№ 1-64

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2009 року місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА С. М., при секретарі ПАНЧЕНКО А.І., за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Білоцерківського гарнізону - майора юстиції ЖОВЧЕНКА А.В., захисника підсудного - адвоката ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової служби за, контрактом військової частини А-2167

молодшого сержанта ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в місті Свердловськ, Луганської області, українця, громадянина України, середньо-спеціальною освітою, не судимого, неодруженого, командира 2-го міномету, призваного на військову службу у квітні 2004 року Свердловським РВК Луганської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2009 року, біля 19 години 30 хвилин, ОСОБА_5, будучи військовою службовою особою і начальником за посадою і військовим званням для підлеглого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 висловлюючи своє невдоволення з приводу того, що останній без поважних причин не заступив в добовий наряд, в приміщенні контрольно - пропускного пункту військової частини А-2167, перевищив надану владу, застосувавши фізичне насильство до потерпшого, що виразилося, зокрема, в нанесенні ОСОБА_4 декількох ударів кулаком правої руки в область грудної клітки, удару кулаком правої руки в область тулуба та декількох ударів колінами по ногам потерпілому. Внаслідок зазначеного насильства з боку підсудного потерпілому ОСОБА_4 завдано побої.

Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги ст. ст. 11, 49, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов’язують військового начальника бути ввічливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі та гідності, чим перевищив надану йому владу у виді застосування насильства щодо підлеглого.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що 11 січня 2009 року біля 19 години вечора йому зателефонував заступник командира взводу - ОСОБА_6 та наказав прибути у розташування військової частини А-2167 у зв’язку з тим, що ОСОБА_4 не заступив в добовий наряд. Прибувши того ж вечора в частину, він, ОСОБА_5 зустрів ОСОБА_4 з яким зайшов до приміщення контрольно - пропускного пункту частини, де висловлюючи своє невдоволення з приводу того, що останній без поважних причин не заступив в добовий наряд, наніс ОСОБА_4 декілька ударів кулаком правої руки в область грудної клітки, удар кулаком правої руки в область тулуба та декілька ударів колінами по ногам ОСОБА_4. При цьому, підсудний уточнив, що особистих рахунків з потерпілим не мав, діяв виключно в інтересах служби і наміру заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, не мав.

Крім особистого визнання вини підсудного ОСОБА_5 у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.3 ст. 299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз’яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Військово-лікарською комісією підсудний ОСОБА_5 визнаний придатним до військової служби, однак має захворювання лівого ока.

Отже, суд вважає встановленим, що ОСОБА_5, будучи військовою службовою особою, застосував щодо підлеглого ОСОБА_4 насильство, що виразилося у заподіянні йому побоїв, тобто перевищив надану йому владу, а тому дії підсудного кваліфікує за ч.2 ст. 424 КК України.

При призначенні підсудному ОСОБА_5 покарання суд враховує його з’явлення із зізнанням, щире каяття у вчиненому, самі обставини вчиненого, а саме те, що його протиправні дії були викликані неправомірною поведінкою з боку самого потерпілого, а також і те, що потерпілий претензій до нього не має.

Беручи до уваги вказані обставини та, враховуючи особу винного, який раніше ні в чому протиправному замічений не був, займався суспільно-корисною працею, як до служби в армії, так і під час її проходження характеризується позитивно, має подяку від Президента України за проходження військової служби у національному контингенті в Косово, до кримінальної відповідальності притягається вперше, суд в даному конкретному випадку знаходить можливим застосувати до ОСОБА_5 ст. 69 КК України і перейти із застосуванням ст. 60 КК України до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст. 424 КК України, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин та своїми діями дискредитував військове звання "молодший сержант", то суд на підставі ст. 54 КК України вважає за необхідне позбавити його військового звання "молодший сержант".

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України, за якою із застосуванням ст. ст. 69, 60 КК України призначити йому покарання у виді арешту строком на чотири місяці з відбуванням даного покарання на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України у місті Києві та Київської області.

На підставі ст. 54 КК України позбавити засудженого ОСОБА_5 військового звання "молодший сержант".

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з дня прибуття його на гауптвахту Центрального управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України по місту Києву та Київській області.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 - підписку про невиїзд - скасувати.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку і на нього може бути внесене подання прокурора до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим - протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку.