наведених обставин не містила ознак явно злочинного наказу та в даному випадку вочевидь не порушувала конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Такий висновок суду не спростовується і вимогою Закону щодо необхідної письмової форми такої вказівки. При цьому суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 114-1 КПК України, передбачено, що начальник слідчого відділу має право давати вказівки слідчому на спрямування справи, у тому числі і провадження та заборону вчинення окремих слідчих дій, тощо.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що вказівки начальника слідчого відділу в кримінальній справі даються слідчому в письмовій формі і є обов’язковими для виконання.

У той же час, суд приходить до висновку про обов’язковість для ОСОБА_3 в даному конкретному випадку усної вказівки начальника слідчого відділу, спрямованої на проведення реалізації речових доказів, застосовуючи до досліджуваних правовідносин положення КК України, який є останнім за датою видання по відношенню до КПК України, і відповідно до вимог ст. 41 якого, наказ або розпорядження (далі - наказ) є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечить чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

При цьому суд враховує, що виконанню підлягає будь-який наказ, за винятком злочинного, оскільки кримінально-правову оцінку буде отримувати виконання лише злочинного за змістом, а не будь якого незаконного наказу, зокрема за формою його віддання.

Таким чином, оцінюючи все зазначене вище у своїй сукупності, суд вважає пояснення підсудного ОСОБА_3 такими, що заслуговують довіри, оскільки вони показам свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_19, даних ними в суді та дослідженим доказам не суперечать, узгоджуються з ними, а відтак його покази вважає правдивими, такими, що відповідають дійсним, встановленим судом обставинам справи, а відповідно їм вірить та кладе в основу даного вироку.

У судовому засіданні будь-яких даних, які могли б вказати на наявність у свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_19, які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, підстав для обмови ОСОБА_3, не встановлено, не вказував на такі дані і сам підсудний, а тому суд, з врахуванням всього викладеного вище, вважає їх пояснення правдивими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а відповідно їм вірить, та кладе в основу вироку.

Крім того, підтвердженням встановлених судом фактичних обставин справи є і вимоги кримінально - процесуального законодавства, зокрема ст. 130 КПК України, у відповідності до яких, про рішення, прийняті слідчим під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також, коли це визнає за необхідне слідчий, складається мотивована постанова.

Саме таким випадком, за наведених обставин, суд вважає ч. 1 ст. 81 КПК, якою визначено, що питання про речові докази вирішується у тому числі і постановою слідчого, внаслідок чого приходить до висновку про те, що наявними матеріалами кримінальної справи, доказами дослідженими в судовому засіданні та на яких грунтується пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення, а також з врахуванням встановленої судом фактичної наявності вказівок керівництва Управління СБУ в Чернігівській області, які отримав підсудний безпосередньо перед прийняттям рішення про реалізацію речових доказів, спростовується твердження обвинувачення про наявність в діях ОСОБА_3 саме таких дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень.

Приймаючи рішення про невинуватість підсудного в цій частині пред’явленого обвинувачення, суд також враховує, що будь-якого умислу на перевищення влади та службових повноважень, вчинення дій, які явно виходять за межі наданих ОСОБА_3 прав та повноважень, органами досудового слідства не наведено, а в судовому засіданні не встановлено. Не містять таких відомостей і матеріали кримінальної справи.

Не спростовує такий висновок суду і винесення начальником відділу прокуратури Чернігівської області молодшим радником юстиції ОСОБА_20 постанови від 23 листопада 2000 р., про скасування постанови старшого слідчого ОСОБА_3 про реалізацію речових доказів по кримінальній справі № 596 внаслідок порушення останнім при винесенні цієї постанови вимог ст. ст. 79, 80, 81 КПК України (т.2 а/с 62), оскільки з дослідженої судом відповіді начальника СВ УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_17 № 12/1318 від 25 листопада 2000 року на лист начальника відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_20 № 05/10100-00 від 25.11.00 р. вбачається, що така постанова начальника відділу прокуратури винесена 23 листопада 2000 p., тобто після фактичного завершення реалізації речових доказів по справі № 596 (т.1 а/с 150).

Допитаний судом свідок ОСОБА_20, у 2000 році - начальник відділу прокуратури Чернігівської області, показав що на момент винесення постанов про реалізацію він не був переконаний, що затриманні нафтопродукти являлись контрабандним товаром, тому він не погодився з проведенням реалізації, вважаючи її передчасною. Крім того, по справа м були направлені запити щодо встановлення осіб, які поставляли нафтопродукти, а відповіді на той час ще не надійшли. Тому він виніс постанову про скасування постанови про реалізацію. Сама по собі ціна на нафтопродукти, визначена експертами ЧРТПП в цілому відповідала оптовим цінам, тому зауважень щодо її розміру у нього не виникло і необхідності в повторній експертизі не було. Йому також відомо, що слідчим з’ясовувалось питання про можливість злиття для зберігання нафтопродуктів. Свідок зазначив, що порушень в тексті постанови про реалізацію, зокрема в тому, що підсудним зроблено посилку на ціну, визначену експертами ЧРТПП він не вбачає, оскільки для визначення ціни реалізації є спеціальна комісія. На оперативній нараді у прокурора було вирішено, що вимоги КПК та постанови КМУ № 1340 між собою не узгоджені, тому вирішили, що порушень щодо ціни немає і на нараді вони погодились з необхідністю реалізації. Суду ОСОБА_20 також уточнив, що рішення щодо реалізації приймалось керівництвом підсудного, а підставою винесення ним, ОСОБА_20, постанов про скасування постанови про реалізацію - була лише його невпевненість, що це контрабанда. Інших підстав для скасування постанов про реалізацію у нього не було.

З дослідженого судом листа заступника прокурора Чернігівської області ОСОБА_10. від 28.11.01 р. на адресу начальника УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_16, видно, що в ньому ставиться питання про необхідність невідкладного перерахування акцизного збору, отриманого від реалізації нафтопродуктів по справі № 595 з депозитного рахунку УСБУ в Чернігівській області до державного бюджету.

04 січня 2001 року начальник слідчого відділу СВ УСБУ ОСОБА_17 на запит Заступника прокурора Чернігівської області старшого радника юстиції ОСОБА_10 за № 05-595/00 від 27.12.2000 року, повідомляє про надходження на депозитний рахунок УСБУ та розподіл коштів від реалізації речових доказів по кримінальним справа м № 595, 596.

З досліджених судом постанов про перерахунок акцизного збору в держаний бюджет від 18 липня та 25 жовтня 2001 року видно, що в резолютивну частину постанови про реалізацію по справі № 596 внесено зміни щодо перерахування акцизного збору на підставі листа прокуратури Чернігівської області № 05/1-01 від 31.05.2001 р. Таким чином, з зазначеного суд робить висновок про те, що у продовж реалізації речових доказів, по справі № 596, відбувався контроль прокуратури Чернігівської області як за процесом реалізації речових доказів, так і дотриманням при цьому податкового законодавства (т.2 а/с 224-225, а/с 228-229).

Крім того, підсудний, заперечуючи пред’явлене йому обвинувачення, послідовно стверджував, що винесення постанови про реалізацію речових доказів відбувалося в умовах наявності крайньої необхідності, яка утворилася внаслідок скупчення великої кількості цистерн на залізничних станціях Чернігів, Камка, Городня, Конотоп, Бахмач, Щорс, і це на його думку виключає будь-яку кримінальну відповідальність в даному випадку.

Такі покази підсудного підтверджуються відповідями ТОВ «Айстра», ВАТ «Чернігівнафтопродукт», Чернігівської обласної держадміністрації на адресу органів досудового слідства, які містять відомості щодо неможливості в 2000 р. прийняття на зберігання вказану вище кількість нафтопродуктів на безоплатній умові (т.1 а/с 222, 230, 233).

Інших даних органами досудового слідства не встановлено.

Наявна в матеріалах справи відповідь МО України № 328/3/16/1776 від 26.10.2006 р. про можливість прийняття на зберігання кількості нафтопродуктів в обсязі біля 24 000 тонн, не спростовує висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_3 таких дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, оскільки з даної відповіді також вбачається, що прийом нафтопродуктів можливо було здійснити лише на умовах «Положення про надання послуг з прийому, зберіганню та видачі пального стороннім організаціям», яке діяло станом на 2000 рік, тобто комерційних (оплатних) основах (т.6 а/с 249-250).

Як видно з матеріалів справи, органами досудового слідства не встановлена будь-яка можливість УСБУ у Чернігівській області злити на зберігання нафтопродукти саме на комерційній (оплатній) основі.

З дослідженого судом листа ВО Генерального директора Укразлізниці на адресу СБ України, Державної Митної служби України, Державної податкової адміністрації України видно, що за місяць з моменту затримки нафтопродуктів, станом на 14.11.2000 p., збитки Укрзалізниці становили понад 3 млн. 685 тис. грн. та продовжували зростати в геометричній прогресії.

Крім того, можливість виникнення надзвичайної ситуації підтверджується дослідженим в судовому засіданні листом секретаря Ради Національної Безпеки і Оборони Є. МАРЧУКА на ім’я Голови СБУ Л. ДЕРКАЧА, де вказується на те, що тривале перебування великої кількості паливно-мастильних матеріалів в зоні з близько розташованими населеними пунктами, становить серйозну пожежну та екологічну небезпеку та ставиться питання щодо вжиття оперативних заходів для її врегулювання.

Дані факти підтверджуються доповідями начальника Чернігівського управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, в яких зазначається про утворення протягом жовтня - грудня 2000 р. небезпечної та складної ситуації, пов’язаної зі скупченням великої кількості цистерн з паливо-мастильними матеріалами (т.1 а/с 109, 112, 113).

Наявність можливості для виникнення надзвичайної ситуації підтверджується і листами органу досудового слідства на адреси різних установ, в яких стверджується таке: «З метою уникнення затримок у пропуску через митний кордон України вантажних потягів, зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій, уникнення загрози навколишнього середовища та життю місцевого населення, слідчими Управління УСБУ в Чернігівській області винесено ряд поставно про реалізацію речових доказів по справа м» (т.1 а/с 216-217, 220-221, 223-224).

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши у своїй сукупності матеріали кримінальної справи та всі докази з приводу пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення в умисному перевищенні влади та службових повноважень в частині винесення постанови про реалізацію речових доказів від 16.11.2000 р. по кримінальній справі № 596, судом встановлено, що незважаючи на фактичне винесення підсудним постанови про реалізацію речових доказів (такий факт мав місце), самі по собі такі дії вимогам КПК України не суперечать, що дана реалізація речових доказів відбувалася.за згодою та під керівництвом Управління СБ України в Чернігівській області, Слідчого управління СБ України, в умовах існуючої реальної можливості виникнення надзвичайної ситуації та наявною загрозою заподіяння матеріальних збитків і шкоди навколишньому середовищу, об’єктам господарювання та населення. Внаслідок наведеного, підсудним у процесуальний спосіб, в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог ст. 130 КПК України, після отримання вказівки начальника слідчого управління, в умовах очевидності, без будь-якого утаємничення, було винесено постанову про реалізацію громіздких речових доказів, які неможливо було зберігати в органах дізнання, досудового слідства або передати для зберігання відповідному підприємству, установі, організації, які б могли забезпечити належні умови для зберігання, а також не можливо було повернути володільцям без шкоди для успішного провадження в справі і ці речові докази представляли реальну загрозу заподіяння шкоди.

Такі досліджені судом матеріали та докази, здобуті в судовому засіданні, дозволяють однозначно стверджувати про відсутність в діях ОСОБА_3 дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, а відтак дії підсудного по винесенню постанови про реалізацію речових доказів не містять складу злочину, як про це стверджується в обвинувальному висновку.

Можливості щодо встановлення нових доказів, на переконання суду вичерпані, тому у відповідності до положень статті 62 Конституції України всі сумніви з цього приводу суд тлумачить на користь підсудного, внаслідок чого приходить до висновку, що дане звинувачення в перевищенні ОСОБА_3 влади та службових повноважень, вчиненні дій, які за твердженням обвинувачення явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки в частині незаконного винесення постанови від 16.11.2000 р.. про реалізацію речових доказів - нафтопродуктів по кримінальній справі № 596 - не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Приймаючи таке рішення, суд враховує, що на даний час невідповідність положень КПК України та ПКМ України № 1340 від 25.08.1998 р. щодо розпорядження майном у тому числі затриманого по справа м по контрабанді, усунуто шляхом прийняття Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» від 13.05.2004 року, якою слідчому надано право негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень і перевірки якості речових доказів, передавати спеціально виділеним підприємствам для реалізації в порядку, визначеному чинним законодавством вилучені товари і продукцію, а також майно, зберігання якого утруднено, або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті власнику.

Щодо обвинувачення в частині визначення ОСОБА_3 в резолютивній частині постанови про реалізацію речових доказів по кримінальній справі № 596, ще до утворення комісії по проведенню опису, оцінки і передачі майна для реалізації, ціни реалізації речових доказів, що зазначені в експертному висновку ЧРТПП без врахування всіх необхідних платежів і зборів, а саме: вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг по сертифікації, збереженню та інших можливих витрат.

Судовим слідством встановлено наступне.

Дослідженим в судовому засіданні експертним висновком ЧРТПП № ЧК-1037/2 від 15.11.2000 року встановлено, що його складено та підписано дев’ятьма експертами Чернігівської торгово-промислової палати. При цьому експерти, кожен окремо, попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 178-179 КК України (в редакції 1960 року) (т.1 а/с 334-335).

З цього ж експертного висновку видно, що ОСОБА_3 до складу експертів Чернігівської торгово-промислової палати не входив.

Свідок ОСОБА_21, експерт Чернігівської торгово-промислової палати в суді показав, що комісія експертів, в яку він входив, за завданням слідчих органів СБУ проводила експертизи по встановленню кількості, марки, якості та ринкової вартості нафтопродуктів. Він особисто відбирав проби, а потім комісія встановлювала ринкову вартість крупно оптової партії нафтопродуктів. ОСОБА_21 уточнив, ідо без наявності висновку комісії з визначення ціни та реалізації, продавати товар неможливо. Свідок також зазначив, що у випадку проведення повторної експертизи ціна може відрізнятися від встановленої експертами, однак, на той момент ціни на ринку нафтопродуктів дещо знижувалися, тому це було не вигідно. Висновки комісії експертів, в складенні яких він приймав участь були вірними саме на момент проведення цих експертиз. Підсудний ОСОБА_3 до їх складання будь-якого відношення не мав.

В цілому аналогічні за своєю суттю покази дали допитані судом свідки ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 ОСОБА_25 ОСОБА_26, ОСОБА_27, у 2000 році - експерти Чернігівської торгово-промислової палати і які приймали участь в складанні експертного висновку ЧК 1037/2.

Постановою про часткове закриття матеріалів кримінальної справи від 01 липня 2008 p., матеріали справи стосовно експертів Чернігівської торгово-промислової палати, що проводили експертизу нафтопродуктів (висновок ЧК 1037/2), тобто за фактом надання завідомо неправдивого висновку експерта під час провадження досудового слідства - закрито на підставі п.2 ч. 1 ст. 6 КПК України (т.6 а/с 105-109).

Допитана в якості свідка ОСОБА_28, експерт КНДІСЕ, показала, під час проведення нею повторних товарознавчих експертиз, з’ясовано, що експертами Чернігівської торгово-промислової палати, виходячи з джерел, на які вони посилаються, визначена ринкова вартість нафтопродуктів без врахування ПДВ. Причинами розбіжності ціни між первинними та повторними експертизами на її думку можуть бути, наприклад, різні джерела цінової інформації, помилки у визначенні нафтопродуктів в літрах та кілограмах, неповна кваліфікація експертів Чернігівської торгово-промислової палати.

Що стосується ціни реалізації, то судом встановлено, що вона вивчена та визначена другою комісією у колегіальний спосіб і при цьому експерти Чернігівської торгово-промислової палати та члени комісії з опису, оцінки та передачі майна діяли самостійно та незалежно друг від друга у спосіб, визначений законодавством України.

Так, з дослідженої судом резолютивної частини постанови про реалізацію речових доказів по кримінальній справі, порушеною за фактом контрабанди за ст. 70 КК України (в редакції 1960 року) № 596 (т.1 а/с 170), видно, що старший слідчий ОСОБА_3 доручив Державній податковій інспекції у м. Чернігові спільно з ТОВ «Альфа-С» реалізацію речових доказів... по цінах, зазначених в експертному висновку ЧК 1037/2 (т.1 а/с 334-335).

У той же час, п.1 Порядку «Обліку, зберігання, оцінки конфіскованого, іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» визначено, що його дія поширюється на товари, у тому числі затримані у справах про контрабанду, а підставою для реалізації майна, зазначеного в ньому є Акт опису, оцінки та передачі майна.

Пунктом 7 Порядку визначено, що оцінка майна, провадиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив його вилучення, у складі представників державних податкових інспекцій, органів (організацій), що здійснили вилучення майна або зберігають його, фінансових органів та органів (організацій), які здійснюватимуть розпорядження цим майном.

У разі розбіжності в оцінці майна між представниками комісії та у випадках, передбачених законодавством України і цим Порядком, оцінка провадиться суб’єктами оціночної діяльності -суб’єктами господарювання.

За результатами роботи комісії складається акт опису, оцінки та передачі майна. Усі примірники акту підписуються членами комісії та затверджуються після його складення керівником чи заступником керівника органу (організації), що здійснив вилучення або забезпечував зберігання зазначеного в пункті 1 цього Порядку майна.

Місцеві податкові інспекції на основі актів опису, оцінки та передачі майна забезпечують здійснення загального контролю за повнотою та своєчасністю перерахування до державного бюджету виручки від реалізації майна, а також відповідних податків.

У відповідності до п.9 Порядку, майно, зазначене у п. 1, передається для подальшого розпорядження ним на підставі акту опису, оцінки та передачі майна, у тому числі для реалізації через торгівельні підприємства.

З дослідженого в судовому засіданні Акту опису, оцінки та передачі майна 004/00-П від 17.11.2000 року (т.6 а/с 76-79), видно, що Комісією у складі: представника Державної податкової служби ГВ ПМ ДПІ в м. Чернігові ОСОБА_29 Л.Б., представника фінансового органу - головного економіста фінвідділу міської ради ОСОБА_30 Л.І., представника (органу, що здійснив вилучення) - УСБУ в Чернігівський області ОСОБА_3, представника (організації, що буде здійснювати розпорядження цим майном) -ОСОБА_13, з врахуванням відомостей, зазначених у висновках експертів ЧРТПП № ЧК-1037/2 від 15.11.2000 року, на підставі Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого, іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого ПКМ України № 1340 від 25.08.1998 року, проведено опис і оцінку (після винесення постанови про реалізацію) майна, що належало УСБУ в Чернігівський області (кримінальна справа № 596) та передано в реалізацію постановою про реалізацію речових доказів.

Даний акт у встановленому порядку, без будь-яких зауважень підписаний членами комісії, особою, що прийняла майно для реалізації та затверджений 17.11.2000 р. начальником УСБУ в Чернігівський області ОСОБА_16

Свідок ОСОБА_29 з цього приводу суду показала, що у 2000 році вона працювала на посаді старшого державного податкового інспектора ДНІ у місті Чернігові і за своїми функціональними обов’язками входила до складу комісії по реалізації товарів, затриманих співробітниками СБ України. До складу комісії також входили головний економіст фінвідділу міської Ради ОСОБА_30, представник органу, що здійснив вилучення майна - ОСОБА_3, заступник директора ТОВ «Альфа-С» ОСОБА_31. Комісія вивчила експертні висновки Чернігівської торгово-промислової палати та дійшла висновку про те, що нафтопродукти потрібно реалізувати за вказаними в них цінами і будь-якого сумніву з цього приводу ні в кого з членів комісії не було. При цьому комісія виходила з того, що експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Ціни на нафтопродукти падали і було економічно невигідно призначати додаткову експертизу. Крім того, в експертних висновках було визначено ринкову ціну крупнооптової партії нафтопродуктів. Вона, ОСОБА_29, особисто склала Акт опису, оцінки і передачі майна, після чого його підписали всі члени комісії, а в подальшому він був затверджений начальником УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_16 Постанова ОСОБА_3 про реалізацію нафтопродуктів не була обов’язкова для комісії при визначених ціни реалізації. У разі виникнення сумніву щодо ціни, яка була визначена експертами, обов’язково було би призначено повторну експертизу. Під час складання Актів не було будь-якого тиску чи вказівок з боку співробітників СБ України, зокрема з боку ОСОБА_3, щодо визначення цін реалізації речових доказів в Актах.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 07 липня 2008 р. в порушенні справи стосовно членів комісії з опису, оцінки та передачі майна, зокрема щодо ОСОБА_29 за фактом невиконання вимог п.7 Порядку щодо встановлення комісією цін на майно, яке підлягає реалізації (нафтопродукти) - відмовлено на підставі п.2 ч. 1 ст. 6 КПК України (т.6 а/с 101-105).

Свідок ОСОБА_30, в 2000 р. головний економіст фінвідділу міської Ради, показала, що реалізація речових доказів лише на підставі однієї постанови слідчого не можлива. Необхідні експертні висновки, а сама реалізація може відбутися лише за умови затвердження Акту прийому-передачі майна. Сумнівів у неї, як члена комісії в можливості реалізації за ціною, визначеною експертними висновками, з якими вона попередньо ознайомилась у неї не було і при прийнятті цього рішення на неї ніхто не впливав. З ціною всі члени комісії погодились одностайно.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 07 липня 2008 р. в порушенні справи стосовно членів комісії з опису, оцінки та передачі майна, зокрема щодо ОСОБА_30 за фактом невиконання вимог п.7 Порядку щодо встановлення комісією цін на майно, яке підлягає реалізації (нафтопродукти) - відмовлено на підставі п.2 ч. 1 ст. 6 КПК України (т.6 а/с 101-105).

Свідок ОСОБА_31, в 2000 році заступник директора ТОВ „Альфа-С", суду показав, що з товариством, в якому він працював було укладено договір комісії на реалізацію безхазяйного, конфіскованого майна з СБУ, ДПІ, виконавчою службою і підприємство було внесено до єдиного реєстру організацій, які займалися реалізацією. Він входив у склад комісії по реалізації разом з представниками ДПІ, Держадміністрації, СБУ. Товарну вартість нафтопродуктів встановлювали експерти Чернігівської Торгово-промислової палати. З цінами встановленими експертами він погодився, оскільки оцінював її з точки зору можливості реалізації і у противному випадку якщо б ціни були відмінні від ринкових, не підписав би Акт. Питання щодо невідповідності ціни встановленої експертами реальним цінам не виникало. Свідок також уточнив, що всі члени комісії по реалізації були згодні з експертними висновками. Ніхто із працівників СБУ на комісію щодо встановлення ціни для реалізації не впливав. Свідок також уточнив, що оскільки нафтобази не могли прийняти на зберігання таку кількість пального, то нафтопродукти знаходились у цистернах і реалізація відбувалась прямо „з коліс". Цистерни були іноземні, а тому сплачувалась велика ціна за простій вагонів.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 07 липня 2008 р. в порушенні справи стосовно членів комісії з опису, оцінки та передачі майна, зокрема щодо ОСОБА_31 за фактом невиконання вимог п.7 Порядку щодо встановлення комісією цін на майно, яке підлягає реалізації (нафтопродукти) - відмовлено на підставі п.2 ч. 1 ст. 6 КПК України (т.6 а/с 101-105).

З листа заступника прокурора Чернігівської області старшого радника юстиції ОСОБА_10 від 28.11.01 р. на адресу начальника УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_16 вбачається, що в ньому ставиться питання про необхідність невідкладного виконання вимог діючого законодавства України щодо перерахування акцизного збору, отриманого від реалізації нафтопродуктів по справі № 595 (об’єднані справи 595 та 596) з депозитного рахунку УСБУ в Чернігівській області до державного бюджету, на підставі чого суд робить висновок про те, що прокуратурою Чернігівської області не ставились під сумнів ні підстави, ні розмір суми реалізації речових доказів по кримінальним справа м № № 596, 595, зокрема під час проведення такої реалізації.

Наведені обставини суд вважає такими, що дозволяють зробити висновок про те, що обвинувачення ОСОБА_3 в частині визначення особисто ним ціни реалізації не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, з врахуванням також і того, що будь-яких вказівок на конкретну ціну, методику її розрахунку чи механізм її утворення резолютивна частина наведеної вище постанови про реалізацію речових доказів не містить.

У той же час, покази ОСОБА_3 про не обовязковість його постанов про реалізацію речових доказів в частині визначення вартості нафтопродуктів в судовому засіданні знайшли своє підтвердження.

Про таку не категоричність постанов про реалізацію речових доказів в частині посилки на джерело ціноутворення, а також і в частині розподілу коштів від реалізації свідчить подальше внесення змін у постанови про реалізацію шляхом винесення додаткових постанов про перерахування акцизного збору в державний бюджет і, як вбачається з тексту постанов, вони виносились на підставі листів прокуратури Чернігівської області та ДПА в Чернігівській області (т.2 а/с 224-225, 228-229).

Крім того, приходячи до висновку про те, що безпосередньо ОСОБА_3 не визначалась ціна реалізації та неможливість реалізації нафтопродуктів лише на підставі постанови слідчого, суд бере до уваги те, що фактична реалізація нафтопродуктів стала можлива, і як наслідок, відбулася виключно після складання у встановленому порядку створеною відповідно до вимог Порядку комісією Акту опису, оцінки та передачі майна, затвердженого начальником УСБУ в Чернігівській області і будь-яких доказів, що спростовують даний висновок, в судовому засіданні не здобуто.

Таким чином, зазначені вище пояснення підсудного ОСОБА_3, суд вважає такими, що заслуговують довіри, оскільки вони показам свідків ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 ОСОБА_25 ОСОБА_26, ОСОБА_27, даних ними в суді не суперечать, узгоджуються з ними і в цілому з їх показами на досудовому слідстві та доказами, дослідженими в судовому засіданні, а відтак такі його покази вважає правдивими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, встановленим судом, а відповідно суд їм вірить та кладе в основу вироку по справі.

У судовому засіданні будь-яких даних, які могли б вказати на наявність у свідків ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 ОСОБА_25 ОСОБА_26, ОСОБА_27, які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, підстав для обмови ОСОБА_3, не встановлено, не вказував на такі дані і сам підсудний, а тому суд, з врахуванням всього викладеного вище у своїй сукупності, вважає їх пояснення правдивими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а відповідно їм вірить, та кладе в основу вироку.

За змістом ч.3 ст. 424 КК України, за якою підсудному пред’явлено обвинувачення, відповідальність передбачена за вчинення особою умисних дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо ці дії заподіяли тяжкі наслідки. Тим самим, мають бути встановлені фактичні дані щодо дій, умисно вчинених винною особою явно за межами наданих їй прав чи повноважень і відповідно настання тяжких наслідків має бути зумовлене такими діями саме цієї, а не іншої особи.

За таких обставин, беручи до уваги все зазначене вище у своїй сукупності з приводу пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення в цій частині, суд вважає відсутнім прямий причинно-наслідковий зв’язку між посиланням в постанові про реалізацію з боку підсудного на ціну, визначену експертами Чернігівської торгово-промислової палати та визначенням останньої для реалізації речових доказів виключно членами комісії по опису, оцінці та передачі майна у спосіб, визначений Порядком для такої ціни, тобто шляхом складання Акту опису, оцінки та реалізації майна, а відповідно суд приходить до висновку про те, що пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення в цій частині не грунтується на наявних матеріалах кримінальної справи, є припущенням з боку органів досудового слідства, і можливості щодо встановлення нових доказів, на переконання суду, в даному випадку вичерпані, а тому у відповідності до положень статті 62 Конституції України всі сумніви з цього приводу суд тлумачить на користь підсудного, внаслідок чого приходить до однозначного висновку, що дане звинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Також на думку суду, таким, що не підтверджується матеріалами кримінальної справи та доказами, дослідженими в судовому засіданні є твердження органів досудового слідства про те, що ОСОБА_3 начебто визначено ціні для реалізації без врахування всіх необхідних платежів і зборів, а саме: вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг по сертифікації, збереженню та інших можливих витрат, внаслідок чого нафтопродукти начебто були реалізовані за заниженими цінами, що призвело до тяжких наслідків у вигляді спричинення збитків державі на суму 2 214 731, 56 грн.

Вважаючи таке твердження припущенням, суд по-перше, виходить з того, що у відповідності до положень ст. 6 Загону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.90 р. (з наступними змінами), в України діють вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Стаття 7 цього Закону визначає, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Стаття 8 цього Закону визначає, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються органами виконавчої влади.

При цьому будь-яких доказів з приводу того, що ціни на нафтопродукти в 2000 р. були державними фіксованими або регульованими, і що могло би свідчити про те, що нафтопродукти по кримінальній справі № 596 реалізовано не за ринковими цінами, органами досудового слідства в суді не наведено. Не містять їх і матеріали кримінальної справи.

По-друге. Матеріали кримінальної справи не містять жодного доказу, зокрема з посиланням на будь-які нормативні документи, з того приводу, що ціна реалізації нафтопродуктів, в даному випадку контрабандного товару, має визначатись з врахуванням вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг по сертифікації, збереженню, інших можливих витрат, тощо.

Вважаючи таке твердження необгрунтованим припущенням органів досудового слідства, суд виходить з того, що навіть якщо і зробити припущення, що саме ОСОБА_3 визначена ціна реалізації без врахування всіх необхідних платежів і зборів: вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг по сертифікації, збереженню та інших можливих витрат, то в цьому випадку в провину підсудному ставляться дії по начебто визначенню ціни реалізації без врахування при цьому тих елементів формування імпортної ціни легально завезеного товару для внутрішнього ринку держави, які має визначати та включати в неї на свій розсуд виключно країна-покупець (цивільні правовідносини), однак поза увагою органів досудового слідства залишилось те, що саме такі дії якраз і не входять в надані підсудному права та повноваження, як слідчого.

Крім того, в провину ОСОБА_3 при начебто визначенні ціни реалізації ставляться у тому числі і «...інші можливі витрати», що є порушенням вимог ст. 223 КПК України, у відповідності до яких в пред’явленому обвинуваченні мають бути зазначені зокрема його межі, що в даному випадку суд розцінює як невиконання слідчими органами вимог ст. 223 КПК України.

Про не визначення органами досудового слідства меж пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення свідчать також і досліджені судом висновки повторних та додаткових товарознавчих експертиз, саме на яких і побудовано пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення: № 10636 (т.1 а/с 298-304), № 1379 (т.1 а/с 312-315), в яких експертами КНДІСЕ визначена лише вірогідна ринкова ціна нафтопродуктів.

Свідок ОСОБА_28, з цього приводу суду показала, що у висновках № 10636, № 1379, які вона складала, визначена ринкова вартість нафтопродуктів не є остаточною. В кожному конкретному випадку проведення експертизи така ціна може бути різною в залежності від обраних джерел цінової інформації, оскільки немає єдиної та обов’язкової для всіх експертних установ методики розрахунку вартості нафтопродуктів. Всі сумніви з цього приводу у відповідності до положень статті 62 Конституції України, суд тлумачить на користь підсудного.

Наведене вище підтверджується також тим, що органами досудового слідства в жодним чином немотивоване обвинувачення ОСОБА_3 в частині не включення у начебто визначену ним ціну реалізації роздрібної торгової надбавки для крупно оптової партії нафтопродуктів.

Приймаючи рішення про недоведеність пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення, суд, крім зазначеного раніше враховує, що кримінальна справа № 596, винесення постанови про реалізацію речових доказів по якій також ставилося у провину підсудному, після об’єднання з кримінальною справою № 595, закрита Щорським районним судом Чернігівської області 27.06.02 р. на підставі ст. 7 КПК України, тобто внаслідок зміни обстановки. З цієї ж постанови вбачається, що підставою для закриття справи № 595 стала зміна обстановки, а також те, що вилучений контрабандний товар реалізовано в установленому законом порядку, а гроші від реалізації звернуто в доход держави. Будь-яких даних про оскарження, скасування або зміну цієї постанови в судовому засіданні не встановлено.

З наведених вище підстав, суд не вбачає в діях ОСОБА_3 також і порушення §§ 14, 37, 58, 61 «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання та судами» № 34/15 від 18.10.1989 р., п.п 7, 8 «Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, яке переходить у власність держави і розпорядження ним», затвердженого ПКМ України № 1340 від 25.08.1998 р. та ст. ст. 79, 80, 81 Кримінально-процесуального Кодексу України під час начебто незаконного винесення постанови від 16.11.2000 р. про реалізацію нафтопродуктів по кримінальній справі № 596, як про це стверджується в обвинувальному висновку.

Такий висновок суду підтверджується також і положеннями Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» від 13.05.2004 року, підпунктами № № 35, 37 якої, на даний час, врегульовано питання розпорядження майном: Вилучені товари і продукція, а також майно, зберігання якого утруднено, або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті власнику, негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень і перевірки їх якості органами Державної інспекції по якості товарів, передаються спеціально виділеним підприємствам для реалізації в порядку, визначеному чинним законодавством (ПКМ України № 1340 від 25.08.1998 p.). Дана інструкція 2004 року г останньою за часом видання, а тому при прийнятті рішення за справою, суд приймає її до уваги, застосовуючи до досліджуваних правовідносин ч. 1 ст. 58 Конституції України, у відповідності з якою, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли пом’якшують, або скасовують відповідальність особи. Як наслідок, на підставі наведеного та за аналогією Закону, суд також застосовує і п.1 ст. 5 КК України, як такий, що в даному випадку поліпшує становище підсудного, а відповідно має зворотну дію в часі.

Що ж стосується твердження обвинувачення про порушення підсудним п. 1 Порядку, то цей пункт містить лише загальні положення, які у будь-якому випадку не могли бути порушені ОСОБА_3.

Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України підтверджується і тим, що підсудний, проходячи службу в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівський області та обіймаючи посаду старшого слідчого, є спеціальним суб’єктом. У той же час, пред’явлене останньому обвинувачення взагалі не містить будь-яких обгрунтувань вчинення ним, як спеціальним суб’єктом саме військового злочину - як військовослужбовцем проти встановленого порядку несення військової служби.

За місцем служби ОСОБА_3 характеризується в цілому позитивно.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Таким чином, беручи до уваги все викладене вище у своїй сукупності, суд вважає відсутнім в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України, а саме того, що він, будучи військовою службовою особою та наділеним повноваженнями слідчого, діючи умисно, перевищив владу та службові повноваження, вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, а саме 16 листопада 2000 року, в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 79, 80 Кримінально-процесуального Кодексу України, п/п 4 п.1 та 7, 8 «Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, яке переходить у власність держави і розпорядження ним» затвердженого ПКМ України № 1340 від 25.08.1998 року, ст. 35 Закону України «Про службу безпеки України», ст. 114 КПК України, при розслідуванні кримінальної справи за № 596 незаконно виніс постанову від 16.11.2000 р. про реалізацію речових доказів - нафтопродуктів, які не відносяться до товарів з обмеженим терміном зберігання та не є швидкопсувними, в резолютивній частині постанови ОСОБА_3, ще до утворення комісії по проведенню опису, оцінки і передачі майна для реалізації, у порушення п.8 Порядку, визначив ціни реалізації речових доказів, що зазначені в експертному висновку № ЧК-1037/2 від 15.11.2000 p., станом на 10-16 жовтня 2000 року, тобто на час перетину державного кордону України без врахування всіх необхідних платежів і зборів, а саме: вартості митної процедури, мита, транспортних розходів, роздрібної надбавки, послуг по сертифікації, збереженню та інших можливих витрат, що призвело до реалізації нафтопродуктів за заниженими цінами та до настання тяжких наслідків у вигляді спричинення збитків державі на суму 2 214 731, 56 грн., при обставинах, про які зазначено в постанові про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого та обвинувальному висновку, а тому підсудний підлягає виправданню по пред’явленому обвинуваченню на підставі п.2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 324, 327, 328, 330, 332-335 КПК України, військовий суд, -

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_3 по звинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_3 - підписку про невиїзд - скасувати.

Речові докази по справі, зазначені на а/с 290 т.6, за винятком матеріалів кримінальної справи № 595 - зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Матеріали кримінальної справи № 595 - передати Щорському районному суду за належністю.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_3 - скасувати.

Судові витрати по справі за проведення судово-товарознавчих (т.1 а/с 296; 310) експертиз покласти на рахунок держави.

Вирок може бути оскарженим та на нього може бути внесене подання у апеляційному порядку в військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону в 15-денний строк з моменту його проголошення.